Постанова

від 04.08.2016 по справі 826/27985/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 04 серпня 2016 року                      № 826/27985/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді              Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Брайт лайт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві   провизнання протиправним та скасування  рішень ВСТАНОВИВ: Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю  «Брайт лайт» (надалі – Позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі – Відповідач) про скасування рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, оформлене у вигляді листа «Про невизнання податкової звітності» № 20832/10/26-55-15-02 від 22.09.2015 року щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року; скасування рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, оформлене у вигляді листа «Про відмову у прийнятті» № 23212/10/26-55-11-02 від 08.10.2015 року щодо відмови у прийнятті як податкової декларації уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. В обґрунтування позивних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем цілеспрямовано протиправно не прийнято як податкову звітність податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року з додатками та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що порушує права Позивача та спричиняє негативні наслідки у вигляді ризику застосування до нього Контролюючими органами штрафних санкцій та виникнення підстав для проведення позапланових заходів контролю відносно Позивача. Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти адміністративного позову, надані представником Відповідача, в яких останній посилається на правомірність неприйняття податкової звітності Позивача у зв'язку з порушенням ним порядку її заповнення та просив Суд відмовити Позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог. Враховуючи, що в судове засідання не прибули представники Відповідачів, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Судом встановлено, що між Позивачем (Платник податків), з однієї сторони, та Відповідачем (орган ДФС), з іншої сторони, 11.06.2015 року укладено договір № 2 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Позивачем 16.09.2015 року в електронному вигляді подана Відповідачу податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2015 року з додатками № 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)», № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», яка прийнята Відповідачем 16.09.2015 року, що підтверджується квитанцією № 2. Листом від 22.09.2015 року № 20832/10/26-55-15-02 Відповідач повідомив Позивача про невизнання податкової звітності, даний лист отриманий Позивачем 30.09.2015 року. Відповідно до статті 76 Податкового кодексу України ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку вищевказаної звітності та встановлено заповнення її з порушенням загальних вимог оформлення податкової звітності, відповідно вимогам зазначеним в Наказі Державної податкової адміністрації України від 14.06.2012 року № 516 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України» та пункту 46.1 статті 46 Податкового Кодексу України, а саме: недостовірність даних зазначених в податковій декларації. У зв'язку з вищевикладеним податкова звітність, яка заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, вважається не визнаною як податкова звітність. Пропонуємо подати нову податкову звітність заповнені відповідно до норм чинного законодавства. Позивачем 06.10.2015 року в електронному вигляді поданий Відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2015 року з додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», який прийнято відповідачем 06.10.2015 року, що підтверджується квитанцією № 2. Проте, листом від 08.10.2015 року № 23212/10/26-55-11-02 Відповідач повідомив Позивача про відмову у прийнятті уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки звітна податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2015 року була не визнана як податкова декларація, уточнююча податкова декларація з податку на додану вартість від 06.10.2015 року, не може бути прийнята як податкова декларація, тому запропоновано надати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за відповідний звітний період, складену належним чином. Вважаючи зазначені рішення-відмови Відповідача у прийнятті податкової звітності, оформлені у вигляді листів, протиправними, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про їх скасування. Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України ), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 46.1. статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 46.5. статті 46 ПК України). Згідно положень пункту 48.1. статті 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (пункт 48.2. статті 48 ПК України). За приписами пункту 48.3. статті 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);  звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;  звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Згідно пункту 48.4. статті 48 ПК України, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період. Податкова декларація повинна бути підписана, зокрема, керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником (підпункт 48.5.1. пункту 48.5. статті 48 ПК України). Відповідно до пункту 48.7. статті 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу. Згідно пункту 49.1. статті 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, зокрема, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (підпункт «в» пункту 49.3. статті 49 ПК України). Таким чином, лише відсутність у податковій звітності закріплених у пунктах 48.3.-48.4. статті 48 ПК України обов'язкових реквізитів, така звітність не буде вважатися податковою декларацією. Інших можливих підстав Кодексом не передбачено. За результатом дослідження та надання оцінки податковій звітності позивача, яка подавалась відповідачу, а саме: податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року, судом встановлено, що вона містить усі обов'язкові реквізити, вичерпний перелік яких наведений у пунктах 48.3.-48.4. статті 48 ПК України, отже мала бути прийнята відповідачем як податкова звітність. Відповідно до пункту 49.8. статті 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. Згідно пункту 49.9. статті 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 ПК України податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк. Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10. статті 49 Кодексу). У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (підпункт 49.11.1. пункту 49.11. статті 49 ПК України). Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації (пункт 49.15. статті 49 ПК України). Як вже зазначалося, судом встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2015 року, подана позивачем відповідачу, містить усі обов'язкові реквізити, вичерпний перелік яких наведений у пунктах 48.3.-48.4. статті 48 ПК України, отже відповідачем неправомірно не визнано її як податкову звітність. При цьому, Суд звертає увагу на те, що Відповідачем фактично проігноровано наведені норми, оскільки ПК України передбачена лише можливість контролюючого органу відмовити платнику податків у прийнятті податкової звітності; поняття невизнання податкової звітності ПК України не містить. Крім того, посилання Відповідача у спірному рішенні, оформленому у вигляді листа «Про невизнання податкової звітності» № 20832/10/26-55-15-02 від 22.09.2015 року на результати камеральної перевірки зазначеної податкової звітності сприймаються судом критично, оскільки нівелюють положення пункту 49.10. статті 49 ПК України. Відповідно до пункту 50.1. статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Так, Позивачем в електронному вигляді був поданий відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2015 року з додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», який, аналогічно з основною податковою звітністю, містить усі обов'язкові реквізити, передбачені у пунктах 48.3.-48.4. статті 48 Кодексу, отже мав бути прийнятий відповідачем. Крім того, враховуючи, що підставою для відмови у прийняті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2015 року, стало встановлене судом неправомірне невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року як податковою декларацією, відповідно, така відмова також є неправомірною. За правилами, пункту 49.13. статті 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом. Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача  щодо скасування рішень ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС, які оформлені у вигляді листів: № 20832/10/26-55-15-02 від 22.09.2015 року «Про невизнання податкової звітності» щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року; № 23212/10/26-55-11-02 від 08.10.2015 року «Про відмову у прийнятті» щодо відмови у прийнятті як податкової декларації уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У свою чергу, відповідачем не виконано обов'язку щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - П О С Т А Н О В И В: 1.          Адміністративний позов задовольнити повністю. 2.          Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, оформлене у вигляді листа «Про невизнання податкової звітності» № 20832/10/26-55-15-02 від 22.09.2015 року щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року. 3.          Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, оформлене у вигляді листа «Про відмову у прийнятті» № 23212/10/26-55-11-02 від 08.10.2015 року щодо відмови у прийнятті як податкової декларації уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. 4.          Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт лайт» (код ЄДРПОУ 39604794) судові витрати в сумі 2436,00 грн. Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук