Постанова

від 09.08.2016 по справі 910/865/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2016 р. Справа№ 910/865/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю представників cторін:

позивача: Стельмах Ю.М., довіреність б/н від 25.12.2015,

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "РЕКОНСТРУКЦІЯ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016

у справі №910/865/15-г (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРБЕК"

до Приватного акціонерного товариства "РЕКОНСТРУКЦІЯ"

про стягнення 928 599,85 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРБЕК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "РЕКОНСТРУКЦІЯ" про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №03/08-4 від 03.08.2012 у розмірі 928 599,85 грн.

В процесі розгляду справи представником відповідача подано до суду клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2015 призначено у справі №910/865/15-г судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі №910/865/15-г зупинено до надання висновків судової експертизи.

24.09.2015 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи №910/865/15-г з експертної установи та повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи у зв'язку з її неоплатою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 провадження у справі №910/865/15-г поновлено та призначено її до розгляду на 08.10.2015.

08.10.2015 представником відповідача подано до суду клопотання про повторне призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.10.2015 призначено у справі №910/865/15-г судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових. Провадження у справі №910/865/15-г зупинено до надання висновків судової експертизи.

23.03.2016 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи №910/865/15-г з експертної устнови та повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи у зв'язку із ненаданням експерту додаткових документів згідно клопотання експертів, а наданих документів недостатньо для проведеня експертизи.

Враховуючи вищенаведене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 провадження у справі №910/865/15-г поновлено та призначено її до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРБЕК" задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "РЕКОНСТРУКЦІЯ" (03048, м. Київ, вул. Ернеста Федора, буд. 3-Б, код ЄДРПОУ 21604436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРБЕК" (03680, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 28, код ЄДРПОУ 30212691) основний борг в розмірі 518 608 (п'ятсот вісімнадцять тисяч шістсот вісім) грн 00 коп., інфляційні збитки в сумі 111 976 (сто одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн 96 коп., 3% річних в сумі 22 634 (двадцять дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн 04 коп., пеню в сумі 94 386 (дев'яносто чотири тисячі триста вісімдесят шість) грн 66 коп. та судовий збір у розмірі 14 952 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн 11 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "РЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі №910/865/15-г в частині стягнення з ПрАТ "РЕКОНСТРУКЦІЯ" на користь ТОВ "ЕРБЕК" основного боргу в розмірі 518 608 (п'ятсот вісімнадцять тисяч шістсот вісім) грн 00 коп., інфляційні збитки в сумі 111 976 (сто одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн 96 коп., 3% річних в сумі 22 634 (двадцять дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн 04 коп., пеню в сумі 94 386 (дев'яносто чотири тисячі триста вісімдесят шість) грн 66 коп. та судовий збір у розмірі 14 952 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн 11 коп. Прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю. Судові витрати покласти на позивача.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що перелік робіт зазначений в акті виконаних робіт за червень 2013 року за договором №03/08-4 від 03.08.2012 не відповідає проектній документації об'єкту реконструкції, що в свою чергу дає підстави стверджувати про виконання позивачем робіт в меншому об'ємі, ніж зазначено в договорі та в акті виконаних робіт до нього. Також, апелянт посилався на заборону Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві на проведення реконструкції об'єкта.

Позивач у письмовому запереченні на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі №910/865/15-г залишити без змін, з огляду на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу №910/865/15-г за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "РЕКОНСТРУКЦІЯ" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Шапрана В.В., Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "РЕКОНСТРУКЦІЯ" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.08.2016.

08.08.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства "РЕКОНСТРУКЦІЯ" надійшла письмова заява в якій відповідач просив відкласти розгляд справи на іншу дату.

В судове засідання 09.08.2016 з'явився представник позивача.

Головуючим ставилась на обговорення подана відповідачем заява про відкладення розгляду справи №910/865/15-г.

Представник позивача заперечував щодо задоволення вказаної заяви.

Розглянувши подану заяву про відкладення розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення. При цьому суд керувався наступним.

Обґрунтовуючи необхідність відкладення судового розгляду, апелянт посилається на перебування представника ПрАТ "РЕКОНСТРУКЦІЯ" у відрядженні, а також на неможливість керівника підприємства прийняти участь в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів відзначає, що Приватне акціонерне товариство "РЕКОНСТРУКЦІЯ" є юридичною особою, а отже не було позбавлене права направити у судове засідання уповноваженого представника, видавши йому відповідну довіреність.

Крім того суд зауважує, що до заяви про відкладення розгляду справи скаржником не додано доказів на підтвердження викладених у ній обставин.

За таких обставин, у задоволенні заяви ПрАТ "РЕКОНСТРУКЦІЯ" про відкладення розгляду справи належить відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулось 09.08.2016 надав суду усні пояснення щодо доводів наведених в апеляційній скарзі.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРБЕК" (позивач, підрядник) та Приватним акціонерним товариством "РЕКОНСТРУКЦІЯ" (відповідач, замовник) було укладено договір підряду №03/08-4 по об'єкту: "реконструкція адміністративно-виробничий комплекс" в м. Києві по вул. Ф. Ернста, 3-Б (далі - договір) відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами виконати і здати у визначеним строк за завданням і проектною документацією замовника (ALC11/01-11-АР, ALC11/01-11-ОВ, ALC11/01-11-ВК, ALC11/01-11-КС, ALC11/01-11-СС, ALC11/01-11-ЕО) будівельно-монтажні роботи по об'єкту: "Реконструкція адміністративно-виробничого комплексу" розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3-Б", а замовник зобов'язується прийняти їх та оплатити згідно умов даного договору.

