Рішення

від 13.06.2006 по справі 9712-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9712-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

13.06.2006Справа №2-20/9712-2006

За позовом: Міністерства оборони Російської Федерації, м. Москва в особі 1998 відділення морської інженерної служби Чорноморського Флоту РФ, м. Феодосія, вул. Горького 17       

До відповідача:  Феодосійської ради ветеранів війни і військової служби, м. Феодосія, вул. Галерейна 6    

Про усунення перешкод в користуванні майном  

Суддя  Луцяк М.І.

представники:

Від позивача:          Кашлев П. В., дов-ть від 22.02.2006 р.     

Від відповідача : не з'являвся

Обставини справи :

Позивач звернувся у господарський суд АРК із позовом до  Феодосійської ради ветеранів війни і військової служби про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні приміщенням шляхом звільнення приміщення від свого майна, передачі ключів та   передачі орендованого майна, що складається із вбудованого нежитлового приміщення в будівлях під  інв.  № 8, 9, загальною площею 182 кв. м. у військовому містечку № 3 в  м. Феодосії під розміщення офісу  та магазину –кафе  1998 ОМІС ЧФ у встановленому порядку за актом прийому-передачі. Також заявлено вимоги про визнання недійсним договору від 30.06.94 р. № 15 між в\ч 09882 та Феодосійською радою ветеранів війни та військової служби та  про стягнення витрат по оплаті держмита та інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.        

Позовні вимоги обґрунтовувались посиланням на те, що військовою частиною Чорноморського флоту РФ згідно із угодою від 28.05.1997 р. „Про параметри поділу Чорноморського флоту” використовується військове містечко № 3 у м. Феодосії, до складу якого входять зазначені приміщення. На відділення морської інженерної служби згідно із наказом командуючого ЧФ РФ від 08.08.03 р. № 528 покладено відання обов'язками щодо оренди нерухомого майна. Договір від 30.06.1994 р. № 15,  на підставі  якого відповідачу передавались приміщення, був вчинений не у встановленій формі, без зазначення строку дії, на пропозиції щодо переоформлення договору відповідач не погоджується. Вказувалося і на те, що змінилися істотні умови договору, що відповідно до 215 ЦК України веде до його недійсності.  Крім того, приміщення є у аварійному стані, про що направлялися відповідні листи. Також робилися посилання норми ст.  20, 147, 218  Господарського кодексу України.  

Відповідач  проти позову заперечував, вказував на те, що у заяві відсутні докази правомірності вимог, спірні приміщення є власністю Феодосійської міської ради згідно довідки БТІ, відповідач  займає приміщення за клопотанням власника  і використовує безкоштовно згідно  із ст. 20 закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ніяких пропозицій щодо інших приміщень не отримував. Згідно ж технічного висновку від 2003 р. інституту „Кримпроектреконструкція”  не вбачається аварійного стану приміщень.   Зазначалось і те, що згідно із ст. 397, 398 ЦК України відповідач є володільцем майна, доказів же того, що зазначені приміщення є включеними у число об'єктів, які використовуються Чорноморським флотом РФ не має.

Щодо зазначених Феодосійською радою ветеранів вимог  у запереченнях на позов  від 06.2006 р. (п. 2 просительної частини) про визнання з 01.01.1992 р. відповідача володільцем та користувачем приміщень, зобов'язання передати документацію на приміщення та рекомендувати надати пропозиції до підкомітет з питань розміщення ЧФ РФ, то вони не приймаються судом до уваги, адже заперечення не є зустрічним позовом, у встановленому ГПК України порядку самостійних вимог відповідачем не заявлено.            

У судовому засіданні оголошувалась перерва

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши пояснення представників сторін , суд -

УСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення командира військової частини 09882 у м. Феодосія від 23.12.1991 р. було вирішено надати Феодосійській раді ветеранів збройних сил з 01.01.1992 р. безстроково приміщення № 8, 9 у військовому містечку № 3, що не використовується  та споруди  військового містечка № 25, що мало бути оформлено договором.     

Згідно договору переоформлення оренди нежитлових приміщень у військовому містечку № 3 військової частини 09882 для Феодосійської ради ветеранів збройних сил   від 30.06.1994 р. № 15 військова частина 09882  зобов'язувалась надати приміщення згідно із додатком № 1 під розміщення Феодосійської ради ветеранів збройних сил для вирішення його статутних питань. Права та обов'язки сторін, умови передачі та повернення майна, орендна плата, відповідальність, інші умови визначалися відповідними розділами договору.

З тексту вказаного договору вбачається, що відповідні відносини щодо використання майна існували із 1991 р.      

Конкретного строку дії договору не визначено, як  і зобов'язань повернути орендований об'єкт по закінченню договору.  

