Рішення

від 03.08.2016 по справі 905/2137/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.2016р. Справа №905/2137/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 00169845

до відповідача: Державного підприємства «Шахта «Лідієвка», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 38707754

про стягнення 42418,02 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», м.Краматорськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Шахта «Лідієвка», м.Донецьк про стягнення:

- боргу за за реактивну електроенергію в розмірі 21481,63 грн, спожиту за період червень - вересень 2013 року;

- суми 3% річних у розмірі 1709,11 грн, нарахованих у період з 08.10.2013р. по 01.06.2016р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті реактивної електроенергії, спожитої у період червень - вересень 2013р.;

- суми інфляційних у розмірі 19227,28 грн, нарахованих у період з 01.11.2013р. по 01.06.2016р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті реактивної електроенергії, спожитої у період червень - вересень 2013р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №1643п від 23.05.2013р. про постачання електричної енергії, внаслідок чого у Державного підприємства «Шахта «Лідієвка» утворилась заборгованість за реактивну електроенергію в сумі 21481,63 грн, що стало підставою для нарахування інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідач у судове засідання 03.08.2016р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів не представив. Одночасно, за висновками суду, Державне підприємство «Шахта «Лідієвка» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.08.2016р. місцезнаходженням відповідача є: 83036, Донецька область, м.Донецьк, вул.Кірова, буд. 284А.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 13.07.2016р. на офіційному веб-порталі «Судова влада України» ( dn.arbitr.gov.ua) , у розділі «Новини та події суду» було розміщено оголошення про дату та час судового засідання у справі №905/2137/16, призначеного на 03.08.2016р.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 03.08.2016р. на виклик суду не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, 23.05.2013р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було підписано договір №1643п про постачання електричної енергії, відповідно до розділу 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

За приписами п.9.4 договору №1643п від 23.05.2013р. останній набирає чинності з моменту його підписання з урахуванням всіх, перелічених у п.9.1 договору, додатків і укладається на термін до 31.12.2013р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, враховуючи зміст пояснень б/н від 29.07.2016р. позивача, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувались кожний наступний рік та були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Одночасно, наявності обставин не досягнення згоди по всім суттєвим умовам договору, або не підписання сторонами перелічених у п.9.1 договору додатків сторонами не наведено, а судом не встановлено.

За приписами п.п.2.2.2, 2.3.4 договору №1643п від 23.05.2013р. позивач зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії.

Як свідчать матеріали справи, у період з червня по вересень 2013 року постачальник поставив Державному підприємству «Шахта «Лідієвка» реактивну електроенергію на суму 21481,63 грн (235223 кВАр/год).

При цьому, за твердженням позивача, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті поставленої електричної енергії у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» заявлено вимоги про стягнення боргу за реактивну електроенергію у розмірі 21481,63 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу норм ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За правилами п.3.1.1 договору №1643п від 23.05.2013р. постачальник має право одержувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами.

За змістом п.4 додатку №2 «Порядок розрахунків» до договору №1643п від 23.05.2013р. постачальник зобов?язується щомісячно надавати, а споживач зобов?язується щомісячно сплачувати одержані рахунки за послуги за перетікання реактивної електричної енергії (з урахуванням ПДВ) у такому порядку:

- 01 числа щомісячно постачальник надає уповноваженому представнику споживача, який з'являється у відділ розрахунків з юридичними особами постачальнику відповідно до п.2.4 цього додатку, рахунок за перетікання реактивної енергії у звітному розрахунковому періоді.

- споживач у 5-ти денний термін після отримання рахунку сплачує вартість послуг за перетікання реактивної електроенергії.

Як свідчать матеріали справи, позивач надав, а відповідач прийняв наступні рахунки:

- №2773/6/2 на оплату реактивної електроенергії, отриманої у червні 2013 року на суму 6952,95 грн,

- №2773/7/2 на оплату реактивної електроенергії, отриманої у липні 2013 року на суму 6727,09 грн,

- №2773/8/2 на оплату реактивної електроенергії, отриманої у серпні 2013 року на суму 6044,38 грн,

- №2773/9/2 на оплату реактивної електроенергії, отриманої у вересні 2013 року на суму 1757,21 грн.

Рахунки на оплату поставленої реактивної електроенергії на суму 21481,63 грн вручені представнику відповідача у відповідності до умов договору №1643п від 23.05.2013р. Факт отримання рахунків відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований.

Відтак, з урахуванням змісту п.3.1.1 договору №1643п від 23.05.2013р., п.4 додатку №2 «Порядок розрахунків» до вказаного правочину, господарським судом встановлено, що строк виконання зобов'язань відповідача з оплати реактивної електроенергії - 21481,63 грн настав.

Проте, за твердженнями позивача, які відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Державне підприємство «Шахта «Лідієвка» за одержану реактивну електричну енергію не розрахувалось.

Ухвалою господарського суду від 11.07.2016р. відповідача було зобов'язано надати, в тому числі, докази часткової чи повної оплати відповідачем, визначеної позивачем заборгованості (за наявності).

Відповідач вимоги суду у визначеній частині не виконав, витребуваних судом документів не представив, наявність заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 21481,63 грн не спростував.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №1643п від 23.05.2013р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості спожитої електричної енергії від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства «Шахта «Лідієвка» на користь позивача суми боргу за реактивну електроенергію в сумі 21481,63 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 1709,11 грн за період з 08.10.2013р. по 01.06.2016р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті реактивної електроенергії, спожитої у червні, липні, серпні, вересні 2013 року. Крім того, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» просить стягнути інфляційну складову боргу у розмірі 19227,28 грн, за період з 01.11.2013р. по 01.06.2016р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті реактивної електроенергії, спожитої у період червень - вересень 2013р.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних позивача, суд встановив, що він є арифметично вірним.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення суми інфляційних та 3% річних також підлягають задоволенню у повному обсязі на визначені позивачем суми, а саме 1709,11 грн та 19227,28 грн.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1378 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», м.Краматорськ до Державного підприємства «Шахта «Лідієвка», м.Донецьк про стягнення:

- боргу за за реактивну електроенергію в розмірі 21481,63 грн, спожиту за період червень - вересень 2013 року;

- суми 3% річних у розмірі 1709,11 грн, нарахованих у період з 08.10.2013р. по 01.06.2016р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті реактивної електроенергії, спожитої у період червень - вересень 2013р.;

- суми інфляційних у розмірі 19227,28 грн, нарахованих у період з 01.11.2013р. по 01.06.2016р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті реактивної електроенергії, спожитої у період червень - вересень 2013р.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта «Лідієвка» (83036, Донецька область, м.Донецьк, вул.Кірова, буд. 284А, код ЄДРПОУ 38707754) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, буд.8, код ЄДРПОУ 00169845) борг за реактивну електроенергію - 21481,63 грн, 3% річних - 1709,11 грн, суму інфляційних - 19227,28 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.08.2016р.

Суддя Ю.О.Паляниця