Рішення

від 03.08.2016 по справі 916/1760/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2016 р.Справа № 916/1760/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Я.О. Заболотній

за участю представників:

від прокуратури - ОСОБА_1,

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінергія-ВВВ» про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна в розмірі 632536,92 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінергія-ВВВ» про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 08.09.2014 р. в загальному розмірі 632536,92 грн., у т.ч. основної заборгованості - 474072,04 грн., пені - 158464,88 грн., посилаючись на наступне.

08.09.2014 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та ТОВ „Сінергія-ВВВ» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. Згідно вказаного договору у строкове платне користування ТОВ „Сінергія-ВВВ» передано нерухоме майно загальною площею 198,2 кв.м, в тому числі нежитлові приміщення партеру першого поверху, площею 69,40 кв.м, нежитлові приміщення підвалу, площею 128,80 кв.м, що обліковуються на балансі Одеського національного академічного театру опери та балету (балансоутримувач) та розташовані по пров. Чайковського, 1, в м. Одесі.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 р., та Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою КМУ від 31.08.2011 р. № 906, і становить без ПДВ за результатами конкурсу, за пропозицією орендаря за базовий місяць оренди (червень 2014 року) - 35000,00 грн. Орендна плата за перший місяць оренди (вересень 2014 року) визначається шляхом коригування розміру орендної плати, яка зазначена вище, індекси інфляції липня - вересня 2014 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п. 3.5 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 3.7 договору, за ініціативою орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку.

Як зазначає прокурор, ТОВ „Сінергія-ВВВ» в порушення норм чинного законодавства та умов зазначеного договору оренди за користування державним майном не в повному обсязі сплачувалася орендна плата, а за січень-квітень 2016 року взагалі не була сплачена орендна плата, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед державним бюджетом в розмірі 474072,04 грн. При цьому прокурор вказує, що Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Одеській області за несвоєчасну сплату ТОВ „Сінергія-ВВВ» орендних платежів нарахована пеня в розмірі 158464,88 грн. Таким чином, за ствердженнями прокурора, загальна заборгованість ТОВ „Сінергія-ВВВ» перед Державним бюджетом складає 632536,92 грн.

Наразі прокурор вказує, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області з метою погашення виниклої заборгованості 11.03.2016 р. була направлена на адресу ТОВ „Сінергія-ВВВ» відповідна претензія. Однак, офіційна письмова відповідь на зазначену претензію від ТОВ «Сінергія-ВВ» на адресу Регіонального відділення Фонду до теперішнього часу не надійшла.

Так, на думку прокурора, неналежне виконання відповідачем умов договору оренди державного майна завдає шкоди економічним інтересам держави у вигляді ненадходження коштів (орендних платежів) до державного бюджету, що характеризує неефективне використання об'єкту державної власності. Тому прокурор вважає, що є законні підстави для стягнення з відповідача вказаної заборгованості за договором оренди в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.07.2016 р. позовну заяву Прокурора Одеської області прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1760/16, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до чинної на момент подачі позову редакції статті 29 ГПК України прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва. Підстави представництва прокурором інтересів держави визначені статтею 23 Закону, а саме: у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, у разі подання прокурором позову в інтересах держави господарський суд повинен оцінити правильність визначення прокурором позивача.

03.08.2016 р. прокурором були надані до суду пояснення по справі, в яких прокурором обґрунтовано підстави представництва інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області. Зокрема, як вказує прокурор, неналежне виконання ТОВ „Сінергія-ВВВ» умов договору оренди державного майна завдає шкоди економічним інтересам держави у вигляді ненадходження коштів (орендних платежів) до державного бюджету, що характеризує неефективне використання об'єкту державної власності. Повноваження Фонду державного майна України щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна передбачені ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», ст. 32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до яких на Фонд покладено контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна. Регіональне відділення Фонду державного майна по Одеській області відповідно до Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 678 від 15.05.2012 р., є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління. За змістом п. 12 Положення слідує, що Регіональне відділення наділено повноваженням щодо ведення справ по захисту інтересів держави в суді. Однак, як стверджує прокурор, регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області не вжито відповідних заходів щодо стягнення з ТОВ „Сінергія-ВВВ» виниклої заборгованості, в тому числі після залишення ним без уваги претензії від 11.03.2016 р. Приймаючи до уваги те, що відповідним державним органом, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у сфері використання, збереження державного майна самостійно не здійснюється захист інтересів держави у спірних правовідносинах, що виникли з ТОВ «Сінергія-ВВ», прокурор вказує, що існують підстави для представництва інтересів держави органами прокуратури.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону України „Про прокуратуруВ» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором попередньо, до звернення до суду, листом від 22.06.2016 р. № 05/1-1407вих-16 було повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області про наявність підстав для звернення до суду з позовною заявою з метою захисту інтересів держави в особі вказаного Відділення, оскільки останнім не вжито відповідних заходів щодо стягнення виниклої у ТОВ „Сінергія-ВВВ» заборгованості.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (тепер - ГПК України), потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинахВ» , що міститься в частині другій статті 2 ГПК України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Так, Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області є уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах, оскільки здійснює повноваження суб'єкта права державної власності на спірне майно. Відтак, суд вважає представництво інтересів позивача прокуратурою цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

Позивач заявлені прокурором позовні вимоги в ході розгляду справи підтримав.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців. Проте, надіслана судом копія ухвали суду про порушення провадження у справі була повернута до суду без вручення разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, з вказівкою на відсутність адресату за вказаною згідно довідки Укрпошти ф. 20 на поштовому конверті. Також копія ухвали суду про відкладення розгляду справи була повернуті до суду без вручення з відміткою про вибуття адресату згідно довідки Укрпошти ф.20 на поштовому конверті.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 роціВ» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками В«адресат вибувВ» , В«адресат відсутнійВ» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (зі змінами), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

08 вересня 2014 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сінергія-ВВВ» (орендар) було укладено договір нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач як орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення партеру першого поверху (інв. № 5274/2) площею 69,40 кв.м та нежитлові приміщення підвалу (інв. № 5274/1) площею 128,80 кв.м, реєстровий № 02224643.1.ЮЖВЦСД 474, загальною площею 198,20 кв.м, за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 1, що обліковується на балансі Одеського національного академічного театру опери та балету, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ „Експертне Агентство „УкрконсалтВ» станом на "31" березня 2014 р. та становить 3540308,00 гривень.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення буфету, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи (128,80 кв.м), розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (69,40 кв.м).

Згідно п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 2.3 договору передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

Згідно п. 2.5 договору орендоване нерухоме майно залишається на балансі балансоутримувача із зазначенням того, що цей об'єкт є орендованим.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) та Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 р. № 906, та становить без ПДВ за результатами конкурсу, за пропозицією орендаря за базовий місяць оренди (червень 2014 р.) - 35000,00 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2014р. визначається шляхом коригування розміру орендної плати, на індекси інфляції липня 2014р., серпня 2014р. та вересня 2014 р. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).

В п. 3.3. договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 3.4 договору ).

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати державного бюджету 70% надсилається орендарем орендодавцеві.

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, починаючи день оплати.

Згідно п. 3.7 договору за ініціативою орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується удовому порядку .

Пунктом 3.8 договору встановлено, що у разі виникнення заборгованості з орендної плати, у п. 3.7 договору зазначається, що поточні платежі, які сплачені за об'єкт оренди насамперед, спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок поточних платежів.

Відповідно до п. 3.9 договору, зайва сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету та балансоутримувачу, підлягає заліку в рахунок подальших платежів.

Пунктом 3.10 договору встановлено, що зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді авансового платежу в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди, протягом 10 днів з моменту підписання договору оренди на розрахунковий рахунок Державного казначейства за місцем реєстрації орендаря.

Відповідно до п. 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до п. 5.1 договору орендар зобов'язується протягом 10 днів з моменту підписання договору внести авансовий платіж (35000,00 грн.), передбачений цим договором. Авансовий платіж стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 3.5 цього договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем авансового платежу. У разі порушення орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він повинен відшкодувати до державного бюджету і балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір авансового платежу. Якщо в разі дострокового припинення договору за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і авансового платежу перевищить передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати.

Відповідно до п. 10.1 договору останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, який діє з моменту підписання його сторонами. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об'єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін (п. 10.4 договору).

За умовами п. 10.9 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця (п. 10.10 договору).

