Ухвала

від 10.08.2016 по справі 804/5042/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 серпня 2016 року Справа №804/5042/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у місті Дніпрі питання щодо поважності причин пропущення строку звернення до адміністративного суду у справі №804/5042/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Степове» до відповідача 1 Відділу реєстрації Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, відповідача 2 державного реєстратора прав на нерухоме майно Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області Товстухи Юрія Миколайовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

8 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Степове» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу реєстрації Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, у якому просить скасувати рішення Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області;

- індексний номер НОМЕР_1 від 14 грудня 2014 року про державну реєстрацію права оренди за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

- індексний номер НОМЕР_3 від 14 грудня 2014 року про державну реєстрацію права оренди за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_4, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

- індексний номер НОМЕР_5 від 14 грудня 2014 року про державну реєстрацію права оренди за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_6, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

- індексний номер НОМЕР_7 від 14 грудня 2014 року про державну реєстрацію права оренди за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_8, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

- індексний номер НОМЕР_9 від 14 грудня 2014 року про державну реєстрацію права оренди за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_10, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

- індексний номер НОМЕР_11 від 5 січня 2015 року про державну реєстрацію права оренди за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_12, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

- індексний номер НОМЕР_13 від 5 січня 2015 року про державну реєстрацію права оренди за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_14, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

- індексний номер НОМЕР_15 від 14 грудня 2014 року про державну реєстрацію права оренди за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_16, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

Разом із адміністративним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Степове» подано клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого останній зазначив наступне: у липні 2016 року товариству стало відомо, що вищезазначені земельні ділянки є предметами договорів оренди, які укладено між вказаними орендодавцями та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, про факт наявності яких позивачу стало відомо лише 5 липня 2016 року, тобто у день отримання Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно НОМЕР_17 від 5 липня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але до такого позову застосовуються положення статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, що дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених законодавством певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Вирішуючи питання щодо визнання поважними причин пропуску звернення до суду, суд виходить із принципів адміністративного судочинства та практики Європейського суду з прав людини.

Так, одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов'язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

Держави користуються певною свободою розсуду у сфері регулювання права на доступ до суду, яке залежить як від потреб і ресурсів суспільства, так і від конкретних осіб.

Безпосередньо доктрина обмежень на право доступу до суду була сформульована Судом у справі Ashingdane v. United Kingdom (1985), згідно якої такі обмеження, для того, щоб відповідати вимогам частини 1 статті 6 Конвенції мають:

- переслідувати правомірну мету, і

- не порушувати саму сутність права.

Як зазначено у пункті 36 рішення Суду у справі Golder United Kingdom, стаття 6 Конвенції містить право на суд, у якому право на доступ до суду, тобто право розпочати провадження в суді, становить лише один із його аспектів.

У рішенні Комісії за заявою №10475/83 Dyer v. United Kingdom, Decisions and Reports 39, pp. 246-66 at pp. 251-52).

Відповідні принципи Суд виклав таким чином:

а) право на доступ до суду, гарантоване частиною 1 статті 6, не є абсолютним і може бути обмежене. Це дозволяє сама суть цього права, позаяк право на доступ до суду «за своєю природою вимагає регулювання державою - регулювання, що може різнитися залежно від часу та місця і відповідно до потреб і ресурсів суспільства та особи»;

б) при встановленні таких обмежень Договірні держави користуються певною свободою розсуду, однак, остаточне вирішення того, чи було дотримано вимог Конвенції залишається за Судом. Він має впевнитися, що встановлені обмеження не порушують чи зменшують доступ, що залишився особі таким чином, що завдають шкоду самій суті права;

в) більше того, обмеження не буде сумісним із частиною 1 статті 6, якщо воно не має правомірної мети і коли відсутнє пропорційне співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

Ці принципи визначають процес, що є невід'ємною частиною завдання суду відповідно до Конвенції, визначення справедливої рівноваги між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту фундаментальних прав особи.

З огляду на викладені обставини у сукупності, враховуючи обов'язок суду забезпечити доступ до правосуддя, як гарантоване Конституцією України право, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску звернення із даним позовом до суду поважними, оскільки позивач дізнався про оскаржувані рішення 5 липня 2016 року, та звернувся із цим позовом до суду 5 серпня 2016 року.

Керуючись статтями 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду у справі №804/5042/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Степове» щодо оскарження рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена.

Суддя І.О. Верба