Постанова

від 11.08.2016 по справі 910/28538/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2016 р. Справа№ 910/28538/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Рудченка С.Г.

Федорчука Р.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 11.08.2016 року по справі №910/28538/15 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Вест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2016р.

у справі №910/28538/15 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Вест"

до 1.Київської міської ради, 2.Департамента земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3.Головного управління Державного казначейства України у місті Києві

про стягнення 843 505,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга-Вест" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з бюджету через Головне управління Державного казначейства України у місті Києві 843 505,89 грн. авансового платежу; про стягнення з Київської міської ради та Департамента земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 12 652,59 грн. судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що враховуючи безпідставну, неправомірну відмову Київської міської ради видати позивачу рішення "Про передачу ТОВ "Лігa-Вест" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування готелю по вул. Білоруській, 11 у Шевченківському районі м. Києва", укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки є неможливим, тобто і є неможливою передача у власність земельної ділянки. Оскільки станом як на даний час, так і на час укладення Угоди договору купівлі-продажу земельної ділянки не існувало, сплачена за Угодою сума є авансом (ч.2 ст.570 ЦК України), а Угода за своєю правовою природою є договором про сплату авансу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2016р. у справі №910/28538/15 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутнє рішення про відмову у продажі земельної ділянки, тому і відсутні підстави для повернення авансового платежу. Крім того, суду першої інстанції зазначив, що позовна заява подана до суду з пропуском строків позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 19.01.2016р., позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Київської міською радою надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головне управління Державного казначейства України у місті Києві не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчить наявні в матеріалах справи докази. Однак, Головне управління Державного казначейства України у місті Києві наданим йому процесуальним правом не скористалося та в судове засідання не з'явилося, своїх повноважних представників не направило, про причини своєї неявки суд не повідомило.

Вислухавши думку представників сторін та враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги та те, що неявка зазначеного вище представника не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останнього.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.116, ч.ч. 3, 6 ст.128 Земельного кодексу України право власності на земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, набувається на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно із п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі відповідних рішень Київської міської ради.

Право власності на земельні ділянки територіальної громади м. Києва виникає лише за наявності рішення Київської міської ради, на підставі якого оформлюється відповідний акт та видається свідоцтво про право власності.

Згідно із п.1.2 рішення Київської міської ради від 26.09.2000 р. № 14/991 "Про деякі питання продажу земельних ділянок в м. Києві" рішення про надання земельних ділянок та про оформлення права користування землею особам, які подали клопотання про купівлю відповідних земельних ділянок, приймаються після сплати такими особами авансу в розмірі 15 % від грошової оцінки цих земельних ділянок.

Відповідно до п. 3 рішення № 14/991 організацію виконання цього рішення покладено на Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації).

Як свідчать матеріали справи, на виконання зазначеного вище рішення Київської міської ради, 19.10.2007р. між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Вест" було укладено угоду №107 (далі-Угода).

Пунктом 1.1 Угоди передбачено, що Товариство, відповідно до вимог рішення київської міської ради від 26.09.2000р. №14/991 «Про деякі питання продажу земельних ділянок в м. Києві» сплачує в рахунок оплати вартості земельної ділянки, згідно нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,1654 га на вул. Білоруській, 11 у Шевченківському районі, аванс у розмірі 15% від суми нормативної грошової оцінки, що складає 843 505,89 грн.

Згідно із п.3.1 Угоди перерахування коштів, зазначених в п.1.1 цієї Угоди, здійснюється на рахунок оплати вартості об'єкту, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня укладання цієї Угоди.

Відповідно до п.3.2 Угоди кошти, вказані у п.1.1 цієї Угоди, сплачуються Товариством у безготівковій формі шляхом їх переказу на розрахунковий рахунок 37116001002659 в Головному управлінні Державного казначейства України у місті Києві із зазначенням платежу «авансовий внесок за викуп земельної ділянки згідно угоди від ____ №___ без ПДВ».

Так, на виконання умов вказаної Угоди позивачем було перераховано обумовлений аванс у розмірі 843 505,89 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4 від 24.10.2007р. (а.с.40 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2012р. Окружний адміністративним судом міста Києва було винесено постанову по справі №2а-7523/12/2670, яка набула законної сили, відповідно до якої визнав протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо не оформлення та невидачі примірника рішення Київської ради «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІГА-ВЕСТ» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування готелю на вул. Білоруській, 11 у Шевченківському районі м.Києва» від 27.05.2010р.; зобов'язано Київську міську раду оформити та видати примірник рішення «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІГА-ВЕСТ» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування готелю на вул. Білоруській, 11 у Шевченківському районі м.Києва» від 27.05.2010р. (а.с.45-47 т.1).

Однак, дана постанова суду Київською міською радою залишена без виконання. Доказів протилежного сторонами суду не надано.

В силу ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, встановлені в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2012р. у справі №2а-7523/12/2670 обставини, мають преюдиціальне значення і не потребують доказуванню у даній справі.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з доводами позивача про те, що неотримання вищезазначеного рішення Київської міської ради призводить до неможливості укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: м.Київ, вул. Білоруській, 11.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що Департаментом земельних ресурсів було здійснено необхідних заходів по забезпеченню та підготовці договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Положеннями ст. ст. 570, 571 Цивільного кодексу України передбачено, що правила про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення суми завдатку застосовується в таких випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини однієї із сторін.

У разі коли сторони лише домовились про укладення договору, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй ухвалі від 18.06.2008 р. у справі №6-5738св08.

Враховуючи вищевикладене та оскільки станом як на даний час, так і на час укладання Угоди договору купівлі-продажу земельної ділянки не існувало, сплачена за нею сума є авансом (ч.2 ст.570 Цивільного кодексу України), а Угода за своєю правовою природою є договором про сплату авансу.

Оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам Закону, між сторонами укладений не був, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, та враховуючи те, що ухилення уповноваженого органу протягом тривалого часу від виконань своїх зобов'язань є протиправним, судова колегія прийшла до висновку, що сплачені позивачем грошові кошти в сумі 843 505,89 грн. за своєю правовою природою є авансом і підлягають поверненню.

Крім того, оскільки грошові кошти в сумі 843 505,89 грн. були перераховані до відповідних бюджетів на рахунок, відкритий в ГУ ДКУ у м. Києві, вони підлягають поверненню з бюджету через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві.

Стосовно заявленого Київської міською радою в суді першої інстанції клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як зазначалося вище, підставою для звернення до суду із вказаним позовом стало те, що 19.10.2007р. між сторонами було укладено Угоду №107 "Про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої у Шевченківському районі м. Києва за адресою вул. Білоруська, 11" та 24.10.2007р. позивачем було сплачено авансовий внесок за викуп земельної ділянки в розмірі 843 505,89 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.10.2007 №4, однак станом на сьогодні земельна ділянка не викуплена, у зв'язку із чим авансовий внесок підлягає поверненню.

Отже, перебіг позовної давності почався з 25.10.2007р. та спливав відповідно 24.10.2010р.

Відповідно до ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як встановлено вище, 27.05.2010р. Київською міською радою було прийнято рішення «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІГА-ВЕСТ» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування готелю на вул. Білоруській, 11 у Шевченківському районі м.Києва».

Отже, у травні 2010 року строк позовної давності переривався вчиненням Київською міською радою дії, які свідчать про визнання нею свого обов'язку за Угодою.

В силу ч.3 ст.264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, починаючи з травня 2010 року перебіг позовної давності почався заново та спливав у травні 2013 року.

Згідно із ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

В зв'язку з ухиленням уповноваженого органу протягом тривалого часу від виконань своїх зобов'язань та маючи намір укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, позивач в липні 2012 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії.

В подальшому, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2012 року по справі №2а-7523/12/2670 було визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо не оформлення та невидачі примірника рішення КМР «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІГА-ВЕСТ» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування готелю на вул. Білоруській, 11 у Шевченківському районі м. Києва»; зобов'язано Київську міську раду оформити та видати примірник рішення КМР «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІГА-ВЕСТ» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування готелю на вул. Білоруській, 11 у Шевченківському районі м. Києва». Дана постанова була залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року.

Враховуючи встановлене та положення ст.264 Цивільного кодексу України, судова колегія прийшла до висновку, що станом на день звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом, останнім не було пропущено строк позовної заяви.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню; позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти пропорційно на Київську міську раду та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Вест" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2016р. у справі №910/28538/15 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 року у справі №910/28538/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

3.Стягнути з бюджету через Головне управління Державного казначейства України у місті Києві (01601, м.Київ, вул.Терещенківська, 11а; код 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Вест" (08110, Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Михайлівка-Рубежівка, вул. Жовтнева, буд.56; код 32791746) грошові кошти у розмірі 843 505 (вісімсот сорок три тисячі п'ятсот п'ять) грн. 89 коп.

4.Стягнути з Київської міської ради (01044, м.Київ, вул. Хрещатик, 36; код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Вест" (08110, Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Михайлівка-Рубежівка, вул. Жовтнева, буд.56; код 32791746) 6 326 (шість тисяч триста двадцять шість) грн. 29 коп. судового збору за подачу позовної заяви та 6 958 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 92 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5.Стягнути з Департамента земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м.Київ, вул. Хрещатик, 32а; код 26199097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Вест" (08110, Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Михайлівка-Рубежівка, вул. Жовтнева, буд.56; код 32791746) 6 326 (шість тисяч триста двадцять шість) грн. 29 коп. судового збору за подачу позовної заяви та 6 958 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 92 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

7.Матеріали справи №910/28538/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Г. Рудченко

Р.В. Федорчук