Постанова

від 04.08.2016 по справі 653/1098/16-а

ГЕНІЧЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 653/1098/16-а

Провадження № 2-а/653/36/16

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 серпня 2016 року м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Хоменко В.Г.

за участю секретаря Тимашової Т.А.

розглянувши в у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Генічеському районі Херсонської області про зобов'язання поновити пенсію, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 25.10.2010 року, з дня звернення ОСОБА_1 до органу УПФУ з відповідною заявою.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що до жовтня 1996р. ОСОБА_1, проживав по АДРЕСА_1 та отримував пенсію за віком, потім виїхав на постійне місце перебування до Ізраїлю, в зв'язку з чим виплату пенсії йому було припинено.

Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009р. визнано не конституційними та такими, що втратили чинність з дати прийняття даного рішення положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зокрема, зазначено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

21.10.2013р. ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Армянськ із заявою про поновлення виплати пенсії за віком. Управлінням Пенсійного фонду України у м. Армянськ виплату пенсії не поновлено.

22.11.2013р. представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Армянського міського суду Автономної Республіки Крим із позовом про визнання дій УПФУ неправомірними. Постановою Армянського міського суду від 11.12.2013г. позов задоволено, визнано незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ Автономної Республіки Крим щодо відмови у виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ Автономної Республіки Крим відновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, починаючи з 25 жовтня 2010 року. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2014р. постанову Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2013 року залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.03.2014р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду.

18.03.2016р. представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії ОСОБА_1, як не працюючому пенсіонеру.

Листом УПФУ в Генічеському районі Херсонської області № 1061/01-03 від 24.03.2016р. в поновленні виплати пенсії відмовлено та зазначено, що згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 необхідно надати документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території АРК та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта. Заява має бути надана особисто пенсіонером.

Вважає вказані дії Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі протиправними та такими, що порушують право ОСОБА_1 на отримання соціальних послуг, тому просить зобов'язати УПФУ в Генічеському районі поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком як непрацюючому пенсіонеру з 25.10.2010 року.

До судового засідання позивач та його представник ОСОБА_2 не прибули, згідно матеріалів позовної заяви просять справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять їх задовольнити.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі, Херсонської області, у судовому засіданні надала письмові заперечення та усні пояснення, зазначила, що позивач не проживає та не прописаний на території тимчасово окупованого Криму і не являється громадянином України, а тому підстав для поновлення пенсії немає. Окрім того, відсутній договір між державами Україна та Ізраїль, який би передбачав виплату пенсії ОСОБА_1 під час його перебування в державі Ізраїль. Крім того, за її твердженням, рішення Конституційного суду України №25-рп/2009 не поширює свою дію на осіб, які проживають за межами України. Також вказала про те, що наразі відсутній механізм поновлення пенсії громадянам, пенсійні справи яких велися кримськими управліннями, оскільки до даних справ відсутній доступ УПФУ.

Судом встановлені фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт НОМЕР_2, виданий органом 2ISR, 24.12.2014 року.

У 1992р. Армянським міським управлінням соціального захисту населення ОСОБА_1 призначена пенсія за віком. В 1996 році ОСОБА_1 виїхав з України на постійне проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль, що витікає з посвідчення особи держави Ізраїль. Перед виїздом за кордон мешкав в Україні за адресою АДРЕСА_1, АР Крим. Починаючи з 1996 року і станом на сьогоднішній день, ОСОБА_1 призначеної пенсії не отримує.

Судом встановлено, що 18.03.2016р. уповноважений представник позивача, діючий на підставі нотаріально посвідченої довіреності, особисто звернувся до відповідача із заявою ОСОБА_1, щодо поновлення виплати позивачу пенсії. До заяви додано необхідні документи, що підтверджують право позивача на поновлення виплати пенсії. Факт особистого звернення з нотаріально посвідченою заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 разом із усіма необхідними документами, підтверджений відбитком штампу відповідача, та не заперечується сторонами у судовому засіданні.

Звернення до Управління пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області, як до управління, яке уповноважене по суті розглянути заяву про поновлення пенсії з прийняттям відповідного рішення, відповідає чинному законодавству, оскільки Постановою Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 р. №13-4 Управління пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області в числі інших пенсійних управлінь, визначено правонаступником управлінь окупованого Криму.

Листом від 24.03.2016 №1061/01-03 відповідач повідомив позивача про відмову у поновленні пенсії, посилаючись на те, що до органу УПФУ в Генічеському районі надані не всі документи для поновлення виплати пенсії, а тому пенсія може бути призначена, поновлена та виплачена лише після того, як буде надано весь пакет документів у встановленому законодавством порядку.

Не погоджуючись з позицією відповідача, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ, виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

В послідуючому рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІУ щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України, тобто неконституційними. Зазначені положення Закону № 105 8-І V втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

На підставі наведеного, з дня набрання чинності Рішенням КСУ №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону №1058-ІУ виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Згідно частини 2 статті 49 Закону № 1058-ІУ поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Пунктом 1 частини 1 статті З Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р. № 1207-УІІ сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визначено тимчасово окупованою територію.

Частиною 2 ст. 7 названого Закону передбачено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій га інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до пункту 14-4 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-ІУ громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат згідно з цим Законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014р. №234 (далі - Порядок).

Згідно пункту 2 цього Порядку пенсійне забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) або згідно з міжнародними договорами України з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та надання таким особам соціальних послуг здійснюються визначеними Пенсійним фондом України головними управліннями Пенсійного фонду України, а осіб, які отримують пенсію відповідно до інших законодавчих актів, - управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах.

Постановою правління Пенсійного фонду України №13-4 від 07 липня 2014 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2014 року за № 804/25581, головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області визначено органом, що здійснює пенсійне забезпечення та надає соціальні послуги особам, які прожинають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) або згідно з міжнародними договорами України з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом пунктів 3,4 Порядку особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон). За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально. Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку. Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

Відповідно до пункту 6 Порядку переказ пенсії особам проводиться за умови подання щороку до 31 грудня територіальному органові документа про посвідчення факту, що фізична особа є живою, або паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон). У разі неподання зазначених документів виплата пенсії припиняється з 1 січня наступного року та поновлюється після їх подання.

Порядок звернення осіб за призначенням (перерахунком), поновленням виплати пенсії особам, переведенням з одного виду пенсії на інший, наданням соціальних послуг, а також підтвердження факту неодержання пенсії та соціальних послуг від органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики.

Згідно Конституції України, ратифікованої Україною Конвенції прав людини, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Case of Pichkur v. Ukraine», справа №10441/06, рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, рішення Верховного суду України від 19.05.2015 року, підзаконний акт, яким в даному випадку є Постанова Кабінету Міністрів України від 02.07.2015р. №234, не може звужувати та обмежувати встановлене Законом право на пенсійне забезпечення особи фактом місця її проживання.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також не допускається звуження чи обмеження підзаконним актом, таким як Постанова Кабінету Міністрів України від 02.07.2015р. №234, права на пенсію чи реалізацію права на пенсію за фактом місця проживання людини.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь - яку країну, включаючи свою власну. Відповідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 07.10.2009р. № 25-рп/2009, заборонено дискримінувати пенсіонера по факту місця проживання останнього.

Суд не приймає доводи відповідача в судовому засіданні стосовно неможливості поновити позивачеві пенсійні виплати через неможливість доступу до його пенсійної справи, яка велася управлінням пенсійного фонду України, на даний час окупованого Криму, оскільки вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на виплату пенсії засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, про що свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office), згідно якої принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - «відповідальності держави», який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань (у даному випадку, щодо неврегульованості окремих питань пенсійного забезпечення) для запобігання відповідальності.

Отже, відповідно до викладеного вище - Постанова Кабінету Міністрів України від 02.07.2015р. №234 поширюється на позивача, який проживав на території АР Крим, одержував пенсію і вимагає її поновлення на підставі відміни дискримінаційних норм закону, які забороняли виплату пенсій особам, що виїхали на постійне місце проживання за кордон, тому суд вважає необхідним виходити з того, що строк з якого має бути поновлена пенсія - 7 жовтня 2009 року, тобто з дня прийняття Рішення Конституційним судом України, яке відмінило дискримінаційні норми, що забороняли виплату пенсій особам, які виїхали за кордон на постійне місце проживання - відпали будь-які підстави невиплати пенсій особам, що проживають за кордоном.

Така правова позицію кореспондується з рішенням Верховного суду України від 19.05.2015 року, в якому зазначено, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV, виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Більш того, суд зазначає, що від дати окупації Криму урядом України були прийняті нормативні акти для врегулювання даного питання, зокрема Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя», постанова Правління Пенсійного фонду України «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя». Саме даними нормативними актами повинен керуватися в своїй роботі відповідач. І як вже було вказано вище, безумовно уся вищевказана нормативно - правова база безпосередньо стосується позивача, який є громадянином України і має право на поновлення виплати пенсії з управління Пенсійного фонду України тимчасово окупованого Криму.

Відповідно до п.3.3 вищеназваного рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009р. №25-рп/2009 - встановлення залежності права на пенсійне забезпечення від факту укладення або не укладення Україною міжнародного договору з іншою державою, яку громадянин України обрав місцем свого постійного проживання, суперечить конституційним гарантіям стосовно утвердження і забезпечення прав і свобод, рівності конституційних прав громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права на соціальний захист у старості (стаття 3, частина перша, друга статті 24, частина третя статті 25, частина перша статті 46, частина перша статті 64 Основного закону України). За таких обставин, твердження відповідача стосовно відсутності міждержавної угоди про пенсійне забезпечення судом до уваги не береться.

Щодо усного клопотання представника відповідача про застосування наслідків пропуску строку, передбаченого ст.. 99 КАС України, для звернення із відповідною заяву до адміністративного суду, судом встановлено наступне.

21.10.2013р. ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Армянськ із заявою про поновлення виплати пенсії за віком. Управлінням Пенсійного фонду України у м. Армянськ виплату пенсії не поновлено.

22.11.2013р. представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Армянського міського суду Автономної Республіки Крим із позовом про визнання дій неправомірними.

Постановою Армянського міського суду від 11.12.2013г. у справі № 102/1862/13-а позов задоволено. Визнано незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ Автономної Республіки Крим щодо відмови у виплаті пенсії за віком ОСОБА_1, та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ Автономної Республіки Крим відновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 25 жовтня 2010 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2014р. постанову Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2013 року у справі №102/1862/13-а залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.03.2014р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України.

18.03.2016р. представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області із заявою про перерахунок та поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії як не працюючому пенсіонеру. Управлінням ПФУ виплату пенсії не поновлено.

Листом УПФУ в Генічеському районі Херсонської області № 1061/01-03 від 24.03.2016р. в поновленні пенсії відмовлено та зазначено, що згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок) необхідно надати документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території АРК та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта. Заява має бути надана особисто пенсіонером.

Таким чином, суд вважає твердження представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду для захисту своїх прав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки такі посилання не підтвердженні жодним належним доказом зі сторони відповідача під час розгляду зазначеної справи в суді та спростовуються наявними матеріалами справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судові рішення в адміністративній справі» та ч.2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити з межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це потрібно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому слід урахувати, що в такому разі у мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування. Враховуючи дану постанову Вищого адміністративного суду України, суд приймає рішення вийти за межі позовних вимог, оскільки це потрібно для повноти захисту інтересів позивача.

Згідно до ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Відповідно до ст.ст. 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%, пенсія підлягає обов'язковій індексації. Суд вважає, що даний Закон про індексацію поширюється на позивача, оскільки він є громадянином України і користується тими ж самими правами, що й інші громадяни, без дискримінації по факту місця проживання.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони на її користь всі здійснені нею та документально підтверджені судові витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись 3, 8, 19, 21, 22, 46, 48, 55, 64, 68 Конституції України, ст. ст. 8,26,28,42,43,49,51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 2, 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009, ст.ст. 1, 2, 17, 18, 69-71, 91, 94, 97, 98, 99, 104-106, 162, 183-2, 244-2, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області, третя особа: Державна казначейська служба України, про зобов'язання поновити пенсію - задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області поновити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі відповідно до чинного законодавства України, з проведенням індексації пенсійних виплат, з 07 жовтня 2009 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області (код ЄДРПОУ 21295011) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНПП НОМЕР_1, сплачену суму судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Генічеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, в цей строк з моменту отримання її копії.

Суддя Генічеського районного суду В. Г. Хоменко