Рішення

від 08.08.2016 по справі 904/4227/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.08.16р. Справа № 904/4227/16

За позовом Приватного підприємства "Істок", м. Дніпропетровськ

до відповідачів:

1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-Енергія", м. Дніпропетровськ

про стягнення 4 800,00 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: адвокат Пашніна А.В., свідоцтво №2053 від 21.09.2009, договір №03-09/2015 від 03.09.2015;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Істок" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - 1-й відповідач) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-Енергія" (далі - 2-й відповідач), у якій заявило вимогу про стягнення з 1-го відповідача основного боргу у сумі 4 500,00 грн та з 2-го відповідача - 300,00 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання 1-м відповідачем умов договору надання послуг з вибору персоналу № 136, укладеного між позивачем та 1-м відповідачем 08.10.2015 та з урахуванням договору поруки № 01-08/15, укладеного між позивачем та 2-м відповідачем 08.10.2015.

У позовній заяві викладеного клопотання про відшкодування судових витрат на отримання правової допомоги у сумі 3 000,00 грн.

В наданих до суду 08.08.2016 додаткових поясненнях позивач вказав, що ним заявлено до стягнення здійснену ним передплату за послуги за договором.

Ухвалою суду від 21.07.2016 було продовжено строк розгляду справи на 15 днів - до 08.08.2016 включно.

1-й та 2-й відповідачі участі своїх повноважних представників у засіданні суду не забезпечили, але 05.07.2016 на електронну скриньку суду від 1-го відповідача надійшов відзив на позовну заяву (11.07.2016 оригінал відзиву надійшов до суду поштою), у якому останній проти позову заперечив, позовні вимоги вважає безпідставними та необгрунтованими, а тому просив суд відмовити у їх задоволенні. Крім того, у відзиві 1-й відповідач виклав клопотання про розгляд справи за його відсутності. 2-й відповідач не виконав вимоги суду та відзив на позов не надав.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

08.10.2015 між ФОП ОСОБА_1 (далі - виконавець, 1-й відповідач) та ПП "Істок" (замовник, позивач) було укладено договір № 136 про надання послуг підбору персоналу (далі - договір), за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання надати послуги з пошуку і підбору кандидатів на наявні вакантні посади у замовника, в подальшому "спеціалістів", відповідно до вимог і гарантій, зазначених Замовником в Заявці, яка є невід'ємною частиною договору.

Виконавець згідно з розділу 2 договору зобов'язався: здійснити пошук і підбір спеціалістів відповідно до заявки замовника, в тому числі за свій рахунок і своїми засобами, здійснити одноразову заміну спеціаліста, у випадку, звільнення протягом гарантійного строку, зазначеного в заявці: по ініціативі замовника, у випадку якщо спеціаліст не пройшов випробувальний термін, та за власним бажанням спеціаліста.

Згідно заявки, яка є додатком до договору сторони визначили гарантійні зобов'язання виконавця, а саме: термін гарантії - 3 місяці з моменту виходу спеціаліста на роботу; перші кандидати надаються протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання договору; заміна кандидата, що не пройшов випробувальний термін, здійснюється протягом 15 робочих днів; кількість кандидатів на одну посаду від 3 (трьох) чоловік; протягом 3 (трьох) місяців, здійснюється безкоштовна заміна кандидата, у випадку його звільнення.

Результатом наданих послуг виконавцем відповідно до договору та заявки є:

1. підписаний акт приймання виконаних робіт;

2. працевлаштований спеціаліст після проходження випробувального терміну.

Також, 08.10.2015 між ПП "Істок" (кредитор, позивач) та ТОВ "ВС-Енергія", (поручитель, 2-й відповідач) було укладено договір поруки № 01 -08/15 (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1. договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником, вказаним у додатку № 1 до даного договору всіх своїх обов'язків за договором, вказаним у додатку № 1 до договору, згідно якого боржник прийняв на себе зобов'язання надати послуги з пошуку і підбору кандидатів на наявні вакантні посади кредитора, в подальшому "Спеціалістів", а кредитор прийняв на себе зобов'язання оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2 договору поруки розмір відповідальності поручителя перед кредитором складає 300,00 грн.

Пунктом 4 договору поруки сторони передбачили, що у випадку невиконання боржником обов'язків за договором, поручитель відповідає перед кредитором за зобов'язаннями боржника у межах суми, вказаної у п.2 даного договору поруки.

Відповідно до п. 5 договору поруки у випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) обов'язку (ів).

Згідно з п. 6 договору поруки поручитель зобов'язаний виконати обов'язок (ки), зазначений (ні) в письмовій вимозі кредитора, в межах суми, вказаної у п.2 даного договору, впродовж 1 (одного) робочого дня з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 цього договору.

На виконання умов основного договору 1-м відповідачем було надано трьох кандидатів, в свою чергу позивачем відповідно за кожного кандидата було перераховано кошти на рахунок ФОП ОСОБА_1, що підтверджується платіжним дорученням № 104 від 28.10.2015 на суму 1500,00 грн, платіжним дорученням № 118 від 23.11.2015 на суму 1500,00 грн, платіжним дорученням № 134 від 10.12.2015 на суму 1500,00 грн.

Проте, надані кандидати жодним чином не відповідали вимогам заявки та не пройшли випробувальний термін, про що 1-му відповідачу неодноразово повідомлялось, та вимагалось здійснити заміну кандидатів відповідно до умов гарантійного строку протягом 3-х місяців.

Однак 1-м відповідачем в порушення умов договору жодної заміни кандидата надано не було.

Позивач на адресу 1-го відповідача направив лист-вимогу від 27.04.2016 № 1-27/04-16 про виконання своїх обов'язків за договором, який останнім залишено без відповіді та задоволенння.

11.05.2016 позивач знов направив 1-му відповідачу лист-вимогу № 2-10/05-16 та вже про повернення грошових коштів у зв'язку з невиконанням договору.

Не отримавши відповіді на листи-вимоги надіслані 1-му відповідачу позивач 20.05.2016 звернувся з листом-вимогою № 01-20/05-16 до 2-го відповідача з метою виконання останнім договору поруки, проте і 2-м відповідачем вимога позивача була проігнорована.

Невиконання 1-м та 2-м відповідачами своїх обов'язків за договорами і стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом.

Предметом позову у цій справі є стягнення з 1-го відповідача грошових коштів у сумі 4500,00 грн та з 2-го відповідача - 300,00 грн. Крім того, позивач просить відшкодувати понесені ним витрати у сумі 3000,00 грн на оплату послуг адвоката.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Пунктом 3.1 договору між сторонами передбачено, що позивач має сплатити відповідачу за послуги з підбору кандидата на працевлаштування 1500,00 грн не пізніше 10 днів з дати виходу спеціаліста на випробувальний термін та 1500,00 грн після проходження кандидатом випробувального терміну.

Зі змісту п. 2.2.3 договору вбачається, що підтвердженням факта належного виконання відповідачем зобов'язань є підписаний сторонами акт приймання виконаної роботи.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що замовник виконав свій обов'язок з написання заявки та здійснення часткової попередньої оплати в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 104 від 28 жовтня 2015 року на суму 1500,00 грн, платіжне доручення № 118 від 23 листопада 2015 року на суму 1500,00 грн, платіжне доручення № 134 від 10 грудня 2015 року на суму 1500,00 грн. Але виконавець не виконав своїх зобов'язань передбачених договором та підписаною заявкою, заміну кандидатів протягом трьох місяців здійснено не було, замовнику не було надано належних спеціалістів, у замовника відсутні працевлаштовані спеціалісти, що також підтверджується відсутністю підписаного акту приймання виконаних робіт, передбаченого п.2.2.3 договору.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Ознаки товару мають і послуги за оплату.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з 1-го відповідача попередньої оплати за основним договором в сумі 4500,00 грн.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Враховуючи умови договору поруки та норми чинного законодавства, суд також приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо 2-го відповідача про стягнення з останнього 300,00 грн боргу.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини 1-го відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо надання послуг з підбору персоналу та вини 2-го відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо відповідальності забезпеченої порукою, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з підстав про які йдеться вище у цьому рішенні.

Стосовно витрат позивача на адвокатські послуги у розмірі 3000,00 грн, які позивач просить покласти на відповідача, як на особу, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, суд зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до матеріалів справи надані: договір про надання юридичних послуг від 03.09.2015 з додатком; копія платіжного доручення № 148 від 12.01.2016 на суму 3000,00 грн; копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 21.09.2009 № 2053 на ім'я Пашніної Анни Володимирівни; акт приймання-передачі наданих послуг на суму 3000,00 грн від 12.01.2016.

Дослідивши надані позивачем документи суд вважає вимоги щодо відшкодування витрат понесених позивачем на отримання правової допомоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю у сумі 3000, 00 грн,

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідачів, як на сторін, з вини яких виник спір, пропорційно розміру боргу кожного.

Отже, згідно ст. 49 ГПК України, суд витрати по сплаті судового збору покладає: на 1-го відповідача у сумі 1291,88 грн та на 2-го відповідача у сумі 86,13 грн; витрати на отримання правової допомоги: на 1-го відповідача у сумі 2812,50 грн та на 2-го відповідача у сумі 187,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Істок" (м. Дніпро, вул. Комсомольська, буд. 5, оф.12, ідентифікаційний код 32350519) - попередню оплату у сумі 4500,00 грн, витрати на отримання правової допомоги у сумі 2812,50 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1291,88 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-Енергія" (м. Дніпро, вул. Осіння, буд. 2а, ідентифікаційний код 30561826) на користь Приватного підприємства "Істок" (м. Дніпро, вул. Комсомольська, буд. 5, оф.12, ідентифікаційний код 32350519) - борг у сумі 300,00 грн, витрати на отримання правової допомоги у сумі 187,50 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 86,13 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 15.08.2016.

Суддя В.Д. Воронько