Рішення

від 08.08.2016 по справі 907/323/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.08.2016 Справа № 907/323/16

за позовом: Боржавської сільської ради, с. Боржавське Виноградівського району

до відповідача: Сільськогосподарського виробничо-торгового кооперативу "Боржава", с. В.Комяти Виноградівський район

про визнання недійсним державного акту на право колективної власності на земельну ділянку частково (із урахуванням заяви про уточнення)

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- представник по дов. від 06.05.2016р. б/н,

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся з позовом до Сільськогосподарського виробничо-торгового кооперативу "Боржава", с. В.Комяти Виноградівський район про визнання недійсним державного акту на право колективної власності на земельну ділянку частково (із урахуванням заяви про уточнення).

Аргументуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що рішенням дев'ятої сесії двадцять першого скликання Боржавської сільської ради б/н від 09.10.1992р. Колективному сільськогосподарському підприємству "ім.Ватутіна", правонаступником якого є відповідач, було передано у колективну власність 271,6 Га. землі для ведення сільського господарства, проте при виготовленні земельної документації відповідачу було передано земельну ділянку площею 337,4 Га, що на 65,8Га більше. Таким чином, спірна земельна ділянка площею 65,8Га була оформлена за відповідачем без установлених законом підстав. Позивач стверджує, що в ОСОБА_2 на право колективної власності на землю серії ЗК-003 №00011 від 13.12.1994р. зазначено, що КСП "ім.Ватутіна" виділено 337,4 Га. землі, що не відповідає дійсності.

Власне, на підставі викладеного, позивач просить частково визнати вказаний ОСОБА_2 акт на право колективної власності на земельну ділянку недійсним та скасувати в частині незаконної передачі земель у контурі №10 - площею 10,8Га., у контурі №368 (господарський двір) в межах села Боржавське - площею 10,2Га., у контурі №69 - площею 0,2Га., у контурі №98 - площею 0,7Га., у контурах № 262 та № 263 - площами 5,2Га. та 4,6Га (виноградники), рілля: у контурі №289 (орні землі)-площею17,8Га., у контурі №286 (чагарники) - площею 7,4Га, у контурі №291 (орні землі) - 6,8Га. та пасовища у контурі №284 - площею 2,1Га. Всього загальна площа спірної ділянки складає 65,8Га.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені в заяві від 14.07.2016р. про уточнення позовних вимог.

Відповідач, на неодноразові вимогу суду, в судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, письмових пояснень по суті пред'явленого до нього позову не подав та не повідомив про причини невиконання вказівок суду.

Зважаючи на викладене, спір вирішено в порядку ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання,

Суд констатує наступне:

Згідно ст.19 ЗК України (в редакції 18.12.1990р. що діяла на момент спірної ситуації) надання земельних ділянок у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів є у компетенції сільський/селищних рад народних депутатів. При цьому, право користування наданою, у відповідності до чинного законодавства, земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ст.22 ЗК України (в редакції 1990 року). Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів, відповідно до ст.23 ЗК України (в редакції 1990 року).

Аналіз наведених вище норм земельного законодавства дає висновок про те, що право володіння або користування, як юридичне явище, виникає на підставі відповідного індивідуального акту уповноваженого органу місцевого самоврядування та посвідчується відповідним титулом, що видається цим же органом.

За загальним правилом, державні акти про право володіння або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. А отже, у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про постійного користування.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серіїЗК-003№00011, виданого 13.12.1994р. для ведення сільського господарства відповідачу було надано у колективну власність земельну ділянку площею 337,4 Га на підставі Рішення 9 сесії 21 скликання Боржавської сільської ради від 09.10.1992р.

Поряд з цим, аналізом рішення дев'ятої сесії двадцять першого скликання Боржавської сільської ради б/н від 09.10.1992р. встановлено, що Колективному сільськогосподарському підприємству "ім.Ватутіна", правонаступником якого, внаслідок реорганізації 02.03.2000р. (згідно установчої угоди СГВК "Боржава" від 02.03.2000р. зареєстрованого за №156 від 24.03.2000р. та протоколу №1зборів учасників СГВК "Боржава" від 02.03.2000р.) є відповідач у справі, було передано у колективну власність не 337,4Га землі, а 271,6 Га. землі, що менше на 65,8Га.

Інших, передбачених чинним законодавством, актів, які б узаконювали передачу відповідачу означену вище землеьну ділянку (65,8Га) судовим розглядом справи не виявлено.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із Проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства ім.Ватутіна в виготовлення державних актів на право колективної власності на землю і право постійного користування землею в межах ОСОБА_3, Боржавської та Шаланківської сільських рад народних депутатів, зведеного складу земель колективного сільськогосподарського підприємства ім.Ватутіна (який є правопопередником відповідача) та поконтурної експлікації земель, контур №10 - площею 10,8Га., контур №368 (господарський двір) в межах села Боржавське - площею 10,2Га., контур №69 - площею 0,2Га., контур №98 - площею 0,7Га., контур № 262 та № 263 - площами 5,2Га. та 4,6Га (виноградники), рілля, контур №289 (орні землі)-площею17,8Га., контур №286 (чагарники) - площею 7,4Га, контур №291 (орні землі) - 6,8Га. та пасовища контур №284 - площею 2,1Га. (всього 65,8Га) до колективної власності відповідача не передавалась органом місцевого самоврядування і не могла бути передана через її використання іншими суб'єктами права.

