Рішення

від 08.08.2016 по справі 914/1540/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2016р. Справа№ 914/1540/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоторгбуд», с. Стрільбичі, Львівська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, с. Велика Сушиця, Львівська область

про стягнення 104 058,86 доларів США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Залицайло М.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник (довіреність №4626-О від 30.10.2013 р.);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоторгбуд», с.Стрільбичі, Львівська область про стягнення 104 058,86 доларів США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 07.06.2016р. призначив розгляд справи на 15.06.2016 р., залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, с. Велика Сушиця, Львівська область. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду.

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та третьою особою було укладено кредитну угоду, на виконання умов якої третій особі надано кошти в сумі 25 000,00 доларів США. Третя особа зобов'язувалася протягом дії угоди сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, третя особа свої зобов'язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконала, на дату подання позову до суду заборгованість становила 22 206,74 доларів США по кредиту, 32 027,29 доларів США по сплаті процентів, 606,77 доларів США комісії, 44 253,48 доларів США пені, 9,87 доларів США штрафу згідно п.6.6. договору (фіксована частина), 4 954,71 доларів США штрафу згідно п. 6.6. договору (процентна складова). Крім цього, що між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно умов якого відповідач передав в іпотеку позивачу для забезпечення вимог третьої особи по кредитному договору нежитлові приміщення. Відповідно до умов договору іпотеки, в разі невиконання або неналежного виконання боржником умов кредитного договору, позивач має право задовольнити забезпечені договором іпотеки вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв'язку з цим, представник позивача просив стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 104 058,86 доларів США, звернувши стягнення на заставлені відповідачем нежитлові приміщення шляхом продажу позивачем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

14 червня 2007 р. між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитну угоду E/V №2984 .

За цією угодою банк (позивач) зобов'язувався надати позичальнику (третій особі) кредит в розмірі 25 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язувався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду в терміни, встановлені даною угодою і договорами про видачу траншів у повному обсязі.

Згідно п. 1.3. угоди термін повернення кредиту встановлюється угодою, договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід'ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 14.06.2012 р.

На виконання умов вищевказаної угоди та договору про видачу траншу, позивач надав третій особі грошові кошти в сумі 25 000,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки №17 від 09.07.2008 р., ордером-розпорядженням №543 від 09.07.2008 р.

Відповідно до п. 4.1. угоди за користування кредитним коштами в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, позичальник сплачує відсотки в розмірі 14% річних.

Сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісяця, відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є додатком до договору про видачу траншу (п. 4.2. угоди).

Згідно п. 4.3. угоди при порушенні будь-якого із зобов'язань по погашенню кредиту позичальник сплачує банку відсотки в розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п. 4.4. угоди сплата відсотків за користування кредитом, передбачених п. 4.3. даної угоди, здійснюється 13 числа кожного місяця, наступного за місяцем, у якому виникла прострочена заборгованість, починаючи з дати підписання даної угоди.

Позичальник сплачує банку винагороду за ведення кредитної справи у розмірі 3,5% від суми траншу, яка сплачується щомісяця відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (п. 4.6. договору про видачу траншу).

Згідно п. 6.1. угоди при порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Відповідно до п. 6.4. договору нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 6.1., 6.2., 6.3. даної угоди здійснюється протягом 3 років із дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконане позичальником.

При порушенні позичальником будь-якого з грошових зобов'язань, передбачених даною угодою, більше ніж на 120 днів, у зв'язку з чим банк буде змушений звернутися до суду, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа свої зобов'язання перед позивачем по кредитному договору не виконала, на дату розгляду справи в суді заборгованість третьої особи перед позивачем становить 22 206,74 доларів США по кредиту, 32 027,29 доларів США по сплаті процентів, 606,77 доларів США комісії, 44 253,48 доларів США пені, 9,87 доларів США штрафу згідно п.6.6. договору (фіксована частина), 4 954,71 доларів США штрафу згідно п. 6.6. договору (процентна складова).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

15 червня 2007 р. між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоторгбуд» (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Старосамбірського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №655.

Згідно п. 1. договору іпотеки предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника.

Відповідно до п. 2 договору іпотеки за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитної угоди E/V №2984 від 14.06.2007 р., згідно якого іпотекодержатель надає позичальнику кредит у вигляді окремих частин - траншів кредиту з терміном погашення до 14.06.2012 р. включно у розмірі 25 000,00 доларів США на наступних умовах:

- повернення кредиту у сумі 25 000,00 доларів США на строк до 14.06.2012 р.;

- сплати процентів за користування кредитом у розмірі 14% річних, починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення траншу кредиту, згідно графіка погашення;

- сплати процентів при порушенні будь-якого із зобов'язань по погашенню кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості;

- сплати пені у порядку та розмірах, визначених згідно положень кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві приватної власності нерухоме майно: нежитлові приміщення по вулиці Промислова, №15 в с. Стрільбичі Старосамбірського району Львівської області, які складаються з 8 приміщень площею 294,5 кв.м.

Відповідно до п. 19.9.1. договору іпотеки, іпотекодержатель з метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Позивач надіслав відповідачу повідомлення-вимогу за вих. №30.1.0.0/2-76ELVLES00XS0 від 14.04.2016 р., в якому вказав на необхідність погашення заборгованості за кредитним договором у тридцятиденний строк. Відповідачем вказане повідомлення-вимогу залишено без розгляду та задоволення.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 2 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Абзацом 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання (абз. 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно абз. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до абз. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на підставі рішення суду.

Згідно абз. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

З огляду на те, що між сторонами спір щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки відсутній, суд приходить до висновку про визначення початковою ціною продажу предметів іпотеки вартість предметів іпотеки, яка погоджена сторонами в договорі іпотеки від 15.06.2007 р.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу будь - якого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Абзацом 2 п.п. 2.7. п. 2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р. передбачено, що якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження.

Згідно п.п. 1.1. п. 1 глави 2 розділу ІІ Порядку, правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.

Таким чином, реалізація права на продаж предмета іпотеки неможлива без отримання необхідних правовстановлюючих документів на ці предмети в компетентних установах.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, складає 22 206,74 доларів США заборгованості по кредиту, 32 027,29 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 606,77 доларів США заборгованості по комісії, 44 253,48 доларів США пені, 9,87 доларів США штрафу згідно п. 6.6. договору (фіксована частина), 4 954,71 доларів США штрафу згідно п. 6.6. договору (процентна складова).

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1050, 1052, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 7, 33, 38 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 (ідентифікаційний код 14360570) суму заборгованості згідно кредитної угоди E/V №2984 від 14.06.2007 р. в розмірі 104 058,86 доларів США, в тому числі 22 206,74 доларів США заборгованості по кредиту, 32 027,29 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 606,77 доларів США заборгованості по комісії, 44 253,48 доларів США пені, 9,87 доларів США штрафу згідно п. 6.6. договору (фіксована частина), 4 954,71 доларів США штрафу згідно п. 6.6. договору (процентна складова), а також 39 537 грн. 17 коп. судового збору, звернувши стягнення на заставлене майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоторгбуд», с. Стрільбичі, вул. Промислова, 2, Старосамбірський район, Львівська область (ідентифікаційний код 33129023) згідно договору іпотеки, посвідченого 15.06.2007 р. приватним нотаріусом Старосамбірського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №655, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 294,5 кв.м. по вул. Промислова, буд. 15 в с. Стрільбичі Старосамбірського району Львівської області шляхом надання Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» права продажу предмету іпотеки, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Екоторгбуд», будь-якій особі-покупцеві за початковою ціною 181 800 грн. 00 коп. з наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» права на отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрації правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведення дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, проведення дій щодо оформлення та отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 08.08.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 11.08.2016 р.

Суддя Мазовіта А.Б.