Рішення

від 11.08.2016 по справі 904/4757/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.08.16р. Справа № 904/4757/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НКС"

про стягнення боргу - 168 807,63грн. за договором підряду № 20150211 від 21.05.15р.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

Позивача - ОСОБА_1, дов. №31 від 25.12.15р.

Відповідача - не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача борг за договором підряду № 20150211 від 21.05.15р. у розмірі 168 807,63грн., з яких 159 532,50 грн. - передплата, 9 275,13 грн. - штрафні санкції.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов, документи витребувані судом чи докази відсутності боргу на час розгляду справи господарському суду не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, оскільки судова ухвала (повістка), адресована Відповідачеві, повернулася на адресу суду з відміткою поштової установи "За закінченням терміну зберігання" (№4930001882718).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи відкладався.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

встановив:

21.05.15р. сторонами укладено Договір підряду №20150211 (далі Договір), за п.1.1. якого Підрядник (Відповідач) зобов'язався виконати роботу по "Модернізації системи обліку витрат природного газу РМЦ та ливарному цеху ПАТ "Нікопольського ремонтного заводу" (на базі ультразвукових лічильників) за завданням Замовника (Позивача), а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити роботу, виконану в межах та на умовах даного Договору.

Договірна ціна даного Договору складається з витрат Підрядника, вартості робіт, обладнання, матеріалів та визначається на основі: специфікацій на постачання обладнання та матеріалів, кошторису на виконані роботи, які є невід'ємною частиною Договору (Додатки №2 - №6) та складає 228 000,00 грн. з ПДВ (п.4.1. Договору).

Відповідно до п.5.1. Договору Замовник здійснює оплату 70 % вартості Договору у розмірі 159 600,00 грн. з ПДВ на протязі 5 календарних днів з дати отримання рахунку від Підрядника.

Замовник здійснює оплату 30 % вартості Договору, у розмірі 68 400,00 грн. з урахуванням ПДВ, на протязі 60 календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт (п.5.2. Договору).

Згідно з п.6.1. Договору Підрядник зобов'язується виконати роботи у відповідності з узгодженим календарним планом (Додаток №1) та п.2.4. Договору, з правом дострокового виконання.

Підрядник за даним Договором несе наступну відповідальність:

- за порушення з власної вини строків виконання робіт (п.6.1. Договору), нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не виконаних робіт, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день затримки виконання робіт, а також штраф у розмірі 10 % від вартості прострочених робіт (п.12.1 Договору).

Позивач з метою виконання п.5.1. Договору, на підставі рахунку на оплату №17 від 12.06.15р., виставленого Відповідачем, платіжним дорученням №1515 від 17.06.15р. перерахував на поточний рахунок Відповідача передплату в розмірі 70% вартості Договору (159 532,50 грн.).

Перший і другий етап робіт Відповідач повинен був виконати у передбачений календарним планом (Додаток №1 до Договору) строк - 40 днів з моменту надходження передоплати на рахунок підрядника, третій етап робіт - 9 днів з моменту здачі обладнання і матеріалів на склад Замовника. Виходячи з того, що передоплату Позивач перерахував Відповідачеві 17.06.15р., то перший і другий етапи робіт мали бути виконані до 27.07.15р. включно, третій етап робіт - до 05.08.15р. включно.

За даними Позивача, не спростованими Відповідачем, роботи у визначений термін не виконані. 23.12.15р. Позивач направив Відповідачеві претензію №2029 від 22.12.15р. з вимогою про термінове виконання робіт за Договором. Претензія залишена Відповідачем без відповіді, роботи не виконані, підстави або причини невиконання робіт Відповідач не повідомляв. 20.05.16р. Позивач, повторно, направив Відповідачеві претензію №727 в20.05.16р., в якій на підставі ч.2 ст. 849 ЦК України та п.8.2. Договору заявив про відмову від Договору та повідомив про його розірвання. Також Позивач вимагав Відповідача повернути передоплату за Договором, перераховану Відповідачеві платіжним дорученням №1515 від 17.06.15р.

Претензія №727 від 20.05.16р. залишена Відповідачем без відповіді.

З посиланням на п.12.2. Договору Позивач за порушення строку виконання робіт нарахував Відповідачеві штраф та пеню в розмірі 9 275,13 грн. за період з 28.07.15р. по 28.01.16р.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ст. 849 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.

Перевіривши розрахунки Позивача, господарським судом встановлено, що розрахунок пені й штрафу Позивачем проведено невірно, оскільки відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У даному випадку, пеня за порушення строку виконання робіт за першим і другим етапом може нараховуватися з 28.07.15р. по 27.01.16р., за третім етапом робіт - з 06.08.15р. по 05.02.16р. Однак Позивач розрахунки провів з 28.07.15р. по 28.01.16р.) і з 06.08.15р. по 06.02.16р. відповідно, тобто розрахунки проведені з перевищенням на один день.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі: 159 532,50 грн. - передоплати, 6 540,17 грн. - пені, 2 700,00 грн. - штрафу, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НКС", 49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, б.68, корп.8, офіс 202, (код 37987429) на користь Приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод", 53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників,56, (код 31167067) 159 532,50 грн . - боргу, 6 540,17 грн. - пені, 2 700,00 грн. - штрафу, 2 499,48 грн. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Г. Юзіков

Повний текст рішення виготовлено