Рішення

від 29.07.2016 по справі 530/635/16-ц

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/635/16-ц

Номер провадження 2/530/387/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2016 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., при секретарі Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Зіньківської міської ради, третя особа Відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області про розірвання договору оренди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в Зіньківський районний суд Полтавської області з позовом до Зіньківської міської ради, третя особа Відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області про розірвання договору оренди.

В судовому засіданні позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2 підтримали свої вимоги.

Представник відповідача, поклався на розгляд суду.

Третя особа Відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши позивачів, представника відповідача, зачитавши заяву третьої особи та дослідивши наявні матеріали справи, суд знаходить, що заявлені вимоги не обґрунтовані і такі, що не підлягають до задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту порушеного майнового права.

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 В«Про судове рішення у цивільній справіВ» , - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України, нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частина 1 ст.4 Закону України В«Про оренду земліВ» говорить, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Ст.5 Закону України В«Про оренду земліВ» вказує, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 14 Закону України В«Про оренду земліВ» визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є:об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до п.2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 25.12.1998 року за № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

У відповідності до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1,2,3,4,5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частина 1 ст.215 ЦК України вказано - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - ч.2 ст.207 ЦК України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 02 серпня 2013 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 за рекомендацією Зіньківської міської ради підписали договір оренди землі, яка прилягає до цього будинку. Договір оренди землі зареєстровано у реєстраційній службі Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області 20.12.2013 року №248519853213. Площа земельної ділянки складає 0,0968 га за адресою м. Зіньків, вул. Прохорова, 10 кадастровий номер 5321310100:50:011:0161. Орендна плата на той час складала 54 грн. 00 коп. на рік.

24 лютого 2016 року Зіньківською міською радою їм було запропоновано підписати додаткову угоду від 01.02.2016 року до договору оренди землі зареєстровано у реєстраційній службі Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області 20.12.2013 року №248519853213, де передбачено орендну плату в сумі 5189 грн. 31 коп.. В даний час позивачі пенсіонери та не займаються ніякими видами діяльності і проживають лише за рахунок пенсії, тому сплачувати орендну плату в запропонованому розмірі вони не мають змоги.

В зв’язку з вище викладеним позивачі відмовилися підписувати дану додаткову угоду звернулися до Зіньківської міської ради про розірвання договору оренди землі, який зареєстровано у реєстраційній службі Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області 20.12.2013 року №248519853213.

24 березня 2016 року рішенням сьомої сесії Зінькіської міської ради Полтавське області позивачам у розірванні договору оренди землі від 02.08.2013 року на земельну ділянку розміром 0.0968 га, що знаходиться на території Зіньківської міської ради, в м. Зіньків, вул Прохорова, 10 - відмовлено.

Згідно статті 22 Конституції України, Конституційні права і свободи гарантуються не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законі не допускається звуження змісту та обсягу прав і свобод.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що договір оренди мож бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку передбачених законом.

Припинення дії договору шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін передбачено також пунктом 38 договору від 02.08.2013 року.

Згідно договору оренди землі від 02.08.2013 року, укладеного між сторонами, строк дії договору 5 років. Орендна плата становить 54 грн..

Всі умови, що включені до тексту договору та який підписали сторони складають зміст цього правочину. Ці умови є індивідуальним регулятором відносин між сторонами. Укладання договору є юридичним фактом, унаслідок якого на відносини між його сторонами поширюється також дія нормативного регулятора - відповідних норм цивільного і господарського права.

Ст. 629 Цивільного Кодексу України відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, усуває будь-які сумніви щодо юридичного значення умов договору: вони є юридично обов'язковими, а цивільні права, що ґрунтуються на умовах договору, підлягають захисту в тій же мірі і в той же спосіб, що і права, які прямо передбачені актами цивільного законодавства або випливають із них. Так відповідно до пункту 37 договір оренди землі припиняється у інших випадках передбачених законом (у разі розірвання договору у встановленому порядку). В пункті 38 спірного договору оренди землі сторони обумовили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та законодавством України, у разі випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки. яке істотно перешкоджає її використанню, а також на підставах, встановлених законом. Зазначений пункт договору кореспондується із положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі" .

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивачі, згідно наданих квитанцій та довідок вчасно сплачували згідно договору оренди землі плату. Заборгованості не має.

На час розгляду справи додаткової угоди до договору від 02.08.2013 року не підписували.

Вищевказаний договір вони виконують, тому розглядаючи даний спір позивачами не доведено наявності підстав для розірвання договору оренди в судовому порядку, передбачених ст.38 спірного договору. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Таким чином доводи позивача не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на переоцінці доказів та спростовуються наведеними установленими судом обставинами справи, крім цього суд критично оцінює посилання позивача на відсутність коштів для сплати орендної плати, так як вони вказали, що отримують пенсії і орендну плату в сумі 54 грн. на рік можуть дозволити собі заплатити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 10,15,30, 57-61, 88, 212-223 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Зіньківської міської ради, третя особа Відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області про розірвання договору оренди - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його оголошення.

Написано власноручно.

Повний текст рішення виготовлено 02.08.2016 року.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області ОСОБА_3