Пунктом 7.2 договору № 15 встановлювалось, що реорганізація орендодавця, а також зміна власника не є підставою для зміни, розірвання договору.        

Відповідач у даній  справі - Феодосійська рада ветеранів війни і військової служби  за статутом є правонаступником Феодосійської ради ветеранів збройних сил, що визнається сторонами.   

Згідно із ст. 3 міждержавної  угоди  від 28.05.1997 р  між Україною та Російською Федерацією „Про параметри поділу Чорноморського флоту”, ратифікованою законом України № 547-14   від 24.03.99 р., Чорноморський флот Російської Федерації використовує у тому числі  і такі пункти базування і місця дислокації як 31-й випробувальний   центр    з    відповідними    об'єктами забезпечення. За додатком № 3 до угоди до об'єктів забезпечення 31 ВЦ входить 629 радіотехнічна майстерня у м. Феодосія, військове містечко № 3, що складається з 12  будинків (споруд) і розміщена на площі 0, 45 га.   

Отже, приміщення у військовому містечку № 3 щодо звільнення яких існує спір та по яких укладався договір № 15 від 30.06.94 р. були згідно угоди від 28.05.97 р. переданими у користування підрозділам Чорноморського флоту Російської Федерації.

За наказом командуючого Чорноморським флотом РФ № 528 від 08.08.03 р. укладення договорів оренди, суборенди було покладено на начальників відділень морської інженерної служби Чорноморського флоту.     

Новий договір, додаткова угода між позивачем та відповідачем щодо користування приміщеннями не укладалися, проте майно використовувалось відповідачем.    

Посилання позивача на недійсність договору 1994 року відповідно до ст. 215 ЦК України  через зміну істотних умов є необґрунтованими і не відповідає положенням ст. 203, 215, перехідним положенням ЦК України.  Істотна зміна  обставин,  якими сторони  керувалися при укладенні договору, відповідно до ст. 652 ЦК  України може бути підставою для  зміни  або розірвання договору.   

Щодо посилань сторін на незадовільний технічний стан будинку, то ці обставини не впливають на визначення питання щодо правомірності  договору, використання відповідачем майна.

Як встановлено ст.1 закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України”  від 10 вересня 1991 року за N 1540-XII, що набув чинності з дня прийняття, майно  та   фінансові  ресурси підприємств,  установ,  організацій  та  інших  об'єктів  союзного підпорядкування, розташованих на території  України,  є  державною власністю України.

Отже, на час винесення рішення командира військової частини 09882 у м. Феодосія від 23.12.1991 р., переоформлення договору оренди від 30.06.1994 р. № 15 будинки  військового містечка № 3  у м. Феодосії були такими, що  віднесено до державної власності України. При  цьому  ст. 31 закону  України „Про власність”  від 07.02.1991 р. до  державної  власності  в Україні належать загальнодержавна (республіканська)         власність  і  власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Згідно ст. 4 п. 1  закону України „Про власність”  від 07.02.1991 р. на   свій   розсуд   володіє,   користується   і розпоряджається належним йому майном власник. Відповідно до ст. 33 закону управління   державним   майном   від   імені   народу  (населення адміністративно-територіальної    одиниці)   здійснює   відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи.

На час прийняття вказаного рішення та укладення договору оренди від 30.06.94 р. розподіл Чорноморського Флоту, яким використовувалось у тому числі і військове містечко № 3  у м. Феодосія  не було здійснено.  Згідно із   угодою між Україною і Російською Федерацією про принципи формування   ВМС   України  та  ВМФ Росії на базі Чорноморського флоту колишнього СРСР  від 03.08.1992 р. Чорноморський флот   підлягав   розподілу   між   Договірними Сторонами з метою створення  на  його  базі  ВМС  України  на  ВМФ Російської Федерації. Було встановлено, що  протягом  перехідного   періоду  флот підпорядковується  безпосередньо  Президентам України і Російської Федерації, Договірні  Сторони  спільно використовують існуючу систему базування  та  матеріально-технічне забезпечення. (ст. 3, 8).

Крім того, оскільки будинки у військовому містечку відносились до державного майна відповідний договір оренди  мав бути укладений із дотриманням діючого на той час закону від 10.04.1992 р. № 2269 „Про оренду майна державних підприємств та організацій”, зокрема щодо вимог до орендодавця (ст. 5), істотних умов (конкретний строк, умови повернення орендованого майна).

За наведеним, виходячи з матеріалів справи, суд не вбачає, що командир військової частини 09882 був уповноважений  приймати рішення щодо розпорядження вказаним нерухомим майном, надавати його в оренду, безстрокове користування третім особам, що не входять до складу Чорноморського флоту.  

