Рішення

від 10.08.2016 по справі 910/11683/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2016Справа №910/11683/16

За позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий Альянс" простягнення 159 914,86 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Пушанко І.О. - представник за довіреністю № 10-903/д від 09.12.15 від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 10.08.16, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий Альянс" про стягнення 159 914,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.04.2012 господарським судом Луганської області було ухвалено рішення у справі № 6/336-5/5014/217/2012 за позовом ПАТ «Укрнафта» до ТОВ «Промисловий Альянс», яким вирішено стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 163180 грн. 80 коп., штраф в сумі 47974 грн. 36 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 4223 грн. 11 коп. Однак, станом на момент звернення позивача з даним позовом рішення суду № 6/336-5/5014/217/2012 не виконано, отже грошове зобов'язання відповідача не припинено. В зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 145230,91 грн. та 3 % річних в розмірі 14683,95 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.06.2016 порушено провадження у справі № 910/1168/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 10.08.2016.

На виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі представником позивача 10.08.16 через канцелярію суду подано документи, що долучені до матеріалів справи.

В судове засідання 10.08.18 з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав. Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на юридичну адресу відповідача, яка зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.08.2016.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.04.2012 у справі № 6/336-5/5014/217/2012 за позовом ПАТ «Укрнафта» до ТОВ «Промисловий Альянс», яке набрало законної сили 24.04.2012, вирішено стягнути з ТОВ «Промисловий Альянс» на користь ПАТ «Укрнафта» попередню оплату в сумі 163180 грн. 80 коп., штраф в сумі 47974 грн. 36 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 4223 грн. 11 коп.

24.04.2012 року на примусове виконання вказаного рішення у справі № 6/336-5/5014/217/2012 було видано відповідний наказ.

Як вбачається з матеріалів справи, наказу від 24.04.2014 № 6/336-5/5014/217/2012 було пред'явлено стягувачем до виконання до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві, проте станом на момент розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена, рішення суду в примусовому порядку не виконано.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 14683,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 145230,91 грн., які нараховані за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.05.2013 по 01.05.2016.

При цьому, наявність грошового зобов'язання відповідача по сплаті позивачу заборгованості (попередньої оплати) у розмірі 163180,80 грн. підтверджується рішенням господарського суду Луганської області від 09.04.2012 у справі № 6/336-5/5014/217/2012.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, рішення господарського суду Луганської області від 09.04.2012 у справі № 6/336-5/5014/217/2012. має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

За змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599 , 600 , 601 , 604-609 Цивільного кодексу України , які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України ).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.04.2012 у справі № 6/336-5/5014/217/2012. встановлено, факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 20/1365-МТР від 18.05.2010 щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 163180,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана заборгованість відповідачем погашена не була, органами державної виконавчої служби в примусовому порядку з відповідача не стягнута.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення інфляційних та трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних, що нараховані на суму основної заборгованості 163180,80 грн. з 01.05.2013 по 01.05.2016 (включно), що відповідає періоду існування заборгованості.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р . при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА: Закон" перевірки нарахування позивачем в межах визначеного періоду заявлених до стягнення втрат від інфляції судом встановлено, що розмір інфляційних нарахувань в межах визначеного позивачем періоду становить 144 811 грн. 44 коп, а отже є меншими, ніж нараховано та пред'явлено до стягнення позивачем:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.05.2013 - 01.05.2016 163180.8 1.887 144811.44 307992.24

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в сумі 144 811,44 грн, в частині стягнення 419 грн. 47 коп. інфляційних нарахувань слід відмовити.

За перерахунком суду розмір 3 % річних складає 14713.10 грн. тобто суму більшу, ніж заявлено позивачем до стягнення, проте, враховуючи, що відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача підлягає стягненню 14683,95 грн. - 3 % річних, що нараховані за період з 01.05.13 по 01.05.16.

Судовий збір на підставі ст. 49 ГПК України стягується з позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий Альянс» (04080 м. Київ, вул. Коястянтинівська, 64, офіс 302; ідентифікаційний код 32720998) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053 м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; ідентифікаційний код 00135390) 3% річних у розмірі 14683 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 144 811 (сто сорок чотири тисячі вісімсот одинадцять) грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 2392 (дві тисячі триста дев'яноста дві) грн. 43 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2016

Суддя Пукшин Л.Г.