Рішення

від 03.08.2016 по справі 910/12851/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016Справа №910/12851/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕйджДжи Агро Менеджмент" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Континент" простягнення 122 346,63 грн. Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Олександров П.О. по довіреності № 12/01/16 від 12.01.2016;

від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕйджДжи Агро Менеджмент" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Континент" 122 346,63 грн, з яких: 80 100,00 грн - основна заборгованість, 4 038,93 грн. - 3% річних, 38 207,70 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки насіння № ПНкЦ-178 від 17.03.2014 - в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 року було порушено провадження по справі № 910/12851/16 та призначено її розгляд на 03.08.2016 року.

28.07.216 від позивача, на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, було надано документи для долучення їх матеріалів справи.

Представник позивача в даному судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, у засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення відповідача про призначення справи до розгляду - ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відтак, будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення представників покладаються на відповідача відповідно.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань сторін на час розгляду справи, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представників відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйджДжи Агро Менеджмент», заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та вивчивши зібрані у справі докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані докази та оглянувши їх оригінали в судовому засіданні, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

17.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕйджДжи Аро Менеджмент» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Континент» (у подальшому - покупець, відповідач) було укладено договір поставки насіння №ПНкЦ-178 на умовах розстрочення (відтермінування) (далі - Договір), відповідно п.п. 1.1., 1.2. якого сторони узгодили, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур урожаю 2013 року (далі по тексту товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в кількості, сумах, строки та на умовах, визначених цим Договором.

Найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці товару та загальна вартість товару, строк та базис поставки товару, а також інші істотні умови, визначаються сторонами в Додатку (-ах) - Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Товар поставляється в строк зазначений у Додатках (Специфікаціях) до даного Договору, на умовах часткового відстрочення платежу з узгодженим сторонами строком проведення розрахунку (п. 2.1. Договору).

У відповідно до п. 3.1.1. та 3.2.1. постачальник зобов'язаний поставити товар покупцеві у повному обсязі або узгодженими партіями в номенклатурі, кількості та строки, зазначені у Специфікації (-ях), а покупець зобов'язаний провести оплату за товар, поставлений за цим Договором в термін та розмірах, відповідно до умов п. 2.1. цього Договору та Специфікації (ій), яка (і) є невід'ємною частиною цього Договору. Оплата вважається здійсненою після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаний в тексті цього договору.

Згідно з п. 4.2. товар вважається переданим постачальником в прийнятий покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній, по якості - відповідно до Атестату на насіння або Свідоцтва на насіння.

У пункті 5.1. сторони узгодили, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до « 31» грудня 2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Специфікацією № 1 від 17.03.2014 сторонами визначено асортимент товару, його ціну, загальну вартість, строки його поставки а також графік оплати товару.

Так, загальна вартість товару складає 101 500,00 грн. Кінцевий строк поставки товару - 25.03.2014.

Відповідно до умов Договору сторони встановили такий графік оплати: попередня оплата у розмірі 20% від вартості товару, що складає 20 300,00 грн без ПДВ, протягом 5 банківських днів з моменту укладення Договору; кінцевий розрахунок у розмірі 80 % від вартості товару, що складає 81 200,00 грн. без ПДВ, у строку до 31.10.2014.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що своє зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі.

За поставлений товар відповідач у повному обсязі не розрахувався, тобто умову договору щодо строків оплати товару покупцем було порушено. Борг відповідача за поставлений товар станом на день розгляду спору становить 80 100,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору, позивачем було поставлено товару на загальну суму 101 500,00 грн., що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними № 63 від 27.03.2014 року на суму 28 000,00 грн, № 62 від 01.04.2014 року на суму 10 500,00 грн; № 217 від 29.05.2014 року на суму 63 000,00 грн та довіреностями № 7 від 18.03.2014 та № 8 від 26.03.2014, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідачем було частково сплачено грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками (копії містяться в матеріалах справи).

Зважаючи на викладене, відповідачем не виконано умови Договору щодо здійснення оплати за поставлений товар у повному розмірі та у встановлені строки, у зв'язку з чим у останнього існує заборгованість за Договором в сумі 80 100,00 грн.

Враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 80 100,00 грн. заборгованості відповідно до Договору поставки насіння №ПНкЦ-178 від 17.03.2014 на умовах розстрочення (відтермінування) платежу правомірна та підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно до Договору позивач нарахував та просить стягнути 38 207,70 грн інфляційних нарахувань (за період: листопад 2014 - травень 2016) та 4 038,93 грн - 3% річних за період з 01.11.2014 по 06.07.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем 3 % річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Тож, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 38 207,70 грн та 3% річних в розмірі 4 038,93 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

За таких обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія «Континент» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літ. «Б», код ЄДРПОУ 22922059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйджДжи Агро Менеджмент» (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 6Б, код ЄДРПОУ 37176244) 80 100 (вісімдесят тисяч сто) грн. 00 коп. - основного боргу, 38 207 (тридцять вісім тисяч двісті сім) грн. 70 коп. - інфляційних втрат, 4 038 (чотири тисячі тридцять вісім) грн. 93 коп. - 3% річних та 1835 (одну тисячу вісімсот тридцять п'ять) грн. 20 коп. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.08.2016р.

Суддя Трофименко Т.Ю.