Рішення

від 10.08.2016 по справі 910/9790/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9790/16 10.08.16 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартек"

про стягнення 1 888,03 доларів США, що еквівалентно 47 672,75 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Рябко С.О. за довіреністю № б/н від 01.07.2015 р.;

Петрушко В.І. - директор;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райдуга Трейд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартек" про стягнення 1 888,03 доларів США, що еквівалентно 47 672,75 грн.

Ухвалою суду від 01.06.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.06.2016 р.

Ухвалою суду від 15.06.2016 р. розгляд справи відкладено на 30.06.2016 р.

Ухвалою суду від 30.06.2016 р. розгляд справи відкладено на 02.08.2016 р.

27.07.2016 р. через відділ діловодства суду від Економічного суду міста Мінська надійшла ухвала про вручення судового доручення.

У судове засідання 02.08.2016 р. відповідач не з'явився, проте 26.07.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та відзив.

У судовому засіданні 02.08.2016 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою від 23.09.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 10.08.2016 р.

У судовому засіданні 10.08.2016 р. представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання не з'явились.

У судовому засіданні 10.08.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райдуга Трейд" (позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мартек" (відповідач, Покупець) укладено договір № 11/13-БЕЛ поставки товару (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.2. Договору, товар поставляється партіями на підставі заявок покупця, які повинні бути оформлені в письмовому вигляді, в тому числі можливе надання заявок по факсу, електронній пошті або іншим доступним способом, що дозволить встановити, що документ виходить від покупця. Узгодженням заявок постачальником є оформлення відвантажувальних специфікацій на поставку товару (додатків).

За умовами п. 1.3. Договору, сторони підписують відвантажувальну специфікацію на кожну партію товару, в якій вказується найменування, артикули, кількість, ціна за одиницю товару та сума товару, що поставляється.

Товар поставляється позивачем згідно п. 1.5. Договору на умовах FCA (франко-перевізник, тобто до перевізника вказаного покупцем) - м. Київ. СРТ - м. Мінськ (Республіка Білорусь) (згідно Інкотермс-2000) за попереднім погодженням сторін.

Відповідно до п. п. 3.6., 3.7. Договору, право власності на кожну партію товару переходить до покупця в момент здійснення продавцем митного оформлення даного товару. Датою поставки товару вважається дата митного очищення партії товару покупцем.

Згідно з п. 2.1. Договору, валюта ціни - долар США, валюта платежу - долар США.

Пунктами 4.1., 4.3. Договору передбачено, що оплата вартості поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів, зазначених в п. 3.1., на розрахунковий рахунок продавця у валюті Договору. Продавець сплачує за свій рахунок витрати, пов'язані з отриманням СТ-1 і митним оформленням відвантаження товару.

За умовами п. 3.1. Договору, на кожну партію товару складається відповідний інвойс (рахунок). На партію товару, яка була поставлена ??08.08.2015 р. був складений інвойс № Ех-06 від 29.07.2015 р. на загальну суму поставленого товару 10 262,20 доларів США.

Згідно з п. 4.2. Договору, термін оплати поставленого товару здійснюється з відстрочкою платежу в наступному порядку:

- 40% загальної вартості партії товару, передбаченої відповідним інвойсом, покупець платить протягом 3 календарних днів з моменту поставки товару;

- 60% загальної вартості партії товару, передбаченої відповідним інвойсу, покупець платить протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої обов'язки за договором в повному обсязі, поставивши відповідачу товар на загальну суму 10 262,20 доларів США.

Проте, відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару у встановлений Договором строк не виконано.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 11.05.2016 р. у справі № 910/4030/16, тобто являються такими, що не потребують доказування.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 35 цього ж Кодексу встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані тим, що позивачу, через несвоєчасну оплату відповідачем поставленого згідно Договору товару, Головним управлінням ДФС у м. Києві було стягнуто пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 47 370 грн. 75 коп., що підтверджується Податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2016 р. №0004811406, Актом перевірки №26-15-14-06-04/32493774 від 18.04.2016 р. та банківською випискою №31118105700011 від 26.04.2016 р. про сплату пені у розмірі 47 370 грн. 75 коп.

Як вбачається з рішення ГУ ДФС у м. Києві від 26.04.2016 р. №0004811406, актом перевірки №26-15-14-06-04/32493774 від 18.04.2016 р. встановлено порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у зв'язку з чим на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» позивачу нарахована пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 47 370,75 грн.

За таких обставин, позивач вказує, що сума сплаченої пені являється збитками, які просить суд стягнути з відповідача.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

За правилами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з приписами ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Кодексу визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 11.05.2016 р. у справі № 910/4030/16 встановлено обставини порушення відповідачем договірних зобов'язань, суд встановив, що у даному випадку наявна протиправна поведінка відповідача та його вина; збитки, понесені позивачем; та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача і збитками.

При цьому, відповідач проти позову заперечує частково з тих підстав, що рішенням суду у справі №910/4030/16 з нього стягнуто пеню за порушення умов Договору у розмірі 1 026,22 доларів США пені, відтак, сума збитків має бути зменшена на 1 026,22 доларів ШША, на підставі ст. 232 ГК України.

Частиною 1 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, суд вважає доводи відповідача про необхідність зменшення розміру збитків на суму стягнутої судовим рішенням пені обґрунтованими, у зв'язку з чим розмір збитків, що підлягають стягненню з відповідача, становить 859,81 доларів США.

Аналогічна позиція щодо застосування приписів ч. 1. ст. 232 Господарського кодексу України викладена Вищим господарським судом України у постанові від 11.11.2015 р. у справі №9104/9787/14.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 859,81 доларів США доведеними, обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та визнаними відповідачем, а відтак такими, що не підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити на підставі ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартек" (Республіка Білорусь, 220073, м. Мінськ, вул. Матусевича, 20, приміщення 14, УНН 100 029 860, ОКПО 145112531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга Трейд" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, будинок 13, квартира 6, код ЄДРПОУ 32493774) 859 (вісімсот п'ятдесят дев'ять) доларів США 81 центів збитків та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено12.08.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна