Постанова

від 10.08.2016 по справі 910/27992/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2016 р. Справа№ 910/27992/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Тищенко А.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 10.08.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Компанія «Дан» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2016 (повне рішення складено 12.01.2016)

у справі №910/27992/15 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Політара»

до Приватного підприємства «Компанія «Дан»

про стягнення 133 282,99 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Політара» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Компанія «Дан» про стягнення 133 282,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару на підставі договору №17/04 від 17.04.2015 року та відповідно наявністю підстав для стягнення суми боргу та нарахованих сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.01.2016 у справі №910/27992/15 позов задоволено. Стягнуто з ПП «Компанія «Дан» на користь ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Політара» 109 850,00 грн. заборгованості, 21 679,00 грн. пені, 565,25 грн. інфляційних втрат, 1 188,69 грн. 3 % річних та 1 999,25 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПП «Компанія «Дан» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 06.01.2016 у справі №910/27992/15 змінити, зменшивши суму основного боргу на 52 072,00 грн., а також суми пені, інфляційних втрат, 3% річних відповідно.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що місцевим господарським судом не було досліджено всіх обставин, що мають значення для справи, а саме не досліджено обставин викрадення, за твердженням апелянта, працівниками ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Політара» поставленого товару на суму 52 072,00 грн.

Ухвалою від 07.04.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/27992/15 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

25.05.2016 Київським апеляційним господарським судом у судовому засіданні оголошено перерву.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09-52/2357/16 від 17.06.2016, у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/27992/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.06.2016 для розгляду справи №910/27992/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Тищенко А.І., Федорчук Р.В.

Ухвалою від 17.06.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Тищенко А.І., Федорчук Р.В. прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу.

Ухвалою від 22.06.2016 року Київським апеляційним господарським судом у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача відповідно до п.1 ч. 1 ст. 77 ГПК України було відкладено розгляду справи на 10.08.2016 року.

У судовому засіданні 10.08.2016 року представник відповідача підтримував доводи апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 06.01.2016 у справі №910/27992/15 змінити, зменшивши суму основного боргу на 52 072,00 грн., а також суми пені, інфляційних втрат, 3% річних відповідно.

Представник позивача у судовому засіданні 10.08.2016 року заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у поданому 25.05.2016 року відзиві на апеляційну скаргу, надавав свої пояснення по суті спору та просив рішення господарського суду міста Києва від 06.01.2016 у справі №910/27992/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Компанія «Дан» - без задоволення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

17.04.2015 між Приватним підприємством «Компанія «Дан» (замовник/покупець за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Політара» (виробник/постачальник за договором, позивач у справі) укладено договір №17/04 на виготовлення та постачання паперових пакетів, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався виготовити та поставити покупцю паперову тару у вигляді паперових пакетів, відповідно до еталонів-зразків, затверджених покупцем. Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.1 договору найменування, загальна кількість товару та його кількість по-номенклатурно, що виготовляється і постачається у відповідності із замовленням покупця, повинні відповідати характеристиками, що зазначаються у накладних, які підписуються сторонами при прийомі-передачі товару.

23.04.2015 сторони уклали Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору на виготовлення та постачання паперових пакетів від 17.04.2015, відповідно до якої сторони погодили встановити наступні умови оплати, а саме виклали п. 5.2 договору в наступній редакції: розрахунок за цим договором між постачальником і покупцем здійснюється протягом тридцяти календарних днів з дати поставки товару.

Договір, відповідно до п. 9.1., набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015 року. Якщо за 15 діб до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, термін дії даного договору продовжується на тих же умовах і на такий же термін без обмеження кількості разів продовження дії договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 142 350,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН 344 від 30.04.2015 на суму 36 500,00 грн. та №РН 414 від 19.05.2015 на суму 105 850,00 грн. Зазначені накладні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» щодо порядку та форми їх складання, містять підписи уповноважених осіб сторін та печатки юридичних осіб позивача та відповідача, відтак є належними та допустимими доказами на підтвердження поставки товару, що відповідачем не заперечується.

Подані позивачем банківські виписки з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Політара» свідчать, що за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково - у сумі 32 500,00 грн, у зв'язку з чим у Приватного підприємства «Компанія «Дан» утворилась заборгованість за отриманий товару в розмірі 109 850 грн.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, якими є договори та інші правочини.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарським судом міста Києва було вірно встановлено, відповідач свої зобов'язання щодо повної оплати вартості товару не виконав, у зв'язку з чим у Приватного підприємства «Компанія «Дан» існує заборгованість у розмірі 109 850 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

При цьому, колегія суддів відхиляє як недоведені посилання апелянта на те, що заявлена сума заборгованості повинна бути зменшена на 52 072,00 грн у зв'язку з тим, що, як стверджує відповідач, після поставки товару його частину у кількості 14 000 пакетів та деревне вугілля було безпідставно забрано представниками позивача, у зв'язку з чим Бородянським РУ МВС України у Київській області було порушено кримінальне провадження. Так, для з'ясування обставин щодо результатів досудового розслідування за фактом самоправного вивезення паперових пакетів, дерев'яного вугілля та стадії кримінального провадження Київським апеляційним господарським судом до Бородянського РУ МВС України у Київській області було направлено два запити №09-12/2470/16 від 25.05.2016 року та від 26.06.2016 року, однак відповіді на них до суду станом на 10.08.2016 року не надійшло.

Також колегія суддів зазначає, що сам факт порушення кримінального провадження не може слугувати підставою для зменшення розміру заборгованості, розмір якої документально підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 43 ГПК України передбачено, що однією з засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. У відповідності до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч вищенаведеним приписам законодавства, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження обставин самовільного повернення саме позивачем товару після спливу чотирьох місяців від дати його поставки, а не іншою особою по зазначеним видатковим накладним, не надав доказів зникнення товару саме на вказану суму тощо.

Беручи до уваги те, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження за наявними в матеріалах справи документами, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з ПП «Компанія «Дан» на користь ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Політара» 109 850,00 грн. боргу.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 21679,05 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 565,25 грн. та 3 % річних в розмірі 1 188,69 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі несплати вартості товару покупцем у строк, встановлений п. 5.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи доведений позивачем факт прострочення відповідачем оплати поставленого товару, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним нарахування позивачем пені на суму боргу, інфляційних втрат та 3% річних. Перевіривши правильність нарахування вказаних сум, з урахуванням визначеного Додатковою угодою до договору строку оплати (30 календарних днів з дати поставки) суд апеляційної інстанції погоджується з Господарським судом міста Києва про вірність їх нарахування.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження наявними у справах документами, що свідчить про їх безпідставність та необґрунтованість.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2016 прийнято з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду відповідають дійсним обставинам справи, а відтак, рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2016 у справі №910/27992/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Компанія «Дан» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Компанія «Дан» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2016 у справі №910/27992/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2016 у справі №910/27992/15 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/27992/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді А.І. Тищенко

Р.В. Федорчук