Рішення

від 09.08.2016 по справі 904/5559/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.08.16р. Справа № 904/5559/16

За позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофарм", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 23 855,28 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: юрисконсульт I категорії ОСОБА_1, довіреність № 6 від 07.04.2016;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофарм" (далі - відповідач), у якій заявило вимоги про стягнення заборгованості за теплову енергію у сумі 18 850,90 грн, пені у сумі 818,64 грн, інфляційних нарахувань у сумі 3 736,71 грн та 3% річних у сумі 449,03 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про відпуск теплової енергії на потреби опалення, вентиляції та гарячого водопостачання № 2836, укладеного між сторонами 01.05.1999.

У судовому засіданні 09.08.2016 позивач довідкою підтвердив наявність заборгованості станом на 08.08.2016 повністю та підтримав заявлені вимоги.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Від відповідача конверт з ухвалою суду повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не проживає".

Суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

01.05.1999 між КПТМ "Криворіжтепломережа" (далі - постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофарм" (далі - споживач) було укладено договір № 2836 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання (далі - договір), за умовами п. 1 якого постачальник зобов'язується відпустити теплову енергію на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари у відповідності з встановленим планом теплоспоживання з 01.05.1999 по 31.12.1999.

Термін дії договору продовжується на кожний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заяви однією із сторін про відмову від цього договору (п.26 договору).

Згідно до таблиці 2, яка є невід'ємною частиною договору об'єктом теплоспоживання є приміщення по вул. Косіора, буд. 4 в м. Кривий Ріг.

Свої договірні зобов'язання позивач виконав, а саме: постачання теплоносія на протязі всього періоду, передбаченого договором, проводилось не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду".

Облік споживання теплової енергії проводиться згідно приладу обліку або розрахунковим способом, що передбачено п.5 договору.

У п.25 договору сторони визначили, що плата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем протягом п'яти днів після отримання від постачальника рахунку.

Тарифи на послуги теплопостачання складають: за період з 01.07.2014 по 30.11.2014 тариф за 1 Гкал 1294,70 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКДРКП №683 від 13.06.2014 для потреб інших споживачів), за період з 01.12.2014 по 28.02.2015 тариф за 1 Гкал 1555,38 грн (з ПДВ) ( згідно постанови НКДРЕКП № 489 від 28.11.2014 для потреб інших споживачів); за період з 01.03.2015 по 31.03.2015 тариф за 1 Гкал 2235,73 грн (з ПДВ) ( згідно постанови НКДРЕКП № 410 від 27.02.2015 для потреб інших споживачів); за період з 01.04.2015 по 30.04.2015 тариф за 1 Гкал 1924,87 грн (з ПДВ) ( згідно постанови НКДРЕКП № 1088 від 31.03.2015 для потреб інших споживачів); за період з 01.05.2015 по 31.10.2015 тариф за 1 Гкал 1839,26 грн (з ПДВ) ( згідно постанови НКДРЕКП № 1438 від 30.04.2015 для потреб інших споживачів), за період з 01.11.2015 по 31.01.2016 тариф за 1 Гкал 1771,62 грн (з ПДВ) ( згідно постанови НКДРЕКП № 2690 від 29.10.2015 для потреб інших споживачів); за період з 01.02.2016 по теперішній час тариф за 1 Гкал 1703,53 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 54 від 28.01.2016 для потреб інших споживачів).

Розрахунок теплової енергії, при наявності приладу обліку, виконується згідно зафіксованих показників приладу обліку :

Вартість теплової енергії міс. = Q х Т

(3), де

Q - зафіксоване показання приладу обліку згідно акту .

На приміщення по вул. Косіора, 4, встановлений прилад обліку теплової енергії 20.10.2015. Кількість теплової енергії, що зафіксоване приладом обліку, розподіляється пропорційно проектним навантаженням усіх споживачів, які підключенні до даного приладу. Проектне теплове навантаження визначається пропорційно займаної площі. Загальне навантаження по приладу складає : Qгод = 0,1179 Гкал. По договору № 2836 (по об'єкту - аптека АДРЕСА_1 та 14 ) Qгод. = 0,004 Гкал.

За період з 21.10.2014 по 16.03.1016 заборгованість відповідача складає 18850,90 грн.

В порушення умов договору відповідач не виконав свій обов'язок щодо оплати теплової енергії, що і стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт поставки теплової енергії позивачем відповідачу останнім не оспорений та споживання якої підтверджується актами про підключення та відключення від тепломережі.

Відповідачу були виставлені за період з 24.10.2014 по 16.03.2016 рахунки за спожиту теплову енергію.

Отже, позивачем доведено наявність заборгованості за теплову енергію у загальній сумі 18850,90 грн, що підтверджено матеріалами справи.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором за період з 24.10.2014 по 16.06.2016 в сумі 18850,90 грн.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності заборгованості не подав.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 25 договору сторони дійшли згоди про те, що у разі несплати рахунку після закінчення п'яти днів з дати його пред'явлення споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,25 % за кожен день прострочки від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Здійснивши розрахунок за ставкою встановленою в договорі судом встановлено, що сума пені значно перевищує суму розраховану за подвійною обліковою ставкою НБУ, що є недопустимим та не правомірним, а отже відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг у розмірі саме подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на весь час прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за загальний період з 16.11.2015 по 10.05.2016 по кожному рахунку окремо на загальну суму 818,64 грн, дійшов висновку про її вірність та обгрунтованіть.

Згідно ст . 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за кожним рахунком окремо за загальний період з 17.11.2014 по 10.05.2016 у сумі 449,03 грн та інфляційні нарахування за період з грудня 2014 року по квітень 2016 року у сумі 3736,71 грн, перевіривши розрахунки яких, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав про які йдеться вище у цьому рішенні.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 1378,00 грн покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофарм", що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Подбєльського, буд. 3, ідентифікаційний код 25523704, на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, буд. 9, ідентифікаційний код 03342184, - 18850,90 грн заборгованості за теплову енергію, 818,64 грн пені, 3736,71 грн інфляційних нарахувань, 449,03 грн 3% річних та 1378,00 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 11.08.2016.

Суддя ОСОБА_2