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський  суд  вирішує  господарські  спори  на підставі Конституції   України ,  цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський  суд  не  застосовує  акти  державних  та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (від 16.01.03 р.)   передбачено, що Цивільний   кодекс  України  застосовується  до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.  

Як звертається увага у абз. 3 п. 10  Ро'зяснення  Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.99 р.    „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має  оцінюватися  господарським  судом стосовно законодавства, яке діяло  на  момент  укладення  спірної  угоди.  

Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР  угода, що  не  відповідає  вимогам   закону, є недійсною.

Договір від 30.06.1994 р. № 15 не відповідає зазначеним положенням закону „Про власність”, „Про оренду майна державних підприємств та організацій” і тому має визнаватися недійсним .  

Як звертається  увага у 3.3. ро'зяснення  Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.99 р. недійсні  угоди,  як  правило,  не породжують для сторін прав та обов'язків,  тому до вимог про визнання  недійсними  таких угод  строки позовної давності не застосовуються.

Згідно із п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України  Господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати  недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

За вказаним суд вважає за необхідне визнати договір від 30.04.1994 р. недійсним на підставі  ст. 48 ЦК УРСР .   

Щодо наслідків недійсності договору, то з відзиву відповідача вбачається, що ним приміщення використовуються безкоштовно, що обґрунтовувалось посиланням на норми ст. 20 Закону України  „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.      

Згідно із ч. 3 ст. 397  Цивільного кодексу України від 16.01.03 р., на яку посилався відповідач,   фактичне володіння  майном  вважається  правомірним,  якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Право  володіння згідно із ст. 398  ЦК України виникає на підставі договору з власником або особою,  якій майно було передане власником,  а також на інших підставах, встановлених законом.

Договір оренди № 15, як встановлено судом є недійсним. Рішення командира військової частини  від 1991 р. не є таким, що породжує  право володіння та користування майном у відповідача.      

Стосовно посилання відповідача на оформлення прав власності на будинок у м. Феодосія Свердлова/Галерейна 2/6 , де розташовані спірні приміщення за Феодосійською міською радою, має бути зазначено, що це не змінює факту надання в користування майна позивачу згідно міждержавної угоди. Будь-якого договору стосовно  приміщень  між відповідачем та  Феодосійською міською радою, її виконкомом суду не  надавалося.      

Отже, приміщення займаються відповідачем безпідставно, що в свою чергу перешкоджає їх використанню позивачем.

Позивач є користувачем майна згідно міждержавної угоди від 28.07.1997 р. і відповідно до ч. 2, 5 ст. 48 закону України „Про власність”, ст. 20 Господарського кодексу має права вимагати   усунення перешкод в користуванні майном, звільнення приміщень.  

За викладеними обставинами позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, на відповідача має бути покладений обов'язок про звільнення  приміщення.  

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З обліком викладеного, керуючись ст.  49, 82- 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -     

ВИРІШИВ:

1.) Позовні вимоги Міністерства оборони Російської Федерації  в особі 1998 відділення морської інженерної служби Чорноморського Флоту РФ задовольнити частково.

2.) У визнанні договору   оренди № 15 від 30.06.1994 р. недійсним у зв'язку із зміною істотних умов відмовити.  

3.) Визнати договір переоформлення оренди нежитлових приміщень у військовому містечку № 3 військової частини 09882 для Феодосійської ради ветеранів збройних сил   від 30.06.1994 р. № 15 від 30.06.1994 р.  недійсним.

4. ) Зобов'язати Феодосійську раду ветеранів війни і військової служби (м. Феодосія, вул. Галерейна 6, код ЄДРПОУ 25146101)   звільнити вбудовані нежитловові приміщення в будівлях під  інв.  № 8, 9, загальною площею 182 кв. м. у військовому містечку № 3 в  м. Феодосії зайняті під розміщення офісу  та магазину –кафе та передати їх   за актом прийому-передачі Міністерству оборони Російської Федерації в особі 1998 відділення морської інженерної служби Чорноморського Флоту Російської Федерації (м. Феодосія, вул. Горького 17).

5.) Стягнути з  Феодосійської ради  ветеранів війни і військової служби (м. Феодосія, вул. Галерейна 6,  ЗКПО 25146101, р\р 26003529237861 у КРФ АКБ „УСБ”, МФО 324010)      на користь   Міністерства оборони Російської Федерації в особі 1998 відділення морської інженерної служби Чорноморського Флоту Російської Федерації (м. Феодосія, вул. Горького 17, р\р 260034501502 в СФ ЗАТ банк „Петрокомерц Україна”, МФО 384544, ЗКПО 08279071) 85 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.  

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                              Луцяк М.І.