Рішення

від 09.08.2016 по справі 910/12462/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2016Справа №910/12462/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Інвест» доДержавної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» простягнення 3083095 грн. 74 коп. Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.07.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Інвест» з вимогами до Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» про стягнення 3103160 грн. 07 коп., з яких 1569770 грн. 00 коп. основного боргу, 117675 грн. 26 коп. 3% річних та 1415714 грн. 81 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 06/10/4 від 10.06.2013 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар за видатковими накладними 185 від 15.08.2013 на суму 91770 грн. 00 коп., № 186 від 15.08.2013 на суму 594400 грн. 00 коп., № 287 від 19.11.2013 на суму 124000 грн. 00 коп., № 403 від 20.12.2013 на суму 759600 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1569770 грн. 00 коп. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 117675 грн. 26 коп. за період з 28.09.2013 по 10.06.2016 та інфляційні втрати у розмірі 1415714 грн. 81 коп. за період з жовтня 2013 року по червень 2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 порушено провадження у справі № 910/12462/16; розгляд справи призначено на 26.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 09.08.2016.

05.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про повернення надміру сплаченого судового збору.

05.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 1569770 грн. 00 коп. основного боргу, 125029 грн. 52 коп. 3% річних за період з 28.09.2013 по 05.08.2016 та 1388269 грн. 22 коп. інфляційних втрат за період з жовтня 2013 року по червень 2016 року, що разом становить 3083095 грн. 74 коп.

Розглянувши у судовому засіданні 09.08.2016 подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку, що вказана заява, по суті, є заявою про збільшення позовних вимог в частині 3% річних та зменшення позовних вимог в частині інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Судом встановлено, що вказана заява позивача підписана представником Шиян А.О., який відповідно до довіреності б/н від 01.07.2016 має право збільшувати та зменшувати позовні вимоги, позивачем долучено до вказаної заяви докази її направлення відповідачу, з огляду на що суд приймає подану позивачем заяву як збільшення позовних вимог в частині 3% річних та зменшення позовних вимог в частині інфляційних втрат, та розглядає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1569770 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 125029 грн. 52 коп. та інфляційних втрат у розмірі 1388296 грн. 22 коп., що разом становить 3075741 грн. 48 коп.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 26.07.2016 та розпискою про відкладення розгляду справи від 26.07.2016.

Представник відповідача у судове засідання 09.08.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103039224252.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

При цьому, розгляд справи № 910/12462/16 відкладався відповідно до ухвали суду від 26.07.2016 у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та необхідністю подання доказів у справі (при цьому, про дату, час та місце проведення судового засідання, призначеного на 26.07.2016, відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103039223272.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 09.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2013 між Державною установою «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мед-Інвест» (постачальник) укладено Договір № 06/10/4, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовнику товар, зазначений у Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, а замовник - прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 06/10/4 від 10.06.2013 найменування товару: Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні (обладнання для стерилізації), код Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-2010-32.50.1; кількість товару - згідно із Специфікацією (Додаток №1).

Відповідно до п. 3.1 Договору № 06/10/4 від 10.06.2013 сума, визначена у договорі, становить 1569770 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 Договору № 06/10/4 від 10.06.2013 строк поставки товару - протягом трьох місяців з дати отримання заявки на поставку товару, наданої замовником у письмовій формі; місце поставки товару - 83045, м. Донецьк, просп. Ленінський, 47, ДУ «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України»

Відповідно до п. 10.1 Договору № 06/10/4 від 10.06.2013 цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2013. Строк дії договору може бути продовжений у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору (разом із додатками, що є невід'ємними частинами договору), суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Специфікаціями № 1 та № 2 до Договору № 06/10/4 від 10.06.2013 (Додаток № 1) сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, що становить 1569770 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що 20.12.2013 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товару на суму 759600 грн. 00 коп ., що підтверджується видатковою накладною № 403 від 20.12.2013 на суму 759600 грн. 00 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою позивача (у накладній міститься посилання на Договір № 06/10/4 від 10.06.2013), та відповідною довіреністю на отримання матеріалах цінностей № 471 від 18.12.2013, якою уповноважено представника відповідача на отримання товару за вказаною видатковою накладною (копія вказаної видаткової накладної та довіреності на отримання матеріальних цінностей долучено позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що 19.11.2013 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товару на суму 124000 грн. 00 коп ., що підтверджується видатковою накладною № 287 від 19.11.2013 на суму 124000 грн. 00 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою позивача (у накладній міститься посилання на Договір № 06/10/4 від 10.06.2013), та відповідною довіреністю на отримання матеріалах цінностей № 408 від 18.11.2013, якою уповноважено представника відповідача на отримання товару за вказаною видатковою накладною (копія вказаної видаткової накладної та довіреності на отримання матеріальних цінностей долучено позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що 15.08.2013 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товару на суму 594400 грн. 00 коп ., що підтверджується видатковою накладною № 186 від 15.08.2013 на суму 594400 грн. 00 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою позивача (у накладній міститься посилання на Договір № 06/10/4 від 10.06.2013), та відповідною довіреністю на отримання матеріалах цінностей № 241 від 13.08.2013, якою уповноважено представника відповідача на отримання товару за вказаною видатковою накладною (копія вказаної видаткової накладної та довіреності на отримання матеріальних цінностей долучено позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що 15.08.2013 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товару на суму 91770 грн. 00 коп ., що підтверджується видатковою накладною № 185 від 15.08.2013 на суму 91770 грн. 00 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою позивача (у накладній міститься посилання на Договір № 06/10/4 від 10.06.2013), та відповідною довіреністю на отримання матеріалах цінностей № 242 від 13.08.2013, якою уповноважено представника відповідача на отримання товару за вказаною видатковою накладною (копія вказаної видаткової накладної та довіреності на отримання матеріальних цінностей долучено позивачем до позовної заяви).

Таким чином, загальна сума поставленого позивачем товару за Договором № 06/10/4 від 10.06.2013 (за Специфікаціями № 1 та № 2) становить 1569770 грн. 00 коп.

При цьому, відповідачем не оспорювався факт отримання товару від позивача за вказаними видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.1 Договору № 06/10/4 від 10.06.2013 розрахунки проводяться шляхом оплати замовником поставленого товару за фактом постачання з відстрочкою платежу до 30 банківських днів або попередньої оплати, яка здійснюється на підставі рахунку-фактури на строк не більше трьох місяців відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів (постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 зі змінами) у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. Учасник протягом трьох місяців з дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання постачанням товару згідно з товару-супровідними документами.

Суд зазначає, що сторонами не надано суду доказів здійснення відповідачем попередньої оплати за товар, поставлений за спірними видатковими накладними, при цьому, у позовній заяві позивач зазначив, що відповідач не здійснював попередню оплату за товар, поставлений позивачем за видатковими накладними № 403 від 20.12.2013 на суму 759600 грн. 00 коп., № 287 від 19.11.2013 на суму 124000 грн. 00 коп., № 186 від 15.08.2013 на суму 594400 грн. 00 коп. та № 185 від 15.08.2013 на суму 91770 грн. 00 коп.

При цьому, суд зазначає, що умови п. 4.1 Договору № 06/10/4 від 10.06.2013 про здійснення відповідачем оплати на підставі рахунку-фактури на строк не більше трьох місяців відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів (постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 зі змінами) у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань; учасник протягом трьох місяців з дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання постачанням товару згідно з товару-супровідними документами, - стосуються саме умови оплати товару шляхом попередньої оплати, у зв'язку з чим не досліджуються судом (з огляду на встановлення судом факту, що відповідач попередню оплату за поставку товару не здійснював).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач у будь-якому разі повинен був сплатити грошові кошти за товар, поставлений позивачем за вказаними спірними видатковими накладними, з відстрочкою платежу до 30 банківських днів з дня поставки товару (відповідно до п. 4.1 Договору № 06/10/4 від 10.06.2013).

Так, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 403 від 20.12.2013 на суму 759600 грн. 00 коп. у строк до 05.02.2014 (включно); за видатковою накладною № 287 від 19.11.2013 на суму 124000 грн. 00 коп. - у строк до 31.12.2013 (включно); за видатковою накладною № 186 від 15.08.2013 на суму 594400 грн. 00 коп. - у строк до 27.09.2013 (включно) та за видатковою накладною 185 від 15.08.2013 на суму 91770 грн. 00 коп. - -у строк до 27.09.2013 (включно).

Судом встановлено, що відповідач не здійснив оплату товару, поставленого позивачем за спірними видатковими накладними на загальну суму 1569770 грн. 00 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 1569770 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1569770 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» у розмірі 1569770 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Інвест» в частині стягнення з Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» суми основного боргу у розмірі 1569770 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати товару позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 125029 грн. 52 коп., а саме: 7867 грн. 08 коп. 3% річних за період з 27.09.2013 до 05.08.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 185 від 15.08.2013; 50955 грн. 55 коп. 3% річних за період з 27.09.2013 до 05.08.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 186 від 15.08.2013; 9580 грн. 27 коп. 3% річних за період з 08.01.2014 до 05.08.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 287 від 19.11.2013; 56626 грн. 62 коп. 3% річних за період з 10.02.2014 до 05.08.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 403 від 20.12.2013 (відповідно до розрахунку, долученого позивачем до заяви про зменшення позовних вимог, яка по суті, є заявою про збільшення позовних вимог в частині 3% річних та зменшення позовних вимог в частині інфляційних втрат).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних (в редакції заяви про збільшення позовних вимог в частині 3% річних), суд дійшов висновку в їх необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що при нарахування 3% річних за 2016 рік повинна враховуватись кількість днів у 2016 році - 366 календарних днів.

Крім того, позивачем неправильно визначено початок нарахування 3% річних за прострочення оплати товару, поставленого позивачем за видатковими накладними № 185 від 15.08.2013 на суму 91770 грн. 00 коп. та № 186 від 15.08.2013 на суму 594400 грн. 00 коп., оскільки як встановлено судом, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений за вказаними видатковими накладними у строк до 27.09.2013 включно , з огляду на що обґрунтованим початком нарахування 3% річних є 28.09.2013 .

З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів, грн. 91770,00 - видаткова накладна № 185 від 15.08.2013. 28.09.2013 - 31.12.2015 825 3% 6222,76 01.01.2016 - 04.08.2016 217 3% 1632,30 Всього: 7855,06

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів, грн. 594400,00 - видаткова накладна № 186 від 15.08.2013. 28.09.2013 - 31.12.2015 825 3% 40305,21 01.01.2016 - 04.08.2016 217 3% 10572,53 Всього: 50877,74

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів, грн. 124000,00 - видаткова накладна № 287 від 19.11.2013 08.01.2013 - 31.12.2015 723 3% 7368,66 01.01.2016 - 04.08.2016 217 3% 2205,57 Всього: 9574,23

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів, грн. 759600,00 - видаткова накладна № 403 від 20.12.2013 10.02.2016 - 31.12.2015 690 3% 43078,69 01.01.2016 - 04.08.2016 217 3% 13510,92 Всього: 56589,61 Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача, є 124896 грн. 64 коп ., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Інвест» в частині стягнення з Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» 3% річних у розмірі 125029 грн. 52 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 124896 грн. 64 коп.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1388296 грн. 22 коп. за період з жовтня 2013 року по червень 2016 року (в редакції заяви про зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду).

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Інвест» в частині стягнення з Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» інфляційних втрат у розмірі 1388296 грн. 22 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Зважаючи на те, що судом була прийнята до розгляду подана позивачем заява про зменшення позовних вимог в частині інфляційних втрат та збільшення позовних вимог в частині 3% річних (про стягнення в цілому 3083095 грн. 74 коп.), та позивачем через канцелярію суду 05.08.2016 подано клопотання про повернення судового збору у розмірі 300 грн. 96 коп. (у зв'язку з поданням заяви про зменшення позовних вимог), суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України частину судового збору у розмірі 300 грн. 96 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 91 від 08.06.2016 на суму 46548 грн. 00 коп.

При цьому, судом встановлено, що позивач має право на повернення судового збору з Державного бюджету України у розмірі 301 грн. 56 коп. Однак, з огляду на те, що у клопотанні про повернення судового збору, позивач просить суд повернути судовий збір у розмірі 300 грн. 96 коп., саме вказана сума судового збору, яку позивач просить суд повернути, підлягає поверненню з Державного бюджету України позивачу, тобто 300 грн. 96 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» (03680, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 30; ідентифікаційний код: 25672427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Інвест» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 1А; ідентифікаційний код: 37756973) суму основного боргу у розмірі 1569770 (один мільйон п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 124896 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 1388296 (один мільйон триста вісімдесят вісім тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 46244 (сорок шість тисяч двісті сорок чотири) грн. 45 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Мед-Інвест» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 1А; ідентифікаційний код: 37756973) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 300 (триста) грн. 96 коп., сплачений за платіжним дорученням № 91 від 08.06.2016 на суму 46548 грн. 00 коп.

5. Після набранням рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 15.08.2016

Суддя І.М. Отрош