Рішення

від 04.08.2016 по справі 927/558/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

04 серпня 2016 р. Справа № 927/558/16

За позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_2, 17500

(АДРЕСА_1, 17500)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинська районна аптека і

Медікус-2», вул. Семашко, 8, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

про стягнення 11360,00 грн. вартості втраченого майна та 13949,76 грн. втраченої вигоди за недопуск до орендованого приміщення.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_2 представник, довіреність №2545 від 29.10.2013, ОСОБА_1 особисто.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про:

- зобов'язання відповідача повернути майно, а саме: двері вхідні, кількість 1 шт., вартість 650грн., сума 650грн.; замок врізний дверний, кількість 1 шт., вартість 350грн., сума 350грн.; вимикач двоклавішний Viko Carmen кількість 2 шт., вартість 40грн., сума 80грн.; вимикач одноклавішний Viko Carmen кількість 1 шт., вартість 40грн., сума 40грн.; розетка одинарна, кількість 3 шт., вартість 32грн., сума 96грн.; колодка розеточна 5 гнізд з заземленням, кількість 2 шт., вартість 90грн., сума 180грн.; прилад Тірас 4-П, кількість 1 шт., вартість 2520грн., сума 2520грн.; ручний пожежний сповіщувач, кількість 1 шт., вартість 180грн., сума 180грн.; димові пожежні сповіщувачі, кількість 2 шт., вартість 132грн., сума 264грн.; шлейфи пожежної сигналізації та системи оповіщення людей, кількість 1 шт., вартість 250грн., сума 250грн.; електролічильник однофазний, кількість 1 шт., вартість 350грн., сума 350грн.; автоматичний вимикач однополюсний, кількість 6 шт., вартість 40грн., сума 240грн.; зовнішній щиток, кількість 1 шт., вартість 300грн., сума 300грн.; растрові світильники зовнішні, кількість 4 шт., вартість 620грн., сума 2480грн.; лампи в растрові світильники, кількість 16 шт., вартість 60грн., сума 960грн.; бактерицидний світильник з бактерицидною лампою, кількість 1 шт., вартість 480грн., сума 480грн.; світильник акумуляторний аварійний, кількість 1 шт., вартість 250грн., сума 250грн.; труба металопластикова водопровідна, кількість 60 шт., вартість 18грн., сума 1080грн.; кріплення до труби металопластикові, кількість 60 шт., вартість 1грн., сума 60грн.; крани, врізки, угли водопровідні, кількість 1 шт., вартість 250грн., сума 250грн.; вентилятор врізний витяжний, кількість 1 шт., вартість 300грн., сума 300грн.;

- стягнення з відповідача 1760грн. збитків понесених ФОП ОСОБА_1 за недопуск до орендованого приміщення.

В судовому засіданні 21.07.2016 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог від 21.07.2016, в якій позивач зазначає, що він вирішив змінити позовні вимоги та просить суд замість зобов'язання відповідача повернути майно, зобов'язати його сплатити позивачу вартість даного майна, а саме:

- стягнути з відповідача на користь позивача 11360,00 грн. - вартість втраченого майна;

- стягнути з відповідача на користь позивача 1300,80 грн. - вартість проектування пожежної сигналізації;

- стягнути з відповідача на користь позивача 13949,76 грн. втраченої вигоди за недопуск до орендованого приміщення.

Відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України подана представником позивача заява про уточнення позовних вимог була розцінена господарським судом:

- в частині стягнення з відповідача на користь позивача 11360,00 грн. вартості втраченого майна та 1300,80 грн. вартості проектування пожежної сигналізації, як заяву про зміну предмету позову;

- в частині стягнення з відповідача на користь позивача 13949,76 грн. втраченої вигоди за не допуск до орендованого приміщення, як заяву про збільшення позовних вимог, оскільки позивачем заявлялась в позовній заяві вимога про стягнення збитків за не допуск до орендованого приміщення, а в поданих уточненнях збільшено розмір збитків, конкретизовано склад збитків та наведено їх розрахунок.

Вказана заява представника позивача була прийнята господарським судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі суду від 21.07.2016.

Ухвалою господарського суду від 21.07.2016 відкладено розгляд справи на 27.07.2016.

Представником позивача в судовому засіданні 27.07.2016 подані письмові пояснення по справі від 27.07.2016 з доданими до них документами, які суд залучив до матеріалів справи.

Позивачем ФОП ОСОБА_1 подана письмова заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1300,80грн. вартості проектної документації пожежної сигналізації.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття судом рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, а подана позивачем заява не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а тому прийнята судом, про що вказано в ухвалі від 27.07.2016.

Оскільки позивач згідно поданих заяв змінив предмет позовних вимог, частково збільшив та зменшив розмір відповідних позовних вимог і заяви позивача прийняті судом, а тому суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням його заяв.

У судовому засіданні 27.07.2016 суд перейшов до розгляду справи по суті. Представник позивача виклав позовні вимоги з урахуванням поданих заяв та просив позов задовольнити у повному обсязі. Також представник позивача оголосив письмове пояснення по справі від 27.07.2016р., в якому стверджує, що перелічене майно належить позивачу на праві приватної власності, являється основними засобами виробничого та невиробничого призначення, що 07.11.2015 відповідач не допустив позивача до орендованого приміщення, що з 07.11.2015р. по 03.02.2016 минуло 88 днів і середні втрати позивача за період не допуску в орендоване приміщення становлять 13949,76грн. згідно наведеного у поясненні розрахунку.

Ухвалою від 27.07.2016 суд відклав розгляд справи на 04.08.2016.

Представником позивача та ФОП ОСОБА_1 у судовому засіданні 04.08.2016 подано клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.

Відповідач відзив на позов не надав, повноваженого представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Згідно інформації отриманої на офіційному сайті Міністерства юстиції України станом на 17.06.2016 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться товариство з обмеженою відповідальністю «Ніжинська районна аптека і Медікус-2», ідентифікаційний код 05519474, місцезнаходження: АДРЕСА_5

Ухвали про порушення провадження у справі від 17.06.2016 та про відкладення розгляду справи від 30.06.2016, від 12.07.2016, від 21.07.2016 та від 27.07.2016 направлялись судом на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, яка є адресою державної реєстрації, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, і витягами з офіційного сайту ДППЗ «Укрпошта». Вказані ухвали повернулися до суду з відміткою відділу поштового зв'язку «за не запитом», «за закінченням терміну зберігання». Крім того, ухвали про відкладення розгляду справи від 21.07.2016 та від 27.07.2016 також були направлені на адресу кінцевого беніфіціарного власника (контролера) відповідача ОСОБА_4 (АДРЕСА_3), що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

У п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами), зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були направлені відповідачу по справі за вказаною позивачем у позові адресою, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд приходить висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вислухавши пояснення позивача та його повноважного представника, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_4) виконавчим комітетом Прилуцької міської ради Чернігівської області 11.02.2000р., номер запису 20620170000002719.

Як свідчать матеріли справи, 13.02.2013 між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлове приміщення одноповерхової будівлі загальною площею 30,00кв.м., в тому числі корисною площею 20,8кв.м, розміщене за адресою АДРЕСА_5, що перебуває у власності орендодавця на підставі свідоцтва про право власності за реєстровим №101 від 30.10.2000, вартість якого визначена за погодженням сторін на 13.02.2013 і становить 10000,00грн. Орендоване приміщення передається в оренду з метою проведення приватної медичної практики та пов'язаних з нею маніпуляцій (п.1.2 договору).

Згідно п.2.1 договору орендодавець протягом 3 календарних днів з дати підписання цього договору передає, а орендар приймає у користування орендоване приміщення, що оформлюється підписанням сторонами відповідного акта прийому-передачі приміщення, з цього моменту починається обчислення строку оренди за договором.

Згідно Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 13.02.2013, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, відповідач передав, а позивач отримав в строкове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлове приміщення одноповерхової будівлі загальною площею 30,00кв.м., в тому числі корисною площею 20,8кв.м, розміщене за адресою АДРЕСА_5, що перебуває у власності орендодавця на підставі свідоцтва про право власності за реєстровим №101 від 30.10.2000, вартість якого визначена згідно за погодженням сторін на 13.02.2013 і становить 10000,00грн. Згідно п.3 вказаного акта орендоване приміщення обладнано наступними внутрішніми комунікаціями: електромережа, тепломережа. У п.4 акта зазначено в приміщенні знаходиться - «нічого не знаходиться», у п.5 потребує ремонту - «на розсуд та для потреб орендаря»; у п.6 інші зауваження - «немає».

У п.10.1 договору сторони визначили, що договір укладено строком на 1090 днів, що діє з 13.02.2013 до 03.02.2016 включно.

Відповідно до п.10.12 договору дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не розповсюджується на даний договір.

У п.10.6 договору сторони встановили, що цей договір може бути розірваним орендодавцем в односторонньому порядку у разі невиконання або неналежного виконання умов договору, в тому числі несплати орендарем орендної плати та/або комунальних послуг за один місяць, в цьому випадку орендодавець попереджає орендаря про розірвання договору за 14 днів.

Позивачем надано до матеріалів справи, отримане від відповідача, попередження за №156 від 05.11.2015 про розірвання договору, в якому відповідач попередив позивача про розірвання договору оренди від 13.02.2013 у зв'язку з неналежним виконанням умов договору оренди (несвоєчасна сплата орендної плати і комунальних платежів, не проведення звірки взаєморозрахунків, пошкодження орендованого майна) та пропонував протягом 14 днів звільнити займане приміщення за адресою: АДРЕСА_5, зазначивши, що після спливу вказаного строку доступ до приміщення буде припинено.

Також позивачем надано до матеріалів справи, отримане від відповідача, попередження про звільнення приміщення від 29.01.2014р., в якому зазначено, що 16 листопада 2015 року ФОП ОСОБА_1 отримав попередження про розірвання договору від 13.02.2013 оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_5 (підстава п.10.6 договору), що до сьогоднішнього дня приміщення не звільнено. У попередженні відповідач вимагав від позивача повернути орендоване приміщення 12.02.2016, повернути ключі та підписати акт повернення майна, зазначаючи, що в протилежному випадку звільнення приміщення буде проведено без його участі в присутності свідків та експерта з проведенням відеофіксації, при цьому у разі виявлення в приміщенні рухомого майна воно буде взято на зберігання, за що буде виставлено окремий рахунок. Крім того, у попередженні відповідач вимагав від ФОП ОСОБА_1 сплатити борг.

Як стверджує позивач, в листопаді 2015 відповідач відмовив йому у доступі до орендованого приміщення чим завдав збитки у вигляді вартості втраченого майна на суму 11360,00грн. та втраченої вигоди за не допуск до орендованого приміщення на суму 13049,76грн., що і стало підставою для подання позову до суду.

В обґрунтування поданого позову позивач зазначає, що для нормального ведення господарської діяльності ним у орендованому приміщенні було встановлено відповідне майно, яке є його власністю, а оскільки відповідач не дає позивачу самостійно демонтувати обладнання і взагалі не допускає до приміщення то позивач, відповідно, має право на стягнення вартості даного майна. Крім того, позивач наводить розрахунок неотриманого прибутку у зв'язку недопуском до орендованого приміщення, проводячи його нараховуючи з врахуванням середнього доходу в сумі 57068,00грн. за 12 місяців з листопада 2014 по листопад 2015, вказуючи, що при додержанні умов договору оренди він мав можливість отримати прибуток в сумі 13949,76грн. за період з 07.11.2015 (початок не допуску до приміщення) до 03.02.2016 (строк закінчення договору згідно п.10.1).

