Рішення

від 11.08.2016 по справі 908/1638/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 11/66/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2016 Справа № 908/1638/16

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий – суддя Гончаренко С.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватне акціонерне товариство «Приазовкурорт» (вул.Котляревського-Волкова, буд. 12/24, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100; код ЄДРПОУ 02647763),

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Укрснабсбит» (вул. Тамбовська, буд. 1«А», м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035, код ЄДРПОУ 37129886),

у присутності представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

про: стягнення 618086,57грн.,-

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Укрснабсбит» 500000,00грн. передоплати перерахованої позивачем на підставі договору №05/10 на постачання продуктів харчування від 02.03.2015, 110575,34грн. пені та 7511,23грн. 3% річних.

14.06.2016 порушено провадження по справі і справа призначена до розгляду. З ціллю надання витребуван7их матеріалів розгляд справи відкладався.

Позивач наполягає на задоволенні позову, при цьому зазначив, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання продуктів харчування від 02.03.2015 №05/10, а саме – нездійснення поставки продуктів харчування на здійснену позивачем передоплату в розмірі 500000грн. і неповернення цієї передоплати. Крім основного боргу просить стягнути 110575,34грн. пені і 7511,23грн. річних.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву та витребувані докази не надав, акт звіряння взаємних розрахунків, направлений на його адресу позивачем, не підписав. В судове засідання повноважного представника не направив. Заяв про розгляд справи без повноважного представника відповідача на адресу суду не надходило.

У відповідності до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»).

Згідно до даних, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (minjust.gov.ua) та у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.08.2016, юридичною адресою ТОВ ТД «Укрснабсбит» є – 69057 Запорізька обл.., м.Запоріжжя, Вознесенівський район, вул..Тамбовська, булинок 1-А.

Ухвали господарського суду направлялись за вказаною адресою.

За таких обставин справа розглядається в порядку передбаченому ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи документами та за відсутністю повноважного представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а дослідивши додатково надані докази, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

02.03.2015 між ПАТ «Приазовкурорт» (Покупець) і ТОВ «ТД Укрснабсбит» (Постачальник) укладений договір на постачання продуктів харчування №05/10, згідно якому Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити харчову продукцію (свіжі овочі, сухофрукти, готова м'ясна продукція, яйця, цукерки, цукор, ковбасні вироби, м'ясо птиці, консерви, соки та нектарини), визначений в асортименті та зазначений у специфікації, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.3, загальна сума договору не повинна перевищувати 500000грн.

Згідно з п.3.2 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку Покупцем.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що платником за поставлений товар Постачальником від Покупця виступає Філія ПАТ «Приазовкурорт» - Клінічний санаторій «Великий Луг».

А відповідно до п.3.4 договору, оплата за товар Постачальнику здійснюється Покупцем шляхом внесення передплати в розмірі 100% від вартості товару за цим договором.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 ЦК України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Позивач здійснив передоплату в сумі 50000грн. платіжним дорученням №892 від 03.03.2015.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, товар позивачу не поставив.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Претензія від 27.01.2016 вих.№05/108, направлена позивачем відповідачу з вимогою повернути суму передоплати, залишена останнім без відповіді і задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 500000грн. передоплати заявлені правомірно та обґрунтовано, підтверджені зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача також 110575,34грн. пені згідно ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Позов в цій частині не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором або актом цивільного законодавства відповідальність у вигляді пені в даному випадку не передбачена.

Також, позивачем заявлені до стягнення з відповідача 7511,23грн. річних. В цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.3 ст.693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилась від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (у тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України) оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання» (п.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В даному випадку відповідачем порушено зобов'язання з поставки товару, а не грошового зобов'язання, внаслідок чого застосування положень ст.625 ЦК України (в т.ч. річні), а також пені неправомірно. Договором між сторонами по справі відповідальність за несвоєчасне повернення попередньої оплати не передбачена.

Судові витрати віднести на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Укрснабсбит» (вул. Тамбовська, буд. 1«А», м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035, код ЄДРПОУ 37129886) на користь Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» (вул.Котляревського-Волкова, буд. 12/24, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100; код ЄДРПОУ 02647763) 500000 (п'ятсот тисяч) грн.. 00коп. основного боргу і 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн.. 00коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення в повному обсязі складено і підписане 12.08.2016.

Суддя С.А.Гончаренко