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 08 вересня 2014 року на виконання умов вказаного договору між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем було складено та підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі Одеського національного академічного театру опери та балету, згідно якого відповідачу було передано в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення партеру першого поверху (інв. № 5274/2) площею 69,40 кв.м та нежитлові приміщення підвалу (інв. № 5274/1) площею 128,80 кв.м, реєстровий № 02224643.1.ЮЖВЦСД 474, загальною площею 198,20 кв.м, за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 1, що обліковуються на балансі Одеського національного академічного театру опери та балету. Вказане майно передано в оренду з метою розміщення буфету, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи (128,80 кв.м), розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (69,40 кв.м).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, відповідач з моменту прийняття в оренду вказаних в договорі від 08.09.2014 р оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. приміщень мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату (70%) не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що 23.04.2016 р. відповідачем - ТОВ „Сінергія-ВВВ» було повернуто балансоутримувачу - Одеському національному академічному театру опери та балету орендоване за вказаним договором майно, про що свідчить складений 23.04.2016 р. між позивачем (орендодавцем), відповідачем (орендарем) та балансоутримувачем акт прийому-передачі (повернення) майна до договору оренди від 08.09.2014 р., згідно якого відповідач передав, а балансоутримувач прийняв у подальше господарське відання державне нерухоме майно а саме: нежитлові приміщення партеру першого поверху (інв. № 5274/2) площею 69,40 кв.м та нежитлові приміщення підвалу (інв. № 5274/1) площею 128,80 кв.м, всього загальною площею 198,20 кв.м, за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 1.

Однак, як вказує прокурор та підтверджено позивачем, відповідач всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» та п. 3.5 договору оренди від 08.09.2014 року не виконав належним чином зобов'язання за цим договором та не в повному обсязі сплатив орендну плата, зокрема за січень-квітень 2016 року орендна плата взагалі не була сплачена, внаслідок чого у відповідача за період з вересня 2014 р. по квітень 2016 р. виникла заборгованість перед державним бюджетом в розмірі 474072,04 грн., розрахунок якої міститься в матеріалах справи (а.с. 22-23).

Пунктом 5.3 договору оренди передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Також відповідно до п. 5.9 договору орендар зобов'язався щомісяця до 12 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до державного бюджету України). На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Однак, в матеріалах справи відсутні відповідні платіжні документи на підтвердження сплати відповідачем орендної плати.

Отже, відповідач не спростував належними доказами наявність заборгованості перед позивачем в заявленому розмірі, не надав ніяких детальних контррозрахунків та доказів на підтвердження сплати боргу з орендної плати протягом спірного періоду.

Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги прокурора та позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленому розмірі 474072,04 грн.

При цьому з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати. позивачем здійснено нарахування пені за період з 12.10.2014 р. по 21.06.2015 р. в розмірі 158464,88 грн., розрахунок якої додано до позову (а.с. 24-25).

Адже за приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Так, слід зазначити, що чинним законодавством та умовами договору передбачено відповідальність орендаря за несвоєчасне виконання обов'язку щодо внесення орендної плати.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 3.6 вказаного договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами .

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, на думку суду, позивачем - Регіональним відділенням ФДМУ правомірно здійснено розрахунок пені на суму боргу за кожним платежем у відповідному місяці оренди у період з 12.10.2014 р. по 21.06.2016 р., розмір якої становить 158464,88 грн. згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 24-25).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги прокурора, які підтримані позивачем, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, в інтересах якого прокурором пред'явлено позов, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені прокуратурою при подачі позову, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінергія-ВВВ» про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна в розмірі 632536,92 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінергія-ВВВ» (65016, м. Одеса, провулок Приморський, буд. 1А, код ЄДРПОУ 39085474) до державного бюджету (одержувач - УК у м. Одесі/Київський район/ККД - 22080300, р/р 31113094700005, МФО 828011, код ЄДРПОУ 38016923) заборгованість по орендній платі в розмірі 474072/чотириста сімдесят чотири тисячі сімдесят дві/грн. 04 коп., пеню в сумі 158464/сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста шістдесят чотири/грн. 88 коп.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінергія-ВВВ» (65016, м. Одеса, провулок Приморський, буд. 1А, код ЄДРПОУ 39085474) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552, рахунок отриимувача № 35213085000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в сумі 9488/дев'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім/грн. 05 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 08 серпня 2016 р.

Суддя В.С. Петров