Рішення

від 08.08.2016 по справі 908/1542/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 11/55/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2016 Справа № 908/1542/16

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фермерське господарство «Лідія» (вул. Леніна, буд. 38«Б», с.Роза, м.Бердянськ, Запорізька область, 71129, код ЄДРПОУ 20505699),

до відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (вул.Українська, буд. 50, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69095, код ЄДРПОУ 39820689),

відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, посвідчення №48 від 27.01.1994;

ОСОБА_2 - засновник, паспорт серії СВ №015584 від 08.06.1999;

ОСОБА_3 - паспорт серії СА №500857 від 05.07.1997;

від відповідача: ОСОБА_4 - дов. №29 від 08.04.16;

про: спонукання поновити договір оренди землі шляхом укладання додаткової угоди,-

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «Лідія» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про спонукання поновити договір оренди землі від 10.01.2006 у розмірі 36,2018га та укладений між ФГ «Лідія» та Бердянською райдержадміністрацією із змінами внесеними додатковими угодами від 22.01.2009 р. та від 17.03.2015 р. шляхом кладення додаткової угоди зі змінами п.п.8, 9 договору - передбачити термін строку договору 7 років до 2023 року, та внесення орендної плати у грошовій формі у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (проект додаткової угоди додається).

06.06.2016 порушено провадження по справі і справа призначена до розгляду. З ціллю надання витребуваних матеріалів в засіданні оголошувались перерви.

Позивачем 29.06.2016 подана заява про зміну предмету позову. Просить позовні вимоги викласти в наступній редакції: визнати додаткову угоду до поновленого договору оренди землі від 10.01.2006 року (зареєстрований 27.01.2006 року за №040626500001) у розмірі 36,2018га укладений між фермерським господарством «Лідія» в особі голови ОСОБА_2 та Бердянської районною державною адміністрацією із змінами внесеними додатковими угодами від 22.01.2009 року та від 17.03.2015 року укладеною в наступній редакції (далі слідує проект додаткової угоди).

Частина четверта статті 22 ГПК України передбачає, зокрема, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заява про зміну предмету позову надійшла до господарського суду 29.06.2016, до початку розгляду господарським судом справи по суті (перше засідання було призначено на 30.06.2016), а тому приймається до розгляду.

Позивач наполягає на позовних вимогах, посилаючись, зокрема, на наступне:

Для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва згідно до договору оренди землі від 10.01.2006 року фермерському господарству «Лідія» були надані в оренду в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 36,2018га.

Строк дії договору оренди був визначений в 10 років, тобто з 27.01.2006 року (з дня державної реєстрації) до 27.01.2016 року з правом пролонгації.

Згідно до ст.33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа - повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Фермерське господарство «Лідія» мало намір скористатись цією нормою закону, та поновити договір оренди землі на новий строк в установлений законом та договором строк, для чого 24.11.2015 документи, у тому числі і проект додаткової угоди від 12.11.2015, направлені орендодавцю, та отримані ним 30.11.2015.

Згідно до ст.33 п.5 ЗУ «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендатором лист - повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем істотні умови договору і за відсутності заперечень приймає рішення про поновлення договору оренди землі, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Ніяких узгоджень протягом місяця орендодавець-відповідач не провів, не витребував додаткових документів та своїм листом-повідомленням від 28.12.2015 відмовив поновити договір оренди землі і укласти додаткову угоду, та запропонував повернути земельні ділянки на умовах, визначених договором.

Орендодавець посилається на дві підстави відмови: до пакету документів не додано лист-повідомлення про те, що орендар має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а також, що цей пакет документів не містить жодних відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору.

Фермерське господарство після новорічних свят додатково направили відповідачу лист-повідомлення про свій намір поновити договір, та акт обстеження земельної ділянки.

Додаткові документи не були прийняті відповідачем до уваги і повторно було відмовлено в поновленні вказаного договору.

Слід зазначити, що сплинуло часу більше місяця після закінчення строку договору оренди землі від 27.01.2006, але відповідач письмового заперечення протягом місяця письмового заперечення відносно поновлення договору оренди не направляв. Фермерське господарство продовжує володіти та користуватися земельними ділянками для нужд зазначених у договорі, сплачує орендну плату орендодавцю згідно договору.

А згідно ч.6 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись, зокрема, на наступне:

14.12.2015 до Головного управління від ФГ «Лідія» надійшов проект

додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 10.01.2006

(зареєстрований 27.01.2006 № 040626500001) вх. № 7672/0/24-15 від 14.12.2015

в частині поновлення договору оренди землі строком на 10 років.

Листом-повідомленням від 28.12.2015 № 27-8-0.4-7690/25-15 Головне управління повідомило ФГ «Лідія» про відсутність правових підстав для поновлення (продовження) договору оренди землі та укладання додаткової угоди до нього у зв'язку із наступними обставинами:

- орендарем не виконана вимога встановлена ч. З ст. 33 Закону України

«Про оренду землі», а саме з проектом додаткової угоди позивач не надав

лист - повідомлення про поновлення договору оренди землі.

- орендарем в порушення ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»

не було доведено обставину належного виконання обов'язків за умовами

договору.

05.01.2016 ФГ «Лідія» повторно звернулося до Головного управління із

листом-повідомленням від 04.01.2016 б/н (вх. № 27-38/0/1-16 від 05.01.2016)

про продовження терміну дії договору оренди землі.

Листом від 21.01.2016 № 27-8-0.4-401/2-16 Головне управління повідомило ФГ «Лідія» про недотримання орендарем вимог законодавства, встановлених для поновлення договору оренди землі і нагадало про обов'язок орендаря відповідно до умов договору та Закону України «Про оренду землі» повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

15.03.2016 ФГ «Лідія» звернулося до Головного управління з претензією від 09.03.2016 № 1 (вх. 27-1202/0/1-16 від 15.03.2016) про вимогу до поновлення договору оренди землі шляхом укладання додаткової угоди.

Листом від 21.04.2016 № 27-8-0.4-3277/2-16 Головне управління повідомило ФГ «Лідія» про відмову у задоволенні претензії з обставин, зазначених в листах Головного управління (від 28.12.2015 та від 21.01.2016).

Таким чином, Головне управління повторно наголосило на необхідності виконання умов договору та Закону України «Про оренду землі» щодо повернення земельної ділянки.

На думку Головного управління, твердження позивача, що до спірних правовідносин можна затасувати норму матеріального права, викладену в частині 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», є хибним та безпідставним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, лише у разі якщо орендар не звертався до орендодавця з листом - повідомленням про поновлення договору оренди і відповідно не надсилав орендодавцю додаткову угоду, а просто мовчки продовжував користуватися земельною ділянкою після того, як закінчився строк договору оренди, і за умови, що орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав орендарю лист повідомлення про заперечення у поновлені договору оренди землі.

В даному ж випадку орендар (позивач по справі) надіслав до орендодавця додаткову угоду, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав орендарю лист-повідомлення про заперечення у поновлені договору оренди землі.

У спірних правовідносинах, які розглядаються по справі №908/1542/16, серед інших, мали місце такі події: орендар до закінчення строку дії договору звернувся до Головного управління з додатковою угодою; орендарю направлено лист-повідомлення від (28.12.2015 № 27-8-0.4-7690/25- 15) про прийняте орендодавцем рішення в частині заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі.

На думку відповідача, у разі задоволення позовної вимоги в частині спонукання поновити договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ФГ «Лідія» суд першої інстанції візьме на себе невластиві йому функції суб'єкта владних повноважень та порушить норми матеріального права, а саме ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України.

Крім того, вказує що для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити, серед іншого, факт належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору.

Пунктом 31 договору оренди землі від 28.11.2005, передбачені наступні обов'язки використання земельної ділянки:

- приступити до використання земельної ділянки в строки встановлені

договором оренди, зареєстрованим у встановленому законом порядку;

- виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження)

в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

- дотримуватись режиму використання земель природно-заповідного та

іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та

історико-культурного призначення;

- у 5 денний строк після державної реєстрації договору оренди

земельної ділянки державної або комунальної власності подати копію договору

відповідному органу державної податкової служби;

Обов'язки землекористувачів визначені також ст. 96 Земельного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 згаданої статті землекористувачі зобов'язані:

а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за

свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її

рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої

земельної ділянки;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та

землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та

органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та

інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

є) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати. геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Надсилаючи проект додаткової угоди, отриманої Головним Управлінням 14.12.2015 та лист-повідомлення від 04.01.2016, ФГ «Лідія» не надало жодних відомостей щодо належного виконання ним своїх обов'язків за умовами договору, тобто, орендар у своїх зверненнях навіть не зазначив (не задекларував) про належне виконання обов'язків за умовами договору.

Отже, ФГ «Лідія», під час звернення до Головного управління, не довело та не обґрунтувало свої позовні вимоги в частині наявності в нього переважного права на поновлення договору оренди, у зв'язку з належним виконанням ним своїх обов'язків за умовами договору.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

Частиною четвертою ст. 124 Земельного Кодексу (ЗК) України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст. 627 ЦК України ).

За змістом частини другої ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства -Земельним Кодексом України , Законом України «Про оренду землі» .

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною другою статті 16 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частиною четвертою статті 4 цього Закону (в редакції, що діяла на момент укладення договору) було передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

10.01.2006 року між Бердянською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ФГ «Лідія» (Орендар) укладений договір оренди землі, згідно якому Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться на території Нововасилівської с/ради Бердянського району Запорізької області на підставі розпорядження Бердянської районної державної адміністрації від 24.11.2005 року №723 (п.1 договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 36,2018га, у тому числі рілля - 36,2018га, розташована на землях запасу державної власності в північній частині Нововасилівської с/ради (район автодороги Осипенко-Андріївка) (п.2 договору).

Договір укладено строком на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право оновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої ст. 777 ЦК України та ст. 33 Закону України «Про оренду землі» .

Так, у частині першій ст. 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Договір зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельним ресурсам України за №040626500001.

Строк дії договору сплинув 10.01.2016 року.

Думка позивача і відповідача, що строк дії договору сплинув 27.01.2016, тобто за закінченням 10-річного строку після державної реєстрації договору, є хибною з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін , але не може перевищувати 50 років.

Згідно ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» , яка діяла на час укладання спірного договору оренди, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди, тощо.

Як вказувалось раніше, пунктом 8 договору передбачено, що він укладений строком на 5 років.

А згідно п.43 договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Виходячи зі змісту ст.640 ЦК України та ст.18 Закону України «Про оренду землі» , доводи, що строк дії укладеного між сторонами по справі договору оренди землі починається з дати його державної реєстрації є помилковим, так як державна реєстрація договору вказує на його чинність і не може змінювати день його укладання, тобто строк дії договору.

Крім того, незважаючи на те, що державна реєстрація договору оренди здійснена пізніше, сторони згідно вимог ст. 651 ЦК України не внесли зміни до договору щодо строку його дії.

Позивач мав намір скористатися своїм правом і поновити договір оренди землі на новий строк в установленому законом та договором строк.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319 , 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі» , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону , переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Стаття 764 ЦК України також передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Законом №5245-VІ від 06.09.2012 були внесені зміни в частину четверту статті 4 Закону України «Про оренду землі», згідно якої орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

З вказаного часу орендодавцем земельних ділянок державної власності, що розташовані в Запорізькій області, виступає Головне управління Держземагентства у Запорізькій області (відповідач по справі).

Як слідує із дій позивача, перед закінченням строку дії договору оренди землі він скористався своїм правом на поновлення цього договору в порядку, передбаченому частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» і п.8 договору оренди (за згодою сторін з укладенням додаткової угоди).

Так, 24.11.2015 позивач направив відповідачу проект додаткової угоди від 12.11.2015 до вказаного раніше договору оренди землі від 10.01.2006 в наступній редакції (без вступної частини):

«…На підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року № 161-ХА (п змінами та доповненнями) Поновити договір оренди землі від 10 січня 2006 р., зареєстрованого у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельним ресурсам України» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 січня 2006 року, за № 040626500001, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та без зміни її цільового призначення, передавши в довгострокову оренду Фермерському господарству «Лідія» (Запорізька обл., м. Бердянськ, село Роза. вул. Леніна, буд.38-В, ідентифікаційний номер - 20505699),

- земельну ділянку площею 16,1954 га - рілля, (кадастровий номер 2310494000:01:001:0069)

- земельну ділянку площею 20,0064 га - рілля, (кадастровий номер 2310494000:01:001:0068)

яка знаходиться на території Нововасилівської сільської ради, Бердянськом району, Запорізької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років.

Ця додаткова угода про поновлення договору оренди землі від 10 січня 2016р., зареєстрованого у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельним ресурсам України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 січня 2006 року, за №040626500001, яка є невід'ємною частиною цього договору, складена українською мовою в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу і набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації відповідно до чинного законодавства.

Реквізити сторін…»

Листом-повідомленням від 28.12.2015 № 27-8-0.4-7690/25-15 Головне управління повідомило ФГ «Лідія» про відсутність правових підстав для поновлення (продовження) договору оренди землі та укладання додаткової угоди до нього у зв'язку із наступними обставинами:

- орендарем не виконана вимога встановлена ч. З ст. 33 Закону України

«Про оренду землі», а саме з проектом додаткової угоди позивач не надав

лист - повідомлення про поновлення договору оренди землі.

- орендарем в порушення ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»

не було доведено обставину належного виконання обов'язків за умовами

договору.

05.01.2016 ФГ «Лідія» повторно звернулося до Головного управління із листом-повідомленням від 04.01.2016 б/н про свій намір поновити договір, та акт обстеження земельної ділянки.

Листом від 21.01.2016 № 27-8-0.4-401/2-16 Головне управління повторно відмовило позивачу в поновленні договору оренди і повідомило останнього про недотримання орендарем вимог законодавства, встановлених для поновлення договору оренди землі і нагадало про обов'язок орендаря відповідно до умов договору та Закону України «Про оренду землі» повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно до ч.9 ст.33 Закону України «Про оренду землі», відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням зміненого предмету позову) про визнання додаткової угоди до поновленого договору оренди землі від 10.01.2006 року (зареєстрований 27.01.2006 року за №040626500001) у розмірі 36,2018га, укладений між фермерським господарством «Лідія» в особі голови ОСОБА_2 та Бердянською районною державною адміністрацією із змінами внесеними додатковими угодами від 22.01.2009 року та від 17.03.2015 року укладеною в наступній редакції (без вступної частини):

« 1.Внести зміни до поновленого договору оренди землі:

1.1. Пункт 8 договору викласти в такій редакції:

«Договір укладено на 7 (сім) років до 2023 року з дати укладення цієї додаткової угоди»

(у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою).

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

1.2 Пункт 9 договору викласти в такій редакції:

«Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі від 3% до 12% за домовленістю сторін від нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

2. Інші умови договору, до яких не внесені зміни, зберігають чинність на весь термін його дії навіть, якщо після набуття чинності договору законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені умовами договору. Сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.

3. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною вищевказаного договору і набирає чинності з моменту його підписання, складена в трьох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін і один для органу держаної реєстрації.

(реквізити сторін…)».

З наведеного видно, що редакція додаткової угоди, яку позивач просить визнати укладеною в суді, зовсім інша, ніж редакція додаткової угоди, яку позивач направляв відповідачу в листопаді 2015 року до звернення до суду.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Тобто, правочин, спрямований на зміну договору, здійснюється в тій самій формі, а також в такому ж порядку, що і сам договір. Здійснюється він у вигляді додаткової угоди, в т.ч. і стосовно поновлення договору.

Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно ч.1 ст.642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 188 ГК України, зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну або розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

З огляду на приписи вказаних статті 33 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.641, 642, 654 ЦК України, а також ст.188 ГК України, сторона має право передати на вирішення суду питання стосовно укладення (визнання укладеною) додаткової угоди, в укладанні саме якої (в тій самій редакції) їй відмовила інша сторона.

В іншому випадку, який має місце по даній справі, відсутній факт відмови відповідача позивачу в укладенні додаткової угоди в редакції, вказаній позивачем в заяві про зміну предмету позову, а отже відсутній сам факт порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів позивача.

Підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,-

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

В судовому засіданні 08.08.2016 оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 10.08.2016.

Суддя С.А. Гончаренко