Рішення

від 27.07.2016 по справі 911/2012/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2016 р. Справа № 911/2012/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/2012/16

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Чугуїв Харківської області

до малого приватного підприємства «Аверс 96», м. Біла Церква

про стягнення 191350,00 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 06.07.2016;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до малого приватного підприємства «Аверс 96» (відповідач) про стягнення 191350,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 1 від 02.03.2016, в частині своєчасної оплати отриманого товару, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 153350,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 38000,00 грн. пені.

Ухвалою суду від 23.06.2016 порушено провадження у справі № 911/2012/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 13.07.2016, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено.

В судових засіданнях 13.07.2016 та 27.07.2016 представником позивача надані документи, витребувані судом та підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання 13.07.2016 та 27.07.2016 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчить відбиток штампу канцелярії суду на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 23.06.2016 та від 13.07.2016 щодо направлення їх копій відповідачу. При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

Вимоги ухвал суду від 23.06.2016 та від 13.07.2016 відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2016 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений Договір поставки № 1, відповідно до умов п.п. 1, 2 якого постачальник взяв на себе обов’язок поставити покупцю товар, згідно із замовленнями, ціна, кількість та асортимент якого визначаються у накладних, які є невід’ємною частиною договору, а покупець в свою чергу зобов’язався прийняти такий товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Пунктом 7 договору визначено, що покупець оплачує повну вартість отриманого товару, протягом 10 (десяти) банківських днів, з моменту приймання кожної партії товару.

Договором, зокрема, п. 14 визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє на протязі року. Якщо жодна із сторін, не повідомить іншу сторону про розірвання договору, він вважається продовженими на наступний рік, а у разі невиконання сторонами своїх обов’язків за договором - до їх повного виконання.

Так, на виконання умов договору та взятих на себе зобов’язань, позивачем передано, а відповідачем прийнято товар, а саме: солений огірок 1 сорт, бочка 160 л, всього на загальну суму 163350,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія видаткової накладної № Гор-000223 від 14.03.2016. Вказана видаткова накладна підписана в двосторонньому порядку та скріплена печатками сторін.

Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару, матеріали справи не містять.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов’язань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково в сумі 1000,00 грн., вартість товару, в сумі 153350,00 грн., залишена відповідачем не сплаченою.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією № 5 від 18.04.2016, отримання якої свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу, з вимогою сплатити наявну за відповідачем заборгованість в сумі 153350,00 грн.

Однак, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не забезпечив участі представника у судових засіданнях, письмових пояснень чи доказів повної оплати отриманого товару не надав, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем грошових зобов’язань за договором з оплати вартості товару, що отриманий від позивача.

Оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору поставки № 1 від 02.03.2016 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 153350,00 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач на підставі п. 10 договору, просить суд стягнути з відповідача 38000,00 грн. пені, нарахованої за період з 29.03.2016 по 27.05.2016.

Умовами п. 10 договору визначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику вартість поставленого товару та пеню в розмірі 0,4 % від суми неоплаченої вартості товару, за кожний день затримки оплати.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання» та п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013, розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки .

Тобто, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання» не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Таким чином, здійснивши розрахунок пені, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 10156,30 грн., розрахована з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з малого приватного підприємства «Аверс 96» (09100, Київська область, м. Біла Церква, Шосе Сквирське, 29, код ЄДРПОУ 24218353) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (63503, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 153 350 (сто п’ятдесят три тисячі триста п’ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості, 10 156 (десять тисяч сто п’ятдесят шість) грн. 30 коп. пені та 2 452 (дві тисяч чотириста п’ятдесят дві) грн. 38 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 09.08.2016

Суддя О.О. Христенко