Рішення

від 09.08.2016 по справі 910/9161/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2016Справа №910/9161/16

За позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву доКиївської обласної організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій простягнення 2146 грн. 70 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Гармашов Б.С. - представник за довіреністю № 14 від 08.02.2016;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.05.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з вимогами до Київської обласної організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій про стягнення 4649 грн. 30 коп., з яких 4107 грн. 72 коп. основного боргу, 395 грн. 37 коп. пені, 123 грн. 23 коп. штрафу та 22 грн. 98 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору оренди № 6888 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.08.2014 не у повному обсязі сплатив 70% вартості орендних платежів за користування об'єктом оренди до державного бюджету, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 4107 грн. 72 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати орендних платежів, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 395 грн. 37 коп. за загальний період нарахування з 20.10.2015 по 18.04.2016 (за прострочення сплати орендної плати за вересень 2015 року - березень 2016 року) та штраф у розмірі 123 грн. 23 коп. (за прострочення сплати орендної плати з жовтня 2015 року по березень 2016 року). Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 22 грн. 98 коп. за листопад - грудень 2015 року.

19.05.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 задоволено клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про відстрочення сплати судового збору; відстрочено позивачу сплату судового збору до 07.06.2016; порушено провадження у справі № 910/9161/16 та розгляд справи призначено на 07.06.2016.

07.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 4796 грн. 17 коп. основного боргу, 574 грн. 75 коп. пені, 143 грн. 89 коп. штрафу та 22 грн. 98 коп. інфляційних втрат.

Розглянувши у судовому засіданні 07.06.2016 подану позивачем заяву, суд дійшов висновку, що вона, по суті, є заявою про зміну предмету та підстав позову з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Як встановлено судом, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендних платежів за період з жовтня 2015 року по березень 2016 року у розмірі 4107 грн. 72 коп.; пеню у розмірі 395 грн. 37 коп. за загальний період нарахування з 20.10.2015 по 18.04.2016 (за прострочення сплати орендної плати за вересень 2015 року - березень 2016 року); штраф у розмірі 123 грн. 23 коп. (за прострочення сплати орендної плати з жовтня 2015 року по березень 2016 року) та інфляційні втрати у розмірі 22 грн. 98 коп. за листопад - грудень 2015 року.

Тобто, матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача (предметом позову), яка вказана у позовній заяві, є стягнення заборгованості за період з жовтня 2015 року по березень 2016 року; підставою позову, відповідно до позовної заяви, є невиконання відповідачем свого обов'язку зі сплати орендної плати у період з жовтня 2015 року по березень 2016 року.

Крім того, у позовній заяві позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню, нараховану за прострочення сплати орендної плати за вересень 2015 року - березень 2016 року, штраф, нарахований за прострочення сплати орендної плати за жовтень 2015 року - березень 2016 року, та інфляційні втрати за прострочення сплати орендної плати за листопад та грудень 2015 року.

Предметом позову в редакції поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог є стягнення заборгованості за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року; підставою позову в редакції поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог є невиконання відповідачем свого обов'язку зі сплати орендної плати у період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року.

Крім того, у заяві про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, нараховану за прострочення сплати орендної плати за вересень 2015 року - квітень 2016 року, штраф, нарахований за прострочення сплати орендної плати за жовтень 2015 року - квітень 2016 року, та інфляційні втрати за прострочення сплати орендної плати за листопад та грудень 2015 року.

Таким чином, заява позивача про збільшення розміру позовних вимог одночасно змінює предмет та підставу позову (в частині основного боргу, пені, штрафу), які вказані позивачем у позовній заяві, у зв'язку з чим суд відмовляє у прийнятті заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 07.06.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 12.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2016, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 02.08.2016.

29.07.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про припинення провадження у справі № 910/9161/16 у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості у повному обсязі.

У судовому засіданні 02.08.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.08.2016.

09.08.2016 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1687 грн. 37 коп. (заборгованість зі сплати орендної плати за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року), пеню у розмірі 667 грн. 20 коп. за період з 06.02.2016 по 05.08.2016, штраф у розмірі 50 грн. 62 коп. (за прострочення оплати орендної плати за жовтень - грудень 2015 року) та інфляційні втрати за листопад - грудень 2015 року.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку, що вона є заявою про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, штрафу та інфляційних втрат та заявою про зміну предмету та одночасно підстав позову в частині стягнення з відповідача пені.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Судом встановлено, що подана позивачем заява підписана представником Ємець Ю.В., яка відповідно до довіреності № 20 від 25.02.2016 має право на зміну розміру позовних вимог, з огляду на що суд приймає до розгляду подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1687 грн. 37 коп., штрафу у розмірі 50 грн. 62 коп. та інфляційних втрат у розмірі 13 грн. 34 коп.

При цьому, суд зазначає, що у поданій позивачем заяві позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 667 грн. 20 коп. за період з 06.02.2016 по 05.08.2016 , тоді як у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 395 грн. 37 коп. за період з 20.10.2015 по 18.04.2016, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем фактично подано заяву про одночасну зміну предмету та підстав позову в частині стягнення з відповідача пені, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині пені.

Таким чином, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1687 грн. 37 коп., пені у розмірі 395 грн. 37 коп., штрафу у розмірі 50 грн. 62 коп. та інфляційних втрат у розмірі 13 грн. 34 коп., що разом становить 2146 грн. 70 коп.

Крім того, у прохальній частині заяви про зменшення позовних вимог позивачем було відкликано клопотання про припинення провадження у справі, подане через канцелярію суду 29.07.2016.

Однак, суд зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено подання такого виду клопотань. Крім того, підстави для припинення провадження у справі у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості встановлюються судом самостійно відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 09.08.2016 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 09.08.2016 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 02.08.2016 та розпискою про оголошення перерви від 02.08.2016.

У судовому засіданні 09.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Київською обласною організацією інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій (орендар) укладено Договір оренди № 6888 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частина площі третього поверху адміністративного будинку (кім. № 338), загальною площею 15,80 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, що знаходиться на балансі Комунального підприємства Київської обласної ради «Управління споруд», вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 28 лютого 2014 року і становить 221600,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди № 6888 від 28.08.2014 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що за актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, пл. Лесі Українки, 1 позивач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - частину площі третього поверху адміністративного будинку (кім. № 338), загальною площею 15,80 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, що знаходиться на балансі Комунального підприємства Київської обласної ради «Управління споруд».

Відповідно до п. 10.1 Договору оренди № 6888 від 28.08.2014 його укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 28.08.2014 до 28.08.2015 (включно).

Відповідно до п. 10.4 Договору оренди № 6888 від 28.08.2014 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 1377 від 30.09.2015 Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву були прийнято рішення про продовження строку дії Договору оренди № 6888 від 28.08.2014 на 1 рік, строком до 28.08.2016 (включно).

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 3.1 Договору оренди № 6888 від 28.08.2014 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2014 року - 615 грн. 62 коп. Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2014 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень 2014 року.

Згідно з Розрахунком плати за базовий місяць оренди за користуванням об'єктом оренди за липень 2014 року підлягає сплаті орендна плата у розмірі 615 грн. 62 коп. (без ПДВ).

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди № 6888 від 28.08.2014 нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору оренди № 6888 від 28.08.2014 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.4 Договору оренди № 6888 від 28.08.2014 у разі користування майном протягом неповного календарного місяця добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Відповідно до п. 3.6 Договору оренди № 6888 від 28.08.2014 орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця , наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Судом встановлено, що за жовтень 2015 року позивачем було нараховано до сплати відповідачу 670 грн. 26 коп. (70% нарахованої орендної плати відповідно до п. 3.6 договору), за листопад 2015 року - 683 грн. 66 коп. (70% нарахованої орендної плати відповідно до п. 3.6 договору) та за грудень 2015 року - 688 грн. 45 коп. (70% нарахованої орендної плати відповідно до п. 3.6 договору), що разом становить 2042 грн. 37 коп ., що відображено у розрахунку заборгованості, долученому позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи встановлений у п. 3.6 Договору оренди № 6888 від 28.08.2014 строк виконання відповідачем (орендарем) свого обов'язку зі сплати орендних платежів - не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплатити 70% орендної плати до Державного бюджету України за жовтень 2015 року у сумі 670 грн. 26 коп. у строк до 15.11.2015 (включно); 70% орендної плати до Державного бюджету України за листопад 2015 року у сумі 683 грн. 66 коп. у строк до 15.12.2015 (включно) та 70% орендної плати до Державного бюджету України за грудень 2015 року у сумі 688 грн. 45 коп. - у строк до 15.01.2016 (включно).

Судом встановлено, що відповідач не сплатив 70% орендної плати до Державного бюджету України за період користування об'єктом оренди з жовтня 2015 року по грудень 2015 року у загальному розмірі 2042 грн. 37 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати 70% орендної плати до Державного бюджету України за період користування об'єктом оренди з жовтня по грудень 2015 року.

При цьому, у судовому засіданні 07.06.2016 відповідачем долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень з призначенням платежу - сплата орендної плати (70%) за жовтень, листопад, грудень 2015 року за Договором оренди № 6888 від 28.08.2014, на загальну суму 2071 грн. 26 коп.

Однак, судом встановлено, що вказані грошові кошти були сплачені не до Державного бюджету України (отримувач - ДКСУ у м. Києві, рахунок - 31114094700007), а помилково перераховані відповідачем на рахунок 31112063700007 для сплати військового збору УК у Печерському районі, що також підтверджується долученою відповідачем до матеріалів справи копію листа Київської обласної організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій, адресованого начальнику ДПІ Печерського району ГУ ДФС у м. Києві.

Доказів сплати 70% орендної плати до Державного бюджету України (отримувач - ДКСУ у м. Києві, рахунок - 31114094700007) за період користування об'єктом оренди з жовтня 2015 року по грудень 2015 року у загальному розмірі 2042 грн. 37 коп. відповідачем суду не надано.

При цьому, судом встановлено, що за січень 2016 року позивачем було нараховано до сплати відповідачу 70% орендної плати у розмірі 688 грн. 45 коп., за лютий 2016 року - 688 грн. 45 коп. та за березень 2016 року - 688 грн. 45 коп., що разом становить 2065 грн. 35 коп., що відображено у розрахунку заборгованості з орендної плати до державного бюджету, долученого позивачем до заяви про зменшення позовних вимог.

Судом встановлено, що 22.07.2016 відповідач сплатив 70% орендної плати до Державного бюджету України у розмірі 818 грн. 45 коп. (призначення платежу - оренда за січень 2016 року за Договором оренди № 6888 від 28.08.2014), що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 21.07.2016 на суму 818 грн. 45 коп., копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи у судовому засіданні 02.08.2016; 22.07.2016 відповідач сплатив 70% орендної плати до Державного бюджету України у розмірі 808 грн. 45 коп. (призначення платежу - оренда за лютий 2016 року за Договором оренди № 6888 від 28.08.2014), що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 21.07.2016 на суму 808 грн. 45 коп., копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи у судовому засіданні 02.08.2016; 22.07.2016 відповідач сплатив 70% орендної плати до Державного бюджету України у розмірі 793 грн. 45 коп. (призначення платежу - оренда за березень 2016 року за Договором оренди № 6888 від 28.08.2014), що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 21.07.2016 на суму 793 грн. 45 коп., копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи у судовому засіданні 02.08.2016.

Таким чином, відповідачем була сплачена до державного бюджету України сума грошових коштів у розмірі 2420 грн. 35 коп., що більше на 355 грн. 00 коп., ніж було нараховано позивачем за період користуванням об'єктом оренди за період з січня 2016 року по березень 2016 року.

Судом встановлено, що враховуючи чітке призначення платежу (зазначення конкретного місяця оренди), позивачем було здійснено зарахування сплачених відповідачем грошових коштів в рахунок сплати орендної плати саме за конкретний вказаний місяць оренди, та при цьому здійснену відповідачем переплату на суму 355 грн. 00 коп., позивачем було враховано в оплату 70% орендної плати за листопад 2015 року, що відображено у долученому позивачем до заяви про зменшення позовних вимог розрахунку заборгованості з орендної плати до державного бюджету, у зв'язку з чим заборгованість відповідача зі сплати 70% орендної плати за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року становить 1687 грн. 37 коп. (315 грн. 26 коп. заборгованість зі сплати орендної плати за жовтень 2015 року, 683 грн. 66 коп. заборгованість зі сплати орендної плати за листопад 2015 року; 688 грн. 45 коп. заборгованість зі сплати орендної плати за грудень 2015 року).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Київської обласної організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій у розмірі 1687 грн. 37 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 1687 грн. 37 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині стягнення з Київської обласної організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій суми основного боргу у розмірі 1687 грн. 37 коп. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати орендних платежів, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 395 грн. 37 коп. (відповідно до вимог, заявлених у позовній заяві) за загальний період нарахування з 20.10.2015 по 18.04.2016 (за прострочення сплати орендної плати за користування об'єктом оренди з вересня 2015 року по березень 2016 року).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.7 Договору оренди № 6888 від 28.08.2014 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Судом встановлено, що за користування об'єктом оренди у вересні 2015 року відповідача повинен був сплатити 70% орендної плати до державного бюджету України у сумі 679 грн. 08 коп. у строк до 15.10.2015 (включно), тоді як відповідач здійснив оплату орендної плати за вересень 2015 року 28.10.2015, що підтверджується платіжним дорученням № 149 від 27.10.2015, копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи у судовому засіданні 07.06.2016, та відображено у розрахунку заборгованості, долученому позивачем до позовної заяви.

Таким чином, обґрунтованим періодом для нарахування пені за прострочення сплати відповідачем орендної плати за вересень 2015 року є період з 16.10.2015 по 27.10.2015 (день фактичної сплати заборгованості не враховується до періоду нарахування пені).

Як встановлено судом, відповідач повинен був сплатити 70% орендної плати до Державного бюджету України за жовтень 2015 року у сумі 670 грн. 26 коп. у строк до 15.11.2015 (включно); 70% орендної плати до Державного бюджету України за листопад 2015 року у сумі 683 грн. 66 коп. у строк до 15.12.2015 (включно) та 70% орендної плати до Державного бюджету України за грудень 2015 року у сумі 688 грн. 45 коп. - у строк до 15.01.2016 (включно).

Крім того, як встановлено судом, що за січень 2016 року позивачем було нараховано до сплати відповідачу 70% орендної плати у розмірі 688 грн. 45 коп. (строк оплати - до 15.02.2016 включно), за лютий 2016 року - 688 грн. 45 коп. (строк оплати - до 15.03.2016 включно) та за березень 2016 року - 688 грн. 45 коп. (строк оплати - до 15.04.2016 включно).

Як встановлено судом, відповідач сплатив 70% орендної плати за січень, лютий та березень 2016 року 22.07.2016, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких долучено відповідачем до матеріалів справи, та частина грошових коштів, сплачених відповідачем 22.07.2016, була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень 2015 року.

Таким чином, обґрунтованим періодом для нарахування пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування відповідно до розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви) є: з 16.11.2015 по 18.04.2016 за прострочення сплати орендної плати за жовтень 2015 року на суму 670 грн. 26 коп., з 16.12.2015 по 18.04.2016 за прострочення сплати орендної плати за листопад 2015 року на суму 683 грн. 66 коп.; з 16.01.2016 по 18.04.2016 за прострочення сплати орендної плати за грудень 2015 року на суму 688 грн. 45 коп.; з 16.02.2016 по 18.04.2016 за прострочення сплати орендної плати за січень 2016 року на суму 688 грн. 45 коп.; з 16.03.2016 по 18.04.2016 за прострочення сплати орендної плати за лютий 2016 року на суму 688 грн. 45 коп. та з 16.04.2016 по 18.04.2016 за прострочення сплати орендної плати за березень 2016 року на суму 688 грн. 45 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, у зв'язку з чим здійснив власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн) - вересень 2015 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 655.56 20.10.2015 - 27.10.2015 8 22% 6,32

Сума боргу (грн) - жовтень 2015 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 670.26 16.11.2015 - 17.12.2015 32 22% 25.86 670.26 18.12.2015 - 28.01.2016 42 22% 33.94 670.26 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22% 28.20 670.26 04.03.2016 - 18.04.2016 46 22% 37.07 Всього: 125,07

Сума боргу (грн) - листопад 2015 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 683.66 16.12.2015 - 17.12.2015 2 22% 1.65 683.66 18.12.2015 - 28.01.2016 42 22% 34.61 683.66 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22% 28.77 683.66 04.03.2016 - 18.04.2016 46 22% 37.81 Всього: 102,84

Сума боргу (грн) - грудень 2015 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 688.45 16.01.2016 - 28.01.2016 13 22% 10.76 688.45 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22% 28.97 688.45 04.03.2016 - 18.04.2016 46 22% 38.07 Всього: 77,80

Сума боргу (грн) - січень 2016 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 688.45 16.02.2016 - 03.03.2016 17 22% 14.07 688.45 04.03.2016 - 18.04.2016 46 22% 38.07 Всього : 52,14

Сума боргу (грн) - лютий 2016 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 688.45 16.03.2016 - 18.04.2016 34 22% 28.14

Сума боргу (грн) - березень 2016 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 688.45 16.04.2016 - 18.04.2016 3 22% 2.48 Таким чином, обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 394 грн. 79 коп ., у зв'язку з чим позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині стягнення з Київської обласної організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій пені у розмірі 395 грн. 37 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 394 грн. 79 коп.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати орендних платежів за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 50 грн. 62 коп. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 3.8 Договору оренди № 6888 від 28.08.2014 у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині стягнення з Київської обласної організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій штрафу у розмірі 50 грн. 62 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 13 грн. 34 коп., нарахованих за прострочення сплати орендної плати за жовтень 2015 року та за листопад 2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині стягнення з Київської обласної організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій інфляційних втрат у розмірі 13 грн. 34 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивачем не було сплачено судовий збір та було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 задоволено клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про відстрочення сплати судового збору та відстрочено позивачу сплату судового збору до 07.06.2016.

29.07.2016 через канцелярію суду позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 280 від 08.07.2016 про сплату Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву судового збору у розмірі 1378 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Київської обласної організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій задоволено частково, судовий збір у розмірі 1377 грн. 63 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської обласної організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, буд. 1, к. 237; ідентифікаційний код: 25745126) до Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва; код одержувача: 37995466; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; МФО: 820019; рахунок: № 31111094700011; КЕКД: 22080300; назва: плата за оренду іншого державного майна) суму основного боргу у розмірі 1687 (одна тисяча шістсот вісімдесят сім) грн. 37 коп., пеню у розмірі 394 (триста дев'яносто чотири) грн. 79 коп., штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) грн. 62 коп. та інфляційні втрати у розмірі 13 (тринадцять) грн. 34 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Київської обласної організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, буд. 1, к. 237; ідентифікаційний код: 25745126) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код: 19030825) судовий збір у розмірі у розмірі 1377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 63 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 12.08.2016

Суддя І.М. Отрош