Зазначене підтверджено наявними у праві матеріалами, зокрема проектами землеустрою, висновками до матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,тощо.

Зважаючи на таке суд доходить висновку про те, що, висновок індивідуального акту позивача (рішення дев'ятої сесії двадцять першого скликання Боржавської сільської ради б/н від 09.10.1992р.), на якому грунтується аскаржуваний ОСОБА_2 акт на право колективної власності на земельну ділянку, не вирішив питання надання у постійне користування земельної ділянки площею 65,8Га відповідачу в установленому, на момент винесення оскарженого акту, порядку. Це рішення дев'ятої сесії двадцять першого скликання Боржавської сільської ради б/н від 09.10.1992р. не став правовою підставою для винесення оскаржуваного Державного ОСОБА_2 в частині, не охопленій рішенням органу місцевого самоврядування - позивача у справі.

Приймаючи до уваги викладене вище, позаяк, наявні у справі матеріали не містять спроможних доказів обгрунтованості та законності володіння спірною земельною ділянкою, наявними є всі правові підстави для висновку про безпідставну передачу у колективу власність відповідачу земельної ділянки площею 65,8Га.

Згідно ст.ст.19, 22,23 ЗК України (в редакції 1990 року) чинність Державного ОСОБА_2 на право колективної власності на землю серії ЗК-003 №00011 поставлено у пряму залежність від фактичного існування рішення органу місцевого самоврядування, яким цей акт обґрунтований. Відповідно, відсутність такого рішення позбавляє обґрунтованості та підставності похідного від нього документа - Державного акту на право колективної власності на землю.

Таким чином, оскаржуваний акт в частині контура №10 - площею 10,8Га., контура №368 (господарський двір) в межах села Боржавське - площею 10,2Га., контура №69 - площею 0,2Га., контура №98 - площею 0,7Га., контура № 262 та № 263 - площами 5,2Га. та 4,6Га (виноградники), рілля, контура №289 (орні землі)-площею17,8Га., контура №286 (чагарники) - площею 7,4Га, контура №291 (орні землі) - 6,8Га. та пасовища контура №284 - площею 2,1Га. (всього 65,8Га) було винесено без установлених підстав, способом, що не передбачений чинним законодавством.

Згідно ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регулювання земельних відносин є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування. Тобто, для визнання розпорядження земельною ділянкою, що належать сільській громаді правомірним потрібне волевиявлення самої Івановецької сільської ради (ст.13 Конституції України). І оскільки такого волевиявлення органу, що у відносинах із іншими суб'єктами права представляє права та охоронювані законом інтереси сільської громади, не було, то поряд із запереченнями позивача, подальше використання земельної ділянки відповідачем є тривалим порушенням майнових прав позивача та земельного законодавства, що прямо суперечить приписам ст.14 Конституції України. ОСОБА_2 на право постійного землекористування, який видано без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, є дефектним і не може слугувати самостійним юридичним фактом, що породжує право постійного користування у відповідача. Наявність такого державного акту є казуальним випадком (ст.23 ЗК України 1990 року, ), який потребує виправленню в силу закону.

З урахуванням вище приведеного та з огляду на необхідність відновлення порушеного права позивача вільно розпоряджатись активами, що знаходяться у його володінні, порушене право позивача підлягає захисту за межами строку позовної давності в порядку ч.2 ст.80 ЦК Української РСР, що кореспондується із п.5 ст.267 ЦК України (п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) та відповідно до ст.152 ЗК України та ст.16 ЦК України.

Згідно з ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування на користь позивача понесених витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75,ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Визнати недійсним ОСОБА_2 акт на право колективної власності на землю серії ЗК-003 №00011 для ведення сільського господарства колективному сільськогосподарському підприємству ім.Ватутіна в частині передачі земельної ділянки площею 65,8Га, а саме у контурі №10 - площею 10,8Га., у контурі №368 (господарський двір) в межах села Боржавське - площею 10,2Га., у контурі №69 - площею 0,2Га., у контурі №98 - площею 0,7Га., у контурах № 262 та № 263 - площами 5,2Га. та 4,6Га (виноградники), рілля: у контурі №289 (орні землі)-площею17,8Га., у контурі №286 (чагарники) - площею 7,4Га, у контурі №291 (орні землі) - 6,8Га. та пасовища у контурі №284 - площею 2,1Га.

3.Стягнути із Сільськогосподарського виробничо-торгового кооперативу "Боржава" (Виноградівський район, с.В.Комяти, вул.Волошина, 16 код 03747490) на користь Боржавської сільської ради (Виноградівський район, с.Боржава, вул.Борканюка, 56 код 04351050) суму витрат по справі судового збору у сумі 1378грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.08.2016р.

Суддя Йосипчук О. С.