Згідно з п. 3.1. договору динамічна договірна ціна робіт по договору становить 518 608, 00 грн (п'ятсот шістдесят вісім тисяч шістсот вісім гривень), в тому числі ПДВ 20% - 86 434,67 грн та включає в себе виконання підрядником робіт відповідно кошторисного розрахунку який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 12.1 договору визначено, що замовник протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання даного договору зобов'язується перерахувати підряднику авансовий платіж в розмірі 100 000 грн (сто тисяч гривень) в т.ч. ПДВ-16 666, 67 грн, всі інші платежі виконуються замовником щомісячно відповідно до виконаних робіт та підписанням №КБ-2 та №КБ-3.

25.06.2013 між позивачем та відповідачем підписано довідку про вартість будівельних робіт за червень 2013 року (форма №КБ-3) та акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року (форма №КБ-2в). Копії довідки про вартість будівельних робіт за червень 2013 року та акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зі свого боку, покладені на нього обов'язки у системі спільних зобов'язань з відповідачем виконав, що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року, а відповідач - свої зобов'язання не виконав, а саме не сплатив суму за виконані підрядні роботи, що призвело до порушення умов договору та прав позивача.

В письмових поясненнях відповідач зазначив, що перелік робіт зазначених у акті виконаних робіт за червень 2013 року за договором №03/08-4 від 03.08.2012 не відповідає проектній документації об'єкту з реконструкції адміністративно-виробничого комплексу з прибудовою по вулиці Федора Ернста, 3-б, у Солом'янському районі м. Києва.

Крім того, перевіркою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, 25.02.2013 ТОВ "Ербек" було заборонено проведення будівельних робіт з реконструкції адміністративно-виробничого комплексу з прибудовою по вулиці Федора Ернста, З-б, у Солом'янському районі м. Києва, у зв'язку із відхиленням від затвердженого проекту в частині влаштування п'ятого поверху вказаного комплексу.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, зазначені твердження відповідача не спростовують факт виконання робіт позивачем, що, крім іншого, підтверджено підписом відповідача на вказаному вище акті виконаних робіт за червень 2013 року за договором №03/08-4 від 03.08.2012.

Відповідач не довів та не подав на вимогу суду та експертів доказів, що підтверджували б відступи позивача від умов договору та виконання робіт в меншому об'ємі, ніж встановлено договором та іншою документацією.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що станом на 08.12.2014 розмір заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи складає 518 608,00 грн.

Таким чином, спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що в порушення прийнятих на себе зобов'язань, в передбаченому обсязі та терміни відповідач не оплатив виконані позивачем будівельно-монтажні роботи.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ербек", місцевий господарський суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 Цивільного кодексу України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як зазначалось вище, 25.06.2013 між позивачем та відповідачем підписано довідку про вартість будівельних робіт за червень 2013 року (форма №КБ-3) та акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року (форма №КБ-2в).

Відповідач зазначив, що перелік робіт зазначений в акті виконаних робіт за червень 2013 року за договором №03/08-4 від 03.08.2012 не відповідає проектній документації об'єкту реконструкції, що в свою чергу дає підстави стверджувати про виконання позивачем робіт в меншому об'ємі, ніж зазначено в договорі та в акті виконаних робіт до нього.

Однак, вказані доводи скаржника не спростовують факт виконання робіт позивачем та не звільняють відповідача від обов'язку оплати прийнятих ним робіт.

Згідно з ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

З червня 2013 року по теперішній час відповідач не заявлено жодних претензій щодо відступів від умов договору або інших недоліків.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором №03/08-4 від 03.08.2012 щодо оплати виконаних позивачем робіт, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 518 608,00 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 22 634,04 грн та інфляційні збитки в розмірі 111 976,96 грн.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 22 634,04 грн 3% річних та 111 976,96 грн інфляційних збитків, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Вищенаведене відповідає судовій практиці Верховного суду України (зокрема постанова від 10.06.2003 по справі №3/350).

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. №23/466 та на лист Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. №62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Судом встановлено, що згідно розрахунку позивача 3% річних становлять 22 634,04 грн, а інфляційні збитки - 111 976,96 грн. Суд перевіривши вказаний розрахунок позивача дійшов висновку, що він є обґрунтованим, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача пені.

Згідно з п. 15.6 Договору у випадку затримки в оплаті виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику за кожен день затримки 0,1 % від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 4 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку із тим, що відповідач не оплатив виконані роботи, позивач нарахував відповідачу пеню, яка складає 275 680,85 грн.

Однак, судом встановлено, що пеня нарахована за строк понад шість місяців, у зв'язку з чим суд здійснив перерахунок пені у відповідності до вимог п. 6 ст. 232 ГК України, у зв'язку із чим загальна сума пені за договором складає 94 386,66 грн.

Отже, згідно з розрахунком суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 94 386,66 грн.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі №910/865/15-г прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "РЕКОНСТРУКЦІЯ" задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника (відповідача).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "РЕКОНСТРУКЦІЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі №910/865/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі №910/865/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/865/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов