Рішення

від 11.08.2016 по справі 904/3016/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.08.16р. Справа № 904/3016/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 3 879 259 грн. 34 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 1-юр від 04.01.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заборгованість в сумі 3 879 259 грн. 34 коп., з яких: 2 071 795 грн. 71 коп. - основний борг, 360 928 грн. 88 коп. - пеня, 105 613 грн. 81 коп. - 3% річних, 1 340 920 грн. 94 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки від 23.05.2014р. № 14046т.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачами своїх господарських зобов'язань.

Ухвалою господарського суду від 23.05.2016р. задоволено заяву судді Назаренко Н.Г. про самовідвід від розгляду справи № 904/3016/16.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2016р. № 371 призначено повторний автоматизований розподіл справи, та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2016р. справу № 904/3016/16 передано для розгляду судді Рудь І.А.

Ухвалою господарського суду від 30.05.2016р. справу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.

Відповідач відзив на позов не надав. В судовому засіданні 21.07.2016р. представник відповідача підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у заявленому розмірі.

У судове засідання 03.08.2016р. представник відповідача не з'явився.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений у попередньому судовому засіданні.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 21.07.2016р. по 03.08.2016р.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

встановив:

23.05.2014р. між Приватним акціонерним товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (постачальник) укладений договір поставки № 14046т (надалі - Договір) із протоколом розбіжностей від 23.05.2014р. № 1.

У відповідності з умовами ОСОБА_2 постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника товар, відповідно до Специфікації, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити за поставлену продукцію на умовах даного договору. Найменування товару: кабельно-проводнікова продукція до тепловозів (п. п. 1.1, 1.2 ОСОБА_2).

Згідно із п. 16.2 ОСОБА_2 термін дії ОСОБА_2 з моменту підписання до 31 грудня 2014 року.

Відповідно до п. 3.1 ОСОБА_2 кількість та асортимент товару передбачається у Специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.

За умовами п. 5.3 ОСОБА_2 датою поставки товару вважається дата підписання накладної та приймання товару.

Представник замовника при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаного в рахунку-фактурі і/або накладній, розписатися за отримання товару та видати постачальнику доручення на отримання даної партії товару (п. 5.4 ОСОБА_2).

Замовник оплачує товар за ціною, вказаною у специфікації (п. 6.1 ОСОБА_2).

Загальна сума по договору складає - 7 035 021 грн. 60 коп. (сім мільйонів тридцять п'ять тисяч двадцять одна грн.. 60 коп.), з урахуванням ПДВ-20% - 1 172 503 грн. 60 коп. (одяг мільйон сто сімдесят дві тисячі п'ятсот три грн. 60 коп.) (п.п.6.1, 6.2 ОСОБА_2).

Відповідно до п. 7.2. ОСОБА_2 в редакції протоколу розбіжностей від 23.05.2014р. № 1 замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 календарних днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної.

На виконання умов ОСОБА_2 та Специфікації позивач поставив відповідачу товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 3 429 343 грн. 43 коп., який був прийнятий відповідачем, що підтверджується видатковими накладними:

- № 1207 від 29.05.2014р. на суму 297 288 грн. 00 коп.;

- № 1336 від 11.06.2014р. на суму 45 315 грн. 60 коп.;

- № 1407 від 18.06.2014р. на суму 148 644 грн. 00 коп.;

- № 1567 від 07.07.2014р. на суму 626 485 грн. 03 коп.;

- № 1774 від 30.07.2014р. на суму 163 508 грн. 40 коп.;

- № 1795 від 04.08.2014р. на суму 374 942 грн. 52 коп.;

- № 1825 від 06.08.2014р. на суму 42 615 грн. 72 коп.;

- № 2241 від 23.09.2014р. на суму 55 711 грн. 60 коп.;

- № 2245 від 23.09.2014р. на суму 518 767 грн. 56 коп.;

- № 2716 від 12.11.2014р. на суму 341 881 грн. 20 коп.;

- № 2908 від 05.12.2014р. на суму 814 183 грн. 80 коп., які наявні в матеріалах справи (а.с. 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45,47).

Відповідач в порушення приписів п. 7.2 ОСОБА_2 свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті здійснив частково на суму 1 357 547 грн. 72 коп., що підтверджується банківськими виписками, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2 071 795 грн. 71 коп.

За умовами п. 11.4 ОСОБА_2 за несвоєчасне перерахування коштів згідно п. 7.2 ОСОБА_2 замовник виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно розрахунку позивача загальна сума нарахованої пені за період з 06.02.2015р. по 02.07.2015р. за кожною видатковою накладною окремо складає 360 928 грн. 88 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 105 613 грн. 81 коп. за період з 29.06.2014р. по 14.04.2016р. та інфляційне збільшення в розмірі 1 340 920 грн. 94 коп. за вказаний період.

Заборгованість відповідача підтверджується: ОСОБА_2 з додатками, копіями специфікації, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, банківських виписок про часткову оплату вартості товару, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі ОСОБА_2 поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ч. 1 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням умов п. 7.2 ОСОБА_2, строк оплати поставленого позивачем товару є таким, що настав:

- за видатковою накладною № 1207 від 29.05.2014р. - 29.06.2014р.;

- за видатковою накладною № 1336 від 11.06.2014р. - 11.07.2014р;

- за видатковою накладною № 1407 від 18.06.2014р. - 18.07.2014р.;

- за видатковою накладною № 1567 від 07.07.2014р. - 06.08.2014р.;

- за видатковою накладною № 1774 від 30.07.2014р. - 29.08.2014р.;

- за видатковою накладною № 1795 від 04.08.2014р. - 03.09.2014р.;

- за видатковою накладною № 1825 від 06.08.2014р. - 05.09.2014р.;

- за видатковими накладними № 2241 та № 2245 від 23.09.2014р. - 23.10.2014р.;

- за видатковою накладною № 2716 від 12.11.2014р. - 12.12.2014р.;

- за видатковою накладною № 2908 від 05.12.2014р. - 05.01.2015р.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки при проведенні розрахунку пені позивачем не враховані приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно перерахунку, здійсненого господарським судом в межах заявлених позивачем періодів, до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 329 319 грн. 48 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, пунктом 1.9 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України від визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат та 3% річних не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному, а також не враховано, що день оплати заборгованості не повинен включатися до періоду нарахування, у зв'язку із чим, згідно перерахунку господарського суду, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні в сумі 1 198 788 грн. 14 коп. та 3% річних в розмірі 93 600 грн. 17 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені ОСОБА_2 майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати поставленого на його замовлення товару, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_2 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 2 071 795 грн. 71 коп. основного боргу, 329 319 грн. 48 коп. пені, 1 198 788 грн. 14 коп. інфляційних втрат та 93 600 грн. 17 коп. 3% річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Белелюбського, 7, код ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, б.1, оф. 400, код ЄДРПОУ 35141676) 2 071 795 грн. 71 коп. (два мільйони сімдесят одну тисячу сімсот дев'яносто п'ять грн. 71 коп.) основного боргу, 329 319 грн. 48 коп. (триста двадцять дев'ять тисяч триста дев'ятнадцять грн.. 48 коп.) пені, 1 198 788 грн. 14 коп. (один мільйон сто дев'яносто вісім тисяч сімсот вісімдесят вісім грн. 14 коп.) інфляційних втрат, 93 600 грн. 17 коп . (дев'яносто три тисячі шістсот грн. 17 коп.) 3% річних, 55 402 грн. 55 коп. (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста дві грн. 55 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_3

Повне рішення складено - 08.08.16р.