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, серед іншого, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, саме на позивача покладено обов'язок довести факт противоправної поведінки відповідача, факт спричинення позивачу збитків у вигляді вартості втраченого майна, втраченої вигоди, обґрунтувати їх розмір та безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням, вчиненим відповідачем та заподіянням йому збитків. Частиною 4 ст. 623 Цивільного кодексу України на кредитора покладений також обов'язок довести розмір збитків. При цьому кредитор повинен не лише точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання за договором.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач зазначає, що ним у орендованому приміщенні за адресою АДРЕСА_5 було залишено встановлене для нормального ведення його господарської діяльності обладнання на загальну суму 11360,00грн., а саме: двері вхідні, кількість 1 шт., вартість 650грн., сума 650грн.; замок врізний дверний, кількість 1 шт., вартість 350грн., сума 350грн.; вимикач двоклавішний Viko Carmen кількість 2 шт., вартість 40грн., сума 80грн.; вимикач одноклавішний Viko Carmen кількість 1 шт., вартість 40грн., сума 40грн.; розетка одинарна, кількість 3 шт., вартість 32грн., сума 96грн.; колодка розеточна 5 гнізд з заземленням, кількість 2 шт., вартість 90грн., сума 180грн.; прилад Тірас 4-П, кількість 1 шт., вартість 2520грн., сума 2520грн.; ручний пожежний сповіщувач, кількість 1 шт., вартість 180грн., сума 180грн.; димові пожежні сповіщувачі, кількість 2 шт., вартість 132грн., сума 264грн.; шлейфи пожежної сигналізації та системи оповіщення людей, кількість 1 шт., вартість 250грн., сума 250грн.; електролічильник однофазний, кількість 1 шт., вартість 350грн., сума 350грн.; автоматичний вимикач однополюсний, кількість 6 шт., вартість 40грн., сума 240грн.; зовнішній щиток, кількість 1 шт., вартість 300грн., сума 300грн.; растрові світильники зовнішні, кількість 4 шт., вартість 620грн., сума 2480грн.; лампи в растрові світильники, кількість 16 шт., вартість 60грн., сума 960грн.; бактерицидний світильник з бактерицидною лампою, кількість 1 шт., вартість 480грн., сума 480грн.; світильник акумуляторний аварійний, кількість 1 шт., вартість 250грн., сума 250грн.; труба металопластикова водопровідна, кількість 60 шт., вартість 18грн., сума 1080грн.; кріплення до труби металопластикові, кількість 60 шт., вартість 1грн., сума 60грн.; крани, врізки, угли водопровідні, кількість 1 шт., вартість 250грн., сума 250грн.; вентилятор врізний витяжний, кількість 1 шт., вартість 300грн., сума 300грн.

Позивач зазначає, що вказане майно належить йому на праві приватної власності згідно ч.1 ст.134 Господарського кодексу України, проте майно не було враховано в передбачених законом формах обліку майна, оскільки позивач веде господарську діяльність одноособово, то за браком часу та за відсутності необхідності дане майно не відображалось в передбачених законом формах обліку майна, але було встановлене та використовувалось позивачем для ведення господарської діяльності, за відсутності даного майна позивач не мав би змоги взагалі вести господарську діяльність.

На підтвердження придбання встановленого в орендованому приміщенні майна позивачем до матеріалів справи додано копію видаткової накладної №ТС0006966 від 10.01.2013 на суму 5184,01грн. та товарного чеку віл 12.01.2013 на суму 1390,00грн.

Суд не приймає як належні докази в підтвердження придбання майна, яке встановлене в орендованому приміщенні, вказані видаткову накладну та товарний чек, оскільки зі змісту цих документів не можливо зробити висновок, що товар придбаний саме ФОП ОСОБА_1 і саме ним сплачені відповідні кошти, також не можливо зробити висновок, що саме це майно встановлено в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_5.

Також, не підтверджують вартість встановленого майна і Акт прийняття до експлуатування систем протипожежного захисту масажного кабінету по АДРЕСА_5 Чернігівської області від 30.05.2013 та Акт проведення комплексного випробування установки пожежної автоматики від 30.05.2013, копії яких додані до матеріалів справи.

Також не може слугувати доказом, що підтверджує право власності за ФОП ОСОБА_1 на приймально-контрольний пожежний прилад Тірас-4П, паспорт ААЗЧ.425521.002ПС, копія якого додана до матеріалів справи, оскільки чинним законодавством передбачений певний порядок набуття права власності, а наявність паспорту на відповідний об'єкт ще не доводить право особи на володіння, користування і розпорядження цим майном. Окрім того, відсутні докази понесення позивачем витрат на придбання та встановлення приймально-контрольного пожежного приладу Тірас-4П.

Крім того, суд наголошує на тому, що відповідно до п. 4.7 договору орендар зобов'язався своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний та інші види ремонтів орендованого майна і ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень, тим більше, що поліпшення, заміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює його вартість орендар відповідно до п.5.3 договору має право проводите лише за згодою орендодавця (п.5.3 договору). Інформація про надання згоди орендодавця на поліпшення майна в матеріалах справи відсутня.

В матеріалах справи відсутні ліцензія на здійснення медичної практики, свідоцтва, дозволи (погодження) позивачу на розташування (відкриття) масажного кабінету в орендованому приміщенні по АДРЕСА_5, відсутні докази відкриття масажного кабінету та надання позивачем відповідних послуг, понесення витрат (витратний матеріал) позивачем у зв'язку із діяльністю масажного кабінету чи іншого виду проведення приватної медичної практики в орендованому приміщенні.

Слід зазначити, що позивачем не надано суду відомостей з документальним підтвердженням щодо використання пожежної сигналізації та оплати за її використання; доказів наявності пожежної сигналізації на час звільнення позивачем орендованого приміщення; не повідомлено та відповідно не подано суду доказів проведення позивачем медичної практики (надання медичних послуг) в орендованому приміщені.

Згідно п.4.12 договору орендар зобов'язався протягом одного місяця з дня отримання в оренду приміщення встановити контрольні лічильники на електро та водопостачання орендованого приміщення.

Позивачем не надано суду доказів придбання, встановлення лічильників на електро та водопостачання в орендованому приміщенні.

На вимогу суду позивачем не подано докази на підтвердження індивідуальних ознак, вартості, кількості та права власності на майно (обладнання), яке позивач вважає втраченим і перелік його наведено в заяві про уточнення позовних вимог (позовній заяві); доказів придбання, встановлення в орендованому приміщенні спірного майна (обладнання) на суму 11360,00грн., доказів втрати позивачем спірного майна, вини відповідача у втраті позивачем спірного майна.

Що стосується твердження позивача про не допуск його до орендованого приміщення з 07.11.2015, факт якого, на його думку підтверджується висновком старшого інспектора Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_5 від 18.11.2015 та від 25.11.2015, суд зазначає наступне.

У висновку старшого інспектора Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_5 від 18.11.2015 зазначено, що в ході розгляду повідомлення від гр.ОСОБА_6 стало відомо, що 07.11.2015 вона не змогла потрапити в орендоване приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_5, в зв'язку з тим, що власник вказаного приміщення відмовився знімати будівлю з сигналізації та відчиняти вхідні двері, про дану подію гр.ОСОБА_6 доповіла своєму керівництву та зателефонувала до Ніжинського ВП, в ході спілкування гр.ОСОБА_7 повідомила, що на даний час вона на посаді директора ТОВ «Ніжинська районна аптека і Медікус-2» не перебуває і від надання будь-яких пояснень з приводу перешкоджання гр.ОСОБА_6 в потраплянні до приміщення аптеки відмовилась.

У висновку старшого інспектора Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_5 від 25.11.2015 зазначено, що в ході розгляду повідомлення від гр.ОСОБА_1 стало відомо, що 20.11.2015 він з метою забрати власне обладнання не зміг потрапити в орендоване приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_5, в зв'язку з тим, що в доступі до приміщення йому було відмовлено орендодавцем. В ході спілкування гр.ОСОБА_7 повідомила, що на даний час вона на посаді директора ТОВ «Ніжинська районна аптека і Медікус-2» не перебуває і від надання будь-яких пояснень з приводу перешкоджання гр.ОСОБА_1 в потраплянні до приміщення аптеки відмовилась.

Проте, з тексту вказаних висновків не вбачається, що факт не допуску до приміщення 07.11.2015 та 20.11.2015 встановлений і доведений, він став відомий інспектору Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області капітану поліції ОСОБА_5 із розгляду повідомлення гр.ОСОБА_6 та гр.ОСОБА_1

Інших доказів не допуску у період з 07.11.2015 по 03.02.2016 позивача до орендованого приміщення до матеріалів справи не додано.

Судом встановлено, що позивачем також не подано доказів, що гр.ОСОБА_6 взагалі мала відношення до орендованого приміщення зі сторони позивача, перебувала в трудових відносинах з позивачем, надавала медичні послуги в орендованому приміщенні.

В той же час у поданому позивачем попередженні відповідача про звільнення приміщення від 29.01.2016 зазначається про те, що ФОП ОСОБА_1 не звільнив приміщення та орендодавець вимагає від орендаря повернути орендоване приміщення, ключі 12.02.2016, підписати акт повернення майна.

В матеріалах справи відсутні докази реагування позивача на попередження відповідача про розірвання договору оренди та про звільнення орендованого приміщення, щодо погодження з відповідачем дати звільнення, передачі орендованого приміщення.

Позивачем не подано належних, допустимих та безспірних доказів не допуску його та перешкоджання йому відповідачем у користуванні орендованим приміщенням у період з 07.11.2015 по 03.02.2016, доказів звернень до відповідача, актів про відмову відповідача в допуску до орендованого приміщення, не подано доказів вжиття позивачем заходів щодо усунення зі сторони відповідача перешкод у користуванні орендованим майном у випадку їх наявності, доказів вжиття позивачем заходів щодо уникнення або зменшення завданих відповідачем, на думку позивача, збитків, втрат у сумі 11360,00грн.

Зважаючи на вищевикладені обставини, з'ясовані на підставі здійсненого у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України аналізу матеріалів справи, недоведення позивачем наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки відповідача, збитків, причинного зв'язку між поведінкою відповідача та збитками; вини відповідача) для застосування такої міри відповідальності, як стягнення з відповідача збитків у розмірі вартості втраченого майна 11360,00грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Що стосується вимоги про стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди за не допуск орендованого приміщення у сумі 13949,76грн. за період з 07.11.2015 по 03.02.2016, то суд зазначає наступне.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Позивач просить стягнути з відповідача 13949,76грн. збитків (втраченої вигоди) за недопуск до орендованого приміщення, які розраховані наступним чином: в період з листопада 2014 по листопад 2015 позивач отримав надходження у розмірі 71029грн., що підтверджується звітами про кредитові операції по рахунку, витрати на оренду та комунальні платежі в період з листопада 2014 по листопад 2015 склали 13961грн., дохід з листопада 2014 по листопад 2015 становить 71029-13961=57068грн., середній дохід за 12 місяців склав 57068:12=4755,6грн./міс, тобто 4755,6:30=158,52грн. в день, з 07.11.2015 по 03.02.2016 минуло 88 днів, 158,52*88=13949,76грн. - середні втрати позивача за період не допуску позивача до орендованого приміщення.

Особа, яка вважає, що зазнала завдані збитки, повинна довести їх наявність та розмір.

Додані позивачем до матеріалів справи копії Звітів про кредитові операції по рахунку 26002051406242 «основний» свідчать про рух коштів в період з 17.11.2014 по 09.11.2015, проте ніяким чином не можуть підтверджувати наявність доходів від підприємницької діяльності, яка б проводилась позивачем в орендованому приміщенні в період з 07.11.2015 по 03.02.2016.

Позивачем не надано суду доказів вжиття заходів щодо одержання упущеної (втраченої) вигоди у сумі 13949,76грн., доказів стосовно можливості надання позивачем медичної практики в період з 07.11.2015 по 03.02.2016, не надано декларації про доходи позивача за 2013-2015 роки, з відміткою відповідних державних органів про їх прийняття; книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 за 2013-2015 роки; доказів понесення витрат (витратний матеріал) позивачем у зв'язку із діяльністю масажного кабінету чи іншого виду проведення приватної медичної практики в орендованому приміщенні, доказів використання пожежної сигналізації та оплати за її використання.

Позивачем в розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними доказами наявність збитків у вигляді втраченої вигоди в сумі 13949,76грн. за не допуск до орендованого приміщення, який б він реально міг отримати, причинного зв'язку між поведінкою відповідача та збитками заявленими позивачем до стягнення, вини відповідача, не подано доказів вжиття заходів для одержання такої вигоди.

Враховуючи вище викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 11360,00 грн. вартості втраченого майна та 13949,76 грн. втраченої вигоди за недопуск до орендованого приміщення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.224, 225, 283, 284 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 16, 623, 759, 773 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 09.08.2016р.

Суддя Н.Ю.Книш