Ухвала

від 12.08.2016 по справі 539/2448/16-ц

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №539/2448/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2016 Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді - Матвієнка В. М.

при секретарі - О.А.Павличенко

розглянувши матеріали подання Лубенського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа для виїзду за кордон,

В С Т А Н О В И В :

Головний державний виконавець Лубенського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України за ухилення від виконання зобов'язання, покладеного на неї судовим рішенням до виконання нею своїх зобов'язань.

В поданні зазначено, що у Лубенському міськрайонному ВДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебуває на виконанні виконавче провадження № 50344581 по примусовому виконанню наказу про примусове виконання рішення № 917/1019/15 від 03.08.2015р. виданого господарським судом Полтавської області про стягнення з ТОВ "Каліпсо-інвест" ( 37500, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38459634) на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" боргу в розмірі 16861,65 грн. , В поданні також зазначено, що боржником є ОСОБА_1 , як керівник даного підприємства.

Постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2016 року боржнику було встановлено строк для самостійного виконання рішення та попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, воно буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено боржнику для виконання.

Станом на 15.06.2016 року у відділі ДВС відсутні відомості про самостійне виконання боржником вказаних виконавчих документів.

Заявник прохає суд постановити рішення, яким встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, мешканці м.Лубни, вул. Олександрівська( бувша вул. ОСОБА_2)АДРЕСА_2, за ухилення від виконання зобов'язання, покладеного на неї судовим рішенням до виконання нею своїх зобов'язань.

Представник Лубенського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в судове засідання не з'явився, прохає розглянути справу у свою відсутність.

Вивчивши матеріали подання, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню .

Судом встановлено, що у Лубенському міськрайонному ВДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебуває на виконанні виконавче провадження № 50344581 . Всі стягнення покладені на ТОВ "Каліпсо-інвест" , керівником якого являється ОСОБА_1, яка не може бути обмежена у праві виїзду за межі України , оскільки стягнення проводились стосовно юридичної особи, а не фізичної, якою в даному випадку являється ОСОБА_1 Доказів про керівну посаду на даному підприємстві ОСОБА_1 стягувачем не надано.

Постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2016 року боржнику було встановлено строк для самостійного виконання рішення та попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, воно буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено боржнику для виконання.

Станом на 15.06.2016 року у відділі ДВС відсутні відомості про самостійне виконання боржником вказаних виконавчих документів.

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільного залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

При розгляді даної справи суд бере до уваги позицію ВСУ, який звертає увагу на визначення поняття «ухилення боржника від виконання зобов'язань».

Роз'яснюючи порядок розгляду подібних справ, ВСУ звернув увагу на необхідність забезпечення якості уявлень та участі держвиконавців у розгляді справ. Так, зазначено, що за змістом ч. 2 ст. 377-1 ЦПК вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням держвиконавця за відсутності останнього не виправдано, оскільки саме він зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

ВСУ зазначив, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження в праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав і обов'язків учасників спірних правовідносин, суд має з'ясувати, дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли для виконання цього обов'язку у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають які-небудь незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, подій тощо).

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Положеннями ст. 6 цього Закону України від 21 січня 1994 р. № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (далі - Закон № 3857-XII) встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:

- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п. 2);

- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням,- до виконання зобов'язань (п. 5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п. 8).

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (далі - ДВС), яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі

Правильне застосування судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з цього питання є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина та має на меті сприяти ефективному, своєчасному і законному примусовому виконанню рішень судів та інших органів (посадових осіб).

На думку ВСУ, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону № 606-XIV, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

В даному випадку, суд вважає, що державним виконавцем не надано доказів, які свідчили б про те, що боржник ОСОБА_1 являється керівником даного підприємства, ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї судом.

Крім того, відсутні докази про вжиття державним виконавцем будь-яких заходів щодо встановлення майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що докази ухилення боржника від виконання зобов'язань відсутні, крім цього, відсутні також докази того, що державний виконавець вживав усі необхідні заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а тому у задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.377-1 ЦПК України,-

УХ В А Л И В:

В задоволенні подання Лубенського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_3 В. М.