Рішення

від 15.08.2016 по справі 317/1900/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/317/781/2016

Справа № 317/1900/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2016 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Сакояна Д.І.

при секретарі Куманецькій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріс 2012» до ОСОБА_1 про застосування реституції за визнаним недійсним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграріс 2012» звернулось до суду з позовом про застосування реституції за визнаним недійсним договором до ОСОБА_1 та просить:

- стягнути з відповідача грошові кошти, що є еквівалентом сільськогосподарської продукції, отриманої ним у якості орендної плати за визнаним недійсним договором від 30.06.2014 р. № 30 на загальну суму 15436 грн. 18 коп., грошові кошти, отримані ним у якості орендної плати за вказаним договором у сумі 11000 грн. 00 коп., а також інфляційні на загальну суму 7180 грн. 52 коп. та 3 % річних на загальну суму 668 грн. 64 коп.;

- покласти на відповідача судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що між ТОВ «Аграріс 2012» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки № 30 від 30.06.2014 р. (далі - Договір), у відповідності до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,08 га, яка знаходиться на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району. Факт передачі земельної ділянки оформлений підписаним сторонами актом прийому-передачі від 30.06.2014 р. У відповідності до п. 16.1 Договору його укладено на 5 років, з урахуванням ротації культур договір є чинним до 31 грудня останнього року оренди. Пунктом 3.1 договору передбачено, що за кожен рік використання об'єкту оренди орендар виплачує орендну плату у грошовій формі в розмірі не менш ніж 3 % від вартості земельної ділянки. Сплачується орендна плата один раз на рік, не пізніше 30 числа місяця останнього календарного року, за який вноситься орендна плата. Крім того, п. 3.2 передбачено, що орендна плата може виплачуватись також у натуральному або відробітковому вираженні. У даному випадку номенклатура, кількість та вартість продукції, що поставляється в рахунок орендної плати, місце, умови, порядок і строки поставки тощо, зазначаються в окремій угоді, що є невід'ємною частиною Договору. У відповідності до вказаного пункту Договору сторонами був укладений додаток від 30.06.2014 р.

За весь період з моменту укладення Договору відповідач отримав від позивача орендної плати:

- орендна плата за 2014 р. - 17.07.2014 р., зерно пшениці 3000 кг, накладна № 1/14 від 17.07.2014 р., вартість 5700 грн. 00 коп.;

- орендна плата за 2015 р. (передплата) - 30.07.2014 р., зерно пшениці 3000 кг, розписка від 30.07.2014 р., вартість 5352 грн. 60 коп.;

- орендна плата за 2014 р. - 14.10.2014 р., насіння соняшника 100 кг, платіжна відомість 14.10.2014 р., вартість 383 грн. 58 коп.;

- орендна плата за 2016 р. (передплата) - 20.08.2015 р., зерно пшениці 2000 кг, накладна № 1/15 від 20.08.2015 р., вартість 4000 грн. 00 коп.;

- орендна плата за 2015-2016 р.р. (передплата) - 18.12.2015 р., грошові кошти 11000 грн. 00 коп., а всього 26436 грн. 18 коп.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 25.12.2015 р. у справі № 317/2812/15-ц договір визнаний недійсним з момент його укладення. Таким чином, з відповідача в порядку застосування реституції стягненню не тільки безпідставно одержана ним орендна плата за договором, а і 3% річних у сумі 668 грн. 64 коп. та інфляційні втрати позивача 7180 грн. 52 коп.

В судове засідання 16.06.2016 р. з'явилась представник позивача ОСОБА_2, яка позов підтримала, в подальшому участі у розгляді справи не брала.

15.08.2016 р. представник позивача ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких пояснень або заперечень по суті позову не надав.

15.08.2016 р. від представника відповідача ОСОБА_4 надійшла заява про відкладення судового засідання через зайнятість в іншому судовому засіданні в Комунарському районному суді м. Запоріжжя та у зв'язