Постанова

від 02.08.2016 по справі 907/582/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2016 р. Справа № 907/582/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І. Желік М.Б.

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява, вх.№ 01-05/3842/15 від 27.08.2015 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 04.08.2015 року

у справі №907/582/15

за позовом: Релігійної греко-католицької громади В«св. ОСОБА_1В» , с. Ірлява Ужгородського району, с. Ірлява Закарпатської області

до відповідача: Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява, Закарпатської області

про: усунення перешкод у користуванні майном

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники на підставі довіреностей;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.08.2015р. у справі №907/582/15 позов Релігійної греко-католицької громади В«св. ОСОБА_1В» до Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви про усунення перешкод у користуванні майном-задоволено повністю. Зобов'язано Релігійну громаду Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви усунути перешкоди у користуванні майном - Свято-Іллінським храмом села Ірлява Ужгородського району на користь релігійної греко-католицької громади „св. ОСОБА_1В» с. Ірлява Ужгородського району шляхом його звільнення.

Постановою Львівського апелційного господарського суду від 19.10.2015 року рішення господарського суду Закарпатської області від 04.08.2015 року по справі №907/582/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви- без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 січня 2016р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2015р. у справі №907/582/15 скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд до Львівського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

При цьому, Вищий господарський суд України зазначив, що відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 у справі № 876/8275/15 апеляційну скаргу релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії Української Православної Церкви Свято-Іллінської церкви задоволено. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 про залишення без розгляду позовної заяви у справі № 807/1358/15-а за позовом релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії Української Православної Церкви Свято-Іллінської церкви до Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження представника Президента України в Закарпатській області № 297 від 15.09.1992 - скасовано. Справу № 807/1358/15-а направлено для продовження розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду. Львівський апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 907/582/15 до закінчення розгляду справи № 876/8275/15 не підлягає задоволенню, оскільки предметом позову у адміністративній справі № 876/8275/15 є скасування розпорядження представника Президента України в Закарпатській області № 297 від 15.09.1992, на яке послався позивач як на підставу позовних вимог, за наслідками розгляду якого прийнято 04.08.2015 господарським судом Закарпатської області рішення у справі № 907/582/15.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2016р. справу №907/582/15 призначено судді-доповідачу ОСОБА_4 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 року, у зв'язку із перебуванням судді Желіка М.Б. у відпустці, внесено зміни у склад судової колегії по справі №907/582/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Марко Р.І. та Орищин Г.В..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 р. призначено справу № 907/582/15 до розгляду в судовому засіданні 02.02.2016 року.

Згідно розпорядження голови суду від 02.02.2016 року, у зв'язку із зайнятістю судді Орищин Г.В. у складі іншої судової колегії для розгляду справи № 907/582/15 господарського суду Закарпатської області введено замість судді Орищин Г.В. суддю Желіка М.Б..

02.02.2016 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.02.2016 року.

Ухвалою суду від 16.02.2016 року на виконання обов'язкових вказівок Вищого господарського суду України Львівським апеляційним господарським судом було зупинено провадження у справі 907/582/15 до набрання законної сили рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №807/1358/15-а.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №807/1358/15-а, яке нбрало законної сили, позов Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява до Закарпатської обласної державної адміністрації, Релігійна греко-католицької громади В«св. ОСОБА_1В» про визнання частково недійсними розпорядження представника Президента України в Закарпатській області від 15 вересня 1992 року № 297 та рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради народних депутатів від 04.10.1992 року № 185-залишено без розгляду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2016 року, поновлено провадження по справі №907/582/15, справу призначено до розгляду 05.07.2016 року.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 та від 12.07.2016 року розгляд справи відкладався з підстав, наведених у них.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 02.08.2016 року з'явився, заперечив проти задоволення апеляійної скарги за безпідставністю. Зокрема, зазначав, що в с. Ірлява діє один єдиний храм (св. ОСОБА_1), на підтвердження чого надав суду довідку Ірлявської сільської ради та копію технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна (церкву в с. Ірлява по вул. Шевченка). Разом з тим, зазначає, що храм св. ОСОБА_1 історично належав греко-католицькій громаді, а у 1992 році храм повернуто вказаній громаді розпорядженням Представника Президента у Закарпатській області №297 від 15.09.1992 року.

Представник відповідача в судове засідання 02.08.2016 року не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Однак, через канцелярію суду останнім подано клопотання про відкладення розгляду справу (вх № 01-04/5602/16 від 02.08.2016 року). Дане клопотання зареєстроване працівником канцелярії о 17.10 год. Беручи до уваги наведене колегія не бере до уваги подане клопотання про відкладення розгляду спору, оскільки таке було подано після розгляду даної справи яка була призначена на 02.08.2016 року на 12.00 год. В попередніх судових засіданнях скаржник наполягав на задоволенні апеляційної скарги із зазначених у ній мотивів. Просив скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2015 року по справі №907/582/15 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилався на рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради народних депутатів №185 від 04.10.1991 року, згідно з яким Іллінський храм передано православній релігійній громаді УПЦ с. Ірлява Ужгородського району. Крім того, зазначає, що відповідач протягом 23 років користується культовою будівлею, а у 1991 році проведено капітальний ремонт будівлі за кошти релігійної громади УПЦ. На підтвердження володіння та користування храмом відповідач посилається, зокрема, на письмові докази страхування майна споруди, рахунки та квитанції про сплату за електро- та газопостачання, проект газопостачання споруди, розроблений та оплачений за замовленням відповідача, договори на газопостачання. Поряд з тим, наголошує, що судом першої інстанції не з'ясовано чи Свято-Іллінський храм с. Ірлява чи Іллінський храм в с. Ірлява є саме тим майном, яке передано позивачу 15.09.1992 року за розпорядженням представника Президента України №297. На думку скаржника, позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки, між сторонами існує спір про право власності на культову споруду, яка знаходиться у фактичному володінні відповідача.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'' , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як встановлено місцевим господарським судом та вбачається із матеріалів справи, розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації №166 від 02.07.1992 року зареєстровано статут Релігійної громади греко-католицької церкви с. Ірлява Ужгородського району, про що видано відповідне свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади №166 від 02.07.1992 року.

Розпорядженням Представника Президента України в Закарпатській області №297 від 15.09.1992 року, у відповідності до вимог ст.17 Закону України В«Про свободу совісті та релігійні організаціїВ» вирішено повернути у власність релігійній греко-католицькій громаді с. Ірлява Ужгородського району Іллінський храм села.

Відповідно до архівної довідки Державного архіву Закарпатської області (вих.№Г-62/01-23 від 01.04.2015 року) підтверджується, що в частково збережених документах поземельно - книжного відділу Ужгородського окружного суду в поземельній вкладці №5 с. Ірлява значиться: на парцелі 110 - церковне кладовище на території села площею 1113 кв. сажнів; на парцелі 373 - виноградник в урочищі В«Стара гураВ» площею 722 кв. сажнів; на парцелі 504 - орна земля в урочищі В«ІІІ НьомашВ» площею 8 гольдів 220 кв. сажнів; на парцелі 76в - орна земля в урочищі В«Під городамиВ» площею 550 кв. сажнів.

Згідно оригінального судового запису (номер та дата не вказані) майно зареєстроване у поземельній вкладці №5 знаходилося у власності греко-католицької церкви с. Ірлява. В поземельній вкладці №47 с. Ірлява значиться: на парцелі 117 - орна земля в урочищі В«Під городамиВ» площею 1089 кв. сажнів; на парцелі 486 - орна земля в урочищі В«ІII НьомашВ» площею 3 гольда 783 кв. сажнів; на парцелі 567 - луг в урочищі В«МочарВ» площею 1 гольд 1410 кв. сажнів. Згідно оригінального судового запису (номер та дата не вказані) майно зареєстроване у поземельній вкладці №47 знаходилося у власності греко-католицької церкви с. Ірлява. В поземельній вкладці №49 с. Ірлява значиться: в на парцелі 42 - будинок №45 з двором та городом загальною площею 1090 кв. сажнів; на парцелі 119 - орна земля в урочищі В«Під городамиВ» площею 2 гольда 508 кв. сажнів; на парцелі 484 - орна земля, луг та не плодюча земля в урочищі В«ІІІ НьомашВ» загальною площею 15 гольдів 1238 кв. сажнів; на парцелі 569 - луг в урочищі В«МочарВ» площею 4 гольда 1160 кв. сажнів. Згідно оригінального судового запису (номер та дата не вказані) майно зареєстроване у поземельній вкладці №49 знаходилося у власності греко-католицької церкви с. Ірлява. В поземельній вкладці №124 с. Ірлява на парцелі 568 значиться луг в урочищі В«МочарВ» площею 1 гольд 1410кв. сажнів. Згідно судовою запису №4077 від 30 квітня 1879 року майно, зареєстроване у поземельній вкладці №124 знаходилося у власності Ірлявської греко-католицької школи.

Судом також встановлено, що 19.03.2015 року за розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації №88 затверджено у новій редакції статут Релігійної греко-католицької громади В«св. ОСОБА_1В» с. Ірлява Ужгородського району, про що видано відповідне свідоцтво про реєстрацію статуту №88/2779 від 19.03.2015 року. Відповідно до п.1.1 Статуту Релігійної громади (у новій редакції) зазначено, що Релігійна греко-католицька громада утворена 02.07.1992 року, а відтак, є правонаступником цивільних прав та обов'язків релігійної громади греко-католицької церкви с. Ірлява Ужгородського району в повному обсязі.

Релігійна греко-католицька громада В«св. ОСОБА_1В» с. Ірлява Ужгородського району звернулась до господарського суду з позовом до Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява про усунення перешкод у користуванні майном - Свято-Іллінським храмом села Ірлява Ужгородського району, шляхом його звільнення. Свято-Іллінський храм (Іллінський храм) перебуває у власності Релігійної греко-католицької громади В«св. ОСОБА_1В» с. Ірлява Ужгородського району, що підтверджується розпорядженням Представника Президента України у Закарпатській області №297 від 15.09.1992 року та, згідно з довідкою Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (вих.№83а/02-27 від 12.05.2015 року), знаходиться в селі Ірлява по вул. Шевченка б/н. Законність зазначеного розпорядження підтверджена постановою Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №807/1358/15-а, яка набрала законної сили.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї норми передбачені способи захисту прав та інтересів, зокрема, припинення дії, яка порушує право. За своєю правовою природою даний позов, який містить вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, є негаторним. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Так, відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.17 ЗУ В«Про свободу совісті та релігійні організаціїВ» культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим. Культова будівля і майно, що є державною власністю, може передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. При відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору. Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається. Пунктом 9.8 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 29.02.1996 року №02-5/109 В«Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України В«Про свободу совісті та релігійні організаціїВ» передбачено, що до введення в дію Закону все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю згідно зі статтею 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року. Зазначене законодавство не було визначено нечинним з дня його прийняття, тобто таким, що не породило правових наслідків. Тому держава в особі органів, передбачених в статті 17 Закону, є належним власником культових будівель і майна.

У відповідності до п.6 постанови Верховної Ради України №988-XII від 23.04.1991 року В«Про порядок введення в дію Закону України В«Про свободу совісті та релігійні організаціїВ» Кабінету Міністрів України, Уряду Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям доручено забезпечити відповідно до Закону України В«Про свободу совісті та релігійні організаціїВ» , повернення у власність чи передачу у безоплатне користування релігійним громадам культових будівель і майна з урахуванням: прав релігійних громад, яким належали ці будівлі і майно на момент їх переходу у власність держави; прав релігійних громад, які користуються цими будівлями і майном у встановленому законом порядку; вкладення коштів релігійними громадами у спорядження, переобладнання культової будівлі і тривалості користування нею; наявності у даному населеному пункті (місцевості) інших культових будівель та їх використання релігійними громадами відповідних віровизнань; інших суттєвих обставин у їх сукупності.

Відтак, Закарпатською обласною державною адміністрацією (представником Президента України) розпорядженням №297 від 15.09.1992 року, у відповідності до вимог ст.17 ЗУ В«Про свободу совісті та релігійні організаціїВ» повернено у власність Релігійній греко-католицькій громаді с. Ірлява Ужгородського району культову споруду області - Іллінський храм в селі Ірлява Ужгородського району Закарпатської області.

Згідно з ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що провадженню богослужінь у Свято-Іллінському храмі села Ірлява та його використання, як культової споруди, яка належить греко-католицькій громаді перешкоджає православна релігійна громада села Ірлява, яка порушує права греко-католицької громади у вільному доступі до культової споруди. 06.04.2015 року позивачем направлено до начальника УМВС України в Закарпатській області та прокурору Закарпатської області звернення за №112/15 з вимогою вжиття відповідних заходів реагування на порушення громадського порядку та хуліганство, яке мало місце 05.04.2015 року в с. Ірлява Ужгородського району, яке призвело до самовільного захоплення Іллінського храму, який переданий греко-католицькій громаді розпорядженням Представника Президента України №297 від 15.09.1992 року. Листом №04/2015 від 01 квітня 2015 року про факт захоплення 22 березня 2015 року Іллінського храму та відібрання ключів православною релігійною громадою, позивач також повідомив Ужгородський РВ УМВС. Отже, як вбачається з матеріалів справи, саме відповідач - Релігійна громада Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява здійснює дії, спрямовані на спричинення перешкод у користуванні позивачем - Релігійною греко-католицькою громадою В«св. ОСОБА_1В» с. Ірлява Ужгородського району своїм майном - культовою спорудою області - Свято-Іллінським храмом в с. Ірлява Ужгородського району.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем протилежного не доведено та доводів позивача належними доказами не спростовано.

Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради народних депутатів №185 від 04.10.1991 року, згідно з яким Іллінський храм передано православній релігійній громаді УПЦ с. Ірлява Ужгородського району, оскільки, зазначене рішення в частині передачі культової споруди православній релігійній громаді, визнано таким, що втратило чинність на підставі розпорядження Представника Президента України №297 від 15.09.1992 року, яке на момент розгляду справи є чинним. При цьому, користування православною релігійною громадою Іллінським храмом у с. Ірлява, не може слугувати доказом належності такого храму на праві власності зазначеній релігійній громаді, а позивачем в свою чергу доведено протилежне (належність храму Релігійній греко-католицькій громаді В«св. ОСОБА_1В» с. Ірлява Ужгородського району). Так само не є доказами, які б підтверджували право власності відповідача на спірну культову споруду, документи щодо страхування майна споруди, рахунки та квитанції про сплату за електро- та газопостачання, проект газопостачання споруди, розроблений та оплачений за замовленням відповідача, договори на газопостачання. Наведені докази лише свідчать про користування відповідачем спірним майном, однак не засвідчують його права власності. Щодо сумнівів відповідача про існування іншого храму у с. Ірлява, ніж того, який передано у власність релігійній греко-католицькій громаді с. Ірлява Ужгородського району розпорядженням №297 від 15.09.1992 року, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається існування лише одного єдиного храму св. ОСОБА_1 у с. Ірлява Закарпатської області, доказів існування будь-якого іншого храму скаржником не надано. Згідно з довідкою Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за вих.№83а/02-27 від 12.05.2015 року храм ОСОБА_1 знаходиться в селі Ірлява по вул. Шевченка б/н.

Окрім того, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, посилаючись на те, що між сторонами існує спір про право власності на культову споруду, яка знаходиться у фактичному володінні відповідача, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами право власності на храм св. ОСОБА_1 у с. Ірлява, відтак, відповідно до ст.391 ЦК України останній вправі вимагати усунення перешкод у користуванні таким храмом.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги розпорядження Представника Президента України №297 від 15.09.1992 року, яким вирішено повернути у власність позивача храм св. ОСОБА_1 (Іллінський храм), що знаходиться в с. Ірлява Закарпатської області, з огляду на спричинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем зазначеним храмом (користування храмом з боку Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява також і не заперечується самим відповідачем та підтверджується матеріалами справи), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги Релігійної греко-католицької громади В«св. ОСОБА_1В» с. Ірлява Ужгородського району та зобов'язання Релігійну громаду Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява усунути перешкоди у користуванні майном - Свято-Іллінським храмом села Ірлява Ужгородського району на користь Релігійної греко-католицької громади В«св. ОСОБА_1В» с. Ірлява Ужгородського району, шляхом його звільнення.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 04.08.2015 р. у справі № 907/582/15 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Закарпатської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява, вх.№ 01-05/3842/15 від 27.08.2015 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 04.08.2015 р. у справі № 907/582/15 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 08.08.2016 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.