Ухвала

від 03.08.2016 по справі 2а-0870/7162/11(сн/808/3/16)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2016 рокусправа №2а-0870/7162/11(СН/808/3/16)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

при секретарі судового засідання:Федосєєвої Ю.В.,

за участю представника позивача Баркова С.Є.,

представника відповідача Кравченко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі №2а-0870/7162/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 30.08.2011 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.08.2011 року №0000640801, №0000680801.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 22.08.2011 року № 0000640801, № 0000680801.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким ПАТ «Запоріжсталь» в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції від Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити їх без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00191230), зареєстровано 18.04.2000 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.74 т.1).

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18.07.2011 року по 05.08.2011 року проводилась позапланова виїзна перевірка ВАТ «Запоріжсталь» з питання визначення правомірності декларування від'ємного значення ПДВ за травень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за травень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року. За результатами проведеної перевірки 05.08.2011 року податковим органом складено акт перевірки з№338/08-01/00191230 (а.с.11-43 т.1).

Згідно висновків вказаного акту перевірки податковим органом встановлені порушення позивачем:

- пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.200.1, п. 200.3 ст.200 ПК України,

- п.10.1 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», а саме, завищення суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення ПДВ за травень 2011 року на суму 449983,00грн..

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивач надав на нього заперечення від 10.08.2011 року №20/2060552 (а.с.44-46 т.1).

Листом від 18.08.2011 року №6956/10/08-01 відповідач повідомив, що висновки акту перевірки залишені без змін (а.с.47-51 т.1).

На підставі вказаного вище акта перевірки 22.08.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000640801, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення ПДВ за травень 2011 року на 449983,00грн. (а.с.52 т.1).

Крім того, податковим органом проведена камеральна перевірка ВАТ «Запоріжсталь» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за червень 2011 року. За результатами проведеної перевірки 05.08.2011 року відповідачем складений акт №340/08-01/00191230, висновками якого встановлено порушення позивачем:

- пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3 п.200.4 ст.200 ПК України,

- п.10.1 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», а саме, завищення заявленої за червень 2011 року суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 449984,00грн. (а.с.55-65 т.1).

Не погодившись із висновками вказаного акту перевірки позивач надав на нього заперечення від 11.08.2011 року №20/2060754 (а.с.66-68 т.1).

Листом від 18.08.2011 року №6954/10/08-01 відповідач повідомив, що висновки акту залишені без змін (а.с.69-71 т.1).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 22.08.2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000680801, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року на 449983,00грн. (а.с.72 т.1).

Не погодившись з вказаними повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено наявності порушень позивачем податкового законодавства, встановлених актом перевірки, а, отже, рішення щодо зменшення суми від'ємного значення ПДВ за травень 2011 року та зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року є протиправними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно висновків актів перевірок, підставою для зменшення податковим органом суми від'ємного значення ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 року стало включення позивачем до суми податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товарів (сплаву алюмінію вторинного, ферохрому) за нікчемними правочинами з поставки від ПП «Кібар» та ТОВ «Енергостройінвест».

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами указаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПК України).

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також вимоги до оформлення первинних документів встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, а саме: для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні мати обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документу, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Енергостройінвест» (постачальник) укладений договір поставки №20/2010/1680, відповідно до якого постачальник зобов'язався виготовити та поставити покупцю феррохром (а.с.106-109 т.1).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до перевірки та матеріалів справи надані наступні документи:

- рахунки-фактури від 26.05.2011 року (а.с.110, 114 т.1);

- видаткові накладні від 26.05.2011 року (а.с.111, 115 т.1);

- податкові накладні від 26.05.2011 року (а.с.112,116 т.1);

- приходні ордери від 26.05.2011 року (а.с.113, 117 т.1).

Оплату за вказаним договором проведено в безготівковому вигляді, що підтверджується виписками банку по рахунку позивача та платіжними дорученнями (а.с.118 - 127 т.1).

Крім того, між позивачем (покупець) та ПП «Кібар» (постачальник) 22.10.2010 року укладений договір поставки №20/2010/1647 (з додатковими угодами від 10.01.2011 року та 21.06.201 року), відповідно до якого постачальник зобов'язуєтья виготовити та поставити покупцю алюміній второнний (а.с.136-141 т.1).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до перевірки та матеріалів справи надані наступні документи:

- рахунки-фактури від 31.05.2011 року, від 19.05.2011 року, від 11.05.2011 року, від 04.05.2011 року (а.с.142, 146, 150, 154,158 т.1);

- видаткові накладні від 31.05.2011 року від 19.05.2011 року від 11.05.2011 року, від 04.05.2011 року (а.с.143, 147, 151, 155, 159 т.1);

- податкові накладні від 31.05.2011 року від 19.05.2011 року від 11.05.2011 року, від 04.05.2011 року (а.с.144, 148, 152, 156, 160 т.1);

- приходні ордери від 31.05.2011 року, від 19.05.2011 року, від 11.05.2011 року від 04.05.2011 року (а.с. 145, 149, 153, 157, 161 т.1).

Оплату за вказаним договором проведено в безготівковому вигляді, що підтверджується виписками банку по рахунку позивача та платіжними дорученнями (а.с.162 - 186 т.1).

З наведених вище матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту, відповідають вимогам чинного законодавства. Порядок оформлення вказаних документів, їх зміст та достовірність податковим органом а ні під час перевірки, а ні в суді першої та апеляційної інстанцій не оспорювалась.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

При цьому, умовами права платника податків на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів (послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженність цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На підтвердження використання придбаного кольорового металу в своїй господарський діяльності позивачем надано наступні документи:

- вимоги на відпуск матеріалів зі складу у виробництво у травні 2011 року: №173, №2388, №2383, №2387; у червні 2011 року: №2538, №2548; у липні 2011 року: №2618, №2617; у серпні 2011 року: №2732, №2813; у вересні 2011 року №2812; у жовтні: 2011 року №2897, №2898; у листопаді 2011 року: №2973, №2974: у грудні 2011 року: №3067, №3068; у січні 2012 року №2013; у лютому 2012 року: №2097, №2098; у березні 2012 року №2185; у квітні 2012 року: №2288, № 2287 (а.с.105-129 т.2);

- книгу реєстрації разових транспортних пропусків на поставку ТМЦ по заявкам відділів та цехов за період з травень-червень 2011 року (а.с.131 -139 т.2).

Вказані документи свідчать про використання в господарській діяльності підприємства металу, отриманого за договорами поставки від ПП «Кібар» та ТОВ «Енергостройінвест» та як первинні документи свідчать використання придбаного товару в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Слід також зазначити, що наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Колегія суддів також зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складанням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені на придбання товарів/послуг в подальшому будуть спрямовані на отримання доходу.

В даній справі наявні первинні документи, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про те, що витрати фактично понесені позивачем на придбання товарів в подальшому були спрямовані на отримання доходу.

Крім того, пунктом 201.8 ст.201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року №755, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Енергостройінвест» зареєстроване як юридична особа 24.01.2007 року. Видами діяльності підприємства є, зокрема, оптова торгівля рудами заліза та колорьових металів. На момент здійснення між позивачем та ТОВ «Енергостройінвест» господарських операцій, був зареєстроване як платник ПДВ (а.с.188-189 т.1).

Інший контрагент позивача - ПП «Кібар» також зареєстрований як юридична особа 23.09.2004 року. На момент здійснення між позивачем та ПП «Кібар» господарських операцій, останнє було зареєстроване як платник ПДВ (а.с.128-130 т.1).

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка податкового органу від 15.03.2012 року № 82/22-2/33179839 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Кібар» (код ЄДРПОУ 33179839) щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ВАТ «Запоріжсталь» за період травень 2011 року, тобто за період, що перевірявся і у позивача. Згідно висновків вказаної довідки: звіркою ПП «Кібар» документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ВАТ «Запоріжсталь», їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Звіркою встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ВАТ «Запоріжсталь». Підтверджено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі (а.с.253-255 т.1).

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вказані обставини підтвердив та не спростовував.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Згідно із п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, оформлених відповідно з вимогами законодавства.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що враховуючи наявність у позивача накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих накладних вимогам Податкового кодексу України, акт перевірки не містить, позивачем цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам (товарам) до складу податкового кредиту, оскільки його право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами, з чим погоджується колегія суддів.

Такий висновок суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 22.08.2011 року №0000640801, № 0000680801.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі №2а-0870/7162/11 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі №2а-0870/7162/11 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 08 серпня 2016 року.

Головуючий суддя: І.В.Юрко

Судді: М.М.Гімон

С.Ю.Чумак