Рішення

від 09.08.2016 по справі 905/1766/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.08.2016                     Справа №905/1766/16                     

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногоренерго», смт.Красна Гора, м.Артемівськ Донецької області, ЄДРПОУ 36407846,

про стягнення 220 714,11 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, –

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/2-730 від 15.05.2016р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногоренерго», смт.Красна Гора, м.Артемівськ Донецької області, про стягнення 220714,11 грн., у тому числі: трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 22044,98 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 198669,13 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1766/16 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 24.05.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1766/16.

У подальшому розгляд справи відкладався у відповідності до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на купівлю-продаж природного газу №001/11с від 04.10.2011р. із відповідачем, несвоєчасне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу протягом листопада-грудня 2011р., січня-квітня 2012р. та на тривале невиконання рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2012р. по справі №5006/25/136/2012, внаслідок чого виникли підстави для донарахування за зобов'язаннями листопада-грудня 2011р., січня-квітня 2012р. інфляційних витрат починаючи з лютого 2013р. по січень 2016р., 3% річних з 16.02.2013р. по 15.02.2016р.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок заявлених позовних вимог, витяги сальдо та операцій по підприємству відповідача з 01.10.2011р. по 31.12.2015р., у копіях: договір на купівлю-продаж природного газу №001/11с від 04.10.2011р. з додатковою угодою №1 від 31.01.2012р. до нього; акти приймання-передачі природного газу №б/н від 30.11.2011р., №б/н від 31.12.2011р., №б/н від 31.01.2012р., №б/н від 29.02.2012р., №б/н від 31.03.2012р. та №б/н від 30.04.2012р., позовна заява №14/2-364 від 11.10.2012р. з розрахунком позовних вимог до неї, рішення господарського суду Донецької області по справі №5006/25/136/2012 від 10.12.2012р., правоустановчі документи на позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.11-16, 258, 525, 526, 530, 610-612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54-57, 61, 64, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, а також на приписи інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012р. №01-06/928/2012.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.06.2016р. продовжено строк розгляду спору по справі №905/1766/16 на 15 днів по 09.08.2016р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання позивача.

Представник позивача у судове засідання 09.08.2016р. не з'явився, причин неявки не повідомив, витребувані документи не надав.

Представник відповідача у судове засідання 09.08.2016р. не з'явився, причин неявки не повідомив, витребувані документи не надав.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об'єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, зверталось до господарського суду Донецької області з позовом №14/2-364 від 11.10.2012р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногоренерго» про стягнення заборгованості за договором на купівлю-продаж природного газу №001/11с від 04.10.2011р. в сумі 244972,26 грн. за зобов'язаннями листопада-грудня 2011р., січня-квітня 2012р., пені в сумі 17143,50 грн. за період загалом по 20.09.2012р., інфляційних нарахувань в сумі 812,43 грн. за період грудень 2011р.-квітень 2012р., 3% річних в сумі 3950,98 грн. за період по 20.09.2012р., штраф у сумі 17 148,06грн., всього на суму 284027,23 грн.

За результатами розгляду означеного позову, рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2012р. по справі №5006/25/136/2012 позовні вимоги задоволено повністю.

Даним судовим актом встановлено факт неналежного виконання обов'язку відповідачем щодо оплати отриманого газу у період листопад-грудень 2011р., січень-квітень 2012р. та наявність боргу останнього перед позивачем у сумі 244972,26 грн. До того ж, досліджені та задоволені вимоги, зокрема, щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних за період згідно розрахунку по 20.09.2012р., інфляційні втрати, у межах позовних вимог, фактично за період по квітень 2012р., штрафу та пені загалом за період по 20.09.2012р., з огляду на порушення строків оплати вказаного основного грошового зобов'язання та приписи ст.625 Цивільного кодексу України.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За відомостями позивача, що не спростовані відповідачем, за означеними спірними зобов'язаннями за договором на купівлю-продаж природного газу №001/11с від 04.10.2011р. борг в сумі 244972,26 грн. на теперішній час рахується у повному обсязі, так як відсутні оплати.

Відтак, з огляду на таке неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України донараховано та пред'явлено до стягнення, у межах провадження по даній справі, за зобов'язаннями листопада-грудня 2011р., січня-квітня 2012р. інфляційні витрати у сумі 198669,13грн. за загальний період лютий 2013р.-січень 2016р. та 3% річних у розмірі 22044,98 грн. загалом за період з 16.02.2013р. по 15.02.2016р.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

У п.5.3 наведеної постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що станом на 15.02.2016р. є наявною сума боргу 244972,26 грн. у повному обсязі. Іншого з матеріалів справи не вбачається.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 22044,98 грн. (донараховано за зобов'язаннями: листопада 2011р. на суму 34010,40 грн. за період з 16.02.2013р. по 15.02.2016р., грудня 2011р. на суму 23945,26 грн. за період з 16.02.2013р. по 15.02.2016р., січня 2012р. на суму 35104,89грн. за період з 16.02.2013р. по 15.02.2016р., лютого 2012р. на суму 53860,49 грн. за період з 16.02.2013р. по 15.02.2016р., березня 2012р. на суму 68979,13грн. за період з 16.02.2013р. по 15.02.2016р., квітня 2012р. на суму 29072,09грн. за період з 16.02.2013р. по 15.02.2016р.).

Одночасно за розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання листопада-грудня 2011р., січня-квітня 2012р. становить 198669,13грн. (донарахування здійснено за зобов'язанням листопада 2011р. з 02.2013р. по 01.2016р. на суму 34010,40 грн., за зобов'язанням грудня 2011р. з 02.2013р. по 01.2016р. на суму 23945,26 грн., за зобов'язанням січня 2012р. з 02.2013р. по 01.2016р. на суму 35104,89грн., за зобов'язанням лютого 2012р. з 02.2013р. по 01.2016р. на суму 53860,49грн., за зобов'язанням березня 2012р. з 02.2013р. по 01.2016р. на суму 68979,13 грн., за зобов'язанням квітня 2012р. з 02.2013р. по 01.2016р. на суму 29072,09грн.).

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування інфляційних витрат та 3% річних, з урахуванням вищевикладеного, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», суд дійшов висновку про дійсний розмір 3% річних, за період визначений позивачем, що становить суму 22038,29 грн. В частині розрахунку інфляційних витрат встановлено його правильність.

З огляду на таке, вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних витрат підлягають задоволенню у розмірі визначеному позивачем, 3% річних - частково, у розмірі встановленому судом.

Судові витрати, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногоренерго», смт.Красна Гора, м.Артемівськ Донецької області, про стягнення 220714,11 грн., у тому числі: трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 22044,98 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 198669,13 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногоренерго» (84536, Донецька область, м.Артемівськ, смт.Красна Гора, вул.Першотравнева, ЄДРПОУ 36407846, банківські реквізити не зазначено) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р26002301921 АТ «Ощадбанк», МФО 300465) 220707,42 грн., у тому числі 198669,13 грн. інфляційних витрат та 22038,29грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 3310,61грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 09.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 15.08.2016р.

Суддя                     О.В. Кротінова