Рішення

від 11.08.2016 по справі 912/2323/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 рокуСправа № 912/2323/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/2323/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СОЯ ОЙЛ ГРУП", Кіровоградська область, м. Знам"янка

до фермерського господарства "ВК і К", Кіровоградська область, Світловодський район

про стягнення 329 303,65 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, наказ № 1 від 11.12.2014 р.;

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 2 від 01.06.2016 р.;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 24/02/2016 від 24.02.2016 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЯ ОЙЛ ГРУП" звернулось до господарського суду з позовною заявою від 14.06.2016 р. № 14/06 про стягнення з фермерського господарства "ВК і К" заборгованості в сумі 329 303,65 грн., з яких: 285 120,00 грн. основний борг, 27 564,87 грн. пеня, 2047,08 грн. 3% річних, 14 571,70 грн. інфляційні втрати, з покладенням на відповідача судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань з оплати отриманого товару згідно договору № 04022015-1 від 04.02.2015 р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.08.2016 р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.8.2016 р. позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності за заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04.02.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "СОЯ ОЙЛ ГРУП" (Постачальник) та фермерським господарством "ВК і К" (Покупець) укладено договір № 04022015-1 (далі-Договір, а.с. 9-11), за умовами якого Постачальник зобов"язався передати у власність Покупцю товар - макуху соєву, а Покупець в свою чергу зобов"язався товар прийняти та своєчасно його оплатити (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна товару, поставленого по даному договору зазначається в рахунку.

Товар вважається поставленим з моменту його постачання в повному об"ємі до місця призначення: с. Велика Андрусівка, Світловодський район, Кіровоградська область (пункт 4.3 Договору).

Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що оплата товару проводиться Покупцем згідно виставленого рахунку на протязі 10 банківських днів після отримання товару.

Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015 р., а по виконанню зобов"язань до повного їх виконання (пункт 9.1 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 01.02.2016 р. до Договору № 04022015-1 від 04.02.2015 р. сторони вирішили викласти пункт 9.1 Договору у наступній редакції: "Дія договору продовжується до 31.12.2016 р.".

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 442 380,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2 від 18.02.2016 р. на суму 175 750,00 грн., № 6 від 25.03.2016 на суму 266 630,00 грн., підписаними обома сторонами договору та товарно - транспортними накладними № 15 від 18.02.2016 р., № 16 від 25.03.2016 р. (а.с. 13, 15-16, 18).

Всупереч вимогам пункту 5.2 Договору відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару, а саме: по накладній № 2 від 18.02.2016 р. (оплата від 31.03.2016 р. - 21 260,00 грн., 05.04.2016 р. - 30 000,00 грн., 07.04.2016 р. - 25 000,00 грн., 26.04.2016 р. - 20 000,00 грн., 05.05.2016 р. - 6 000,00 грн., 06.05.2016 р. - 5 000,00 грн., 11.05.2016 р. - 5 000,00 грн., 12.05.2016 р. - 10 000,00 грн., 16.05.2016 р. - 20 000,00 грн., 20.05.2016 р. - 5 000,00 грн., 24.05.2016 р. - 5 000,00 грн., 27.05.2016 р. - 5 000,00 грн.), всього на суму 157 260,00 грн., залишивши при цьому суму боргу за видатковою накладною № 2 від 18.02.2016 р. у розмірі 18 490,00 грн. (а.с. 19-30).

Товар по видатковій накладній № 6 від 25.03.2016 р. станом на день подання позовну відповідачем не оплачений.

Предметом позову є вимоги позивача про стягнення 285 120,00 грн. основного боргу, 27 564,87 грн. пені, 2047,08 грн. 3% річних, 14 571,70 грн. інфляційних втрат.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов"язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов"язку.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодеку України).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір встановленого боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення 285 120,00 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору № 04022015-1 від 04.02.2015 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов"язання згідно договору № 04022015-1 від 04.02.2015 р. позивач просить суд за період з 03.03.2016 р. по 03.06.2016 р. стягнути з відповідача 27 564,87 грн. пені.

Відповідно до пункту 6.4 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару по даному договору Покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки оплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Частинами першою і третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 03.03.2016 по 03.06.2016 становить 27 564,87 грн.

Отже, вимога про стягнення 27 564,87 грн. пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв"язку з неналежним виконанням відповідачем зобов"язання за договором № 04022015-1 від 04.02.2015 р., позивачем за період з 03.03.2016 р. по 03.06.2016 р. нараховано 14 571,70 грн. інфляційних втрат та за період з 03.03.2016 по 03.06.2016 та 2047,08 грн. 3 % річних.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 03.03.2016 р. по 03.06.2016 р. для 3% річних складає 2047,08 грн. та інфляційних втрат 14 571,70 грн.

Відтак, вимоги про стягнення 14 571,70 грн. інфляційних втрат та 2047,08 грн. 3 % річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 285 120,00 грн. основного боргу, 27 564,87 грн. пені, 14 571,70 грн. інфляційних втрат та 2047,08 грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства "ВК і К" (27520, Кіровоградська область, Світловодський район, Великоандрусівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 1, код ЄДРПОУ 34141366) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СОЯ ОЙЛ ГРУП" (27400, Кіровоградська область, м. Знам"янка, вул. Чайковського, 18а, код ЄДРПОУ 39542906) 285 120,00 грн. основного боргу, 27 564,87 грн. пені, 14 571,70 грн. інфляційних втрат та 2047,08 грн. 3 % річних, а також 4940,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.08.2016 р.

Суддя С.Б. Колодій