Рішення

від 03.08.2016 по справі 910/10528/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016№910/10528/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОФРОПАК ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА-ДЖЕРЕЛО»

про стягнення 52 691,12 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Морозова Л.М. за довіреністю № 39 від 01.07.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОФРОПАК ЛТД» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА-ДЖЕРЕЛО» (далі - відповідач) про стягнення 53 691,12 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що на підставі укладеного Договору він поставив відповідачу товар, який останнім оплачений не був, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10528/16, її розгляд призначено на 29.06.2016, зобов'язано відповідача надати суду письмовий відзив на позов з поданням доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, та забезпечити надіслання позивачу копії відзиву із доданими документами у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України; оригінали для огляду в судовому засіданні та засвідчені копії статутних документів та свідоцтва про державну реєстрацію відповідача, витяг (довідку) про внесення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на день вирішення спору.

23.06.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, зокрема Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно ТОВ «Аква-Джерело» та ТОВ «Гофропак ЛТД».

Ухвалою господарського суду від 29.06.2016 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 18.07.2016, повторно зобов'язано відповідача надати суду письмовий відзив на позов з поданням доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, та забезпечити надіслання позивачу копії відзиву із доданими документами у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України, належні докази направлення надати суду; оригінали (для огляду в судовому засіданні) та засвідчені копії статутних документів та свідоцтва про державну реєстрацію відповідача.

15.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та заяву про уточнення розміру позовних вимог № 33 від 08.07.2016, яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до означеної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 52 691,12 грн., з яких 50 520,00 грн. основного боргу, 2 010,90 грн. пені та 160,22 грн. 3% річних.

18.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання б/н від 18.07.2016 за підписом директора ТОВ «Аква-Джерело» про відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищевказане клопотання відповідача, ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2016 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 03.08.2016, втретє зобов'язано відповідача надати суду письмовий відзив на позов з поданням доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, та забезпечити надіслання позивачу копії відзиву із доданими документами у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України, належні докази направлення надати суду; оригінали (для огляду в судовому засіданні) та засвідчені копії статутних документів та свідоцтва про державну реєстрацію відповідача.

В судовому засіданні 03.08.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав в редакції заяви про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 03.08.2016 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог №33 від 08.07.2016, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції означеної заяви, відповідно має місце нова ціна позову.

Представник відповідача в судове засідання 03.08.2016 не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, судом враховано, що згідно з вимогами частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На виконання вищевказаних вимог, господарським судом були направлені ухвали про порушення провадження у справі № 910/10528/16 від 10.06.2016 р. та про відкладення розгляду справи від 29.06.2016 р., 18.07.2016 р. за адресою відповідача, вказаною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001049441 від 17.06.2016 р., а саме: 03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, буд. 2.

Факт отримання вищевказаних ухвал відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою представника відповідача про їх отримання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 03.08.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2016 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 35 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, постачальник зобов'язується виготовляти та передавати у власність покупцю гофротару, а покупець зобов'язується приймати і своєчасно здійснювати оплату товару на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору кількість, асортимент, ціна товару вказуються сторонами в рахунках і видаткових накладних, складених і підписаних уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що оплата товару, зазначеного в п. 1.1. цього Договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% відстрочки платежу вартості партії товару на термін до 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки відповідно до відвантажувальних документів.

На виконання умов Договору та на підставі Заявки № 027/02 від 07.04.2016 р., позивач поставив відповідачу через його представника ОСОБА_1, діючого на підставі Довіреності № 006 від 11.04.2016 р., товар на суму 53 520, 00 грн. за видатковою накладною № 97 від 11.04.2016 р.

Проте, в порушення умов Договору отриманий товар відповідачем було сплачено лише частково в сумі 2 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 324 від 18.05.2016 р. та № 339 від 24.05.2016 р.

Згідно з наявних в матеріалах справи листів відповідач гарантував повне погашення боргу в сумі 51 520,00 грн. у строк до 15.07.2016 р., однак так і не оплатив його.

У зв'язку з цим, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Під час розгляду справи відповідачем також частково погашена заборгованість в сумі 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 07.07.2016 р., а залишок заборгованості в сумі 50 520,00 грн. відповідачем залишився неоплаченим.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, в п. 1.7 Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

В той же час, як зазначалося вище, п. 3.2. Договору передбачено, що оплата товару, зазначеного в п. 1.1. цього Договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% відстрочки платежу вартості партії товару на термін до 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки відповідно до відвантажувальних документів.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді в сумі 50 520,00 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 2 010,90 грн. пені, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Поняттю «пеня» дано визначення ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати поставленого товару, відповідно до умов п. 3.2. Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2ст. 258 Цивільного кодексу України.

Позивачем правомірно було нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд вважає його арифметично невірним та таким, що не повністю відповідає вимогам чинного законодавства через невірну методику розрахунку.

Згідно з розрахунком суду, розмір пені за період з 26.04.2016 р. по 01.06.2016 р. складає 1 963,49 грн.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 160,22 грн. 3% річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За наслідком перерахунку зробленого судом встановлено, що в силу допущених позивачем арифметичних помилок розмір нарахованих ним 3% річних є меншим від вірного.

У зв'язку з відсутністю клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє вимоги про стягнення 3% річних у розмірі, заявленому позивачем.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА-ДЖЕРЕЛО» (03061, місто Київ, вулиця Миколи Шепелєва, будинок 2; код ЄДРПОУ 39534996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОФРОПАК ЛТД» (61177, місто Харків, вулиця Залютинська, будинок 4; код ЄДРПОУ 39233042) 50 520 (п'ятдесят тисяч п'ятсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 1 963 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят три) грн. 49 коп. пені, 160 (сто шістдесят) грн. 22 коп. 3% річних та 1 376 (одну тисячу триста сімдесят шість) грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 08.08.2016.

Суддя М.Є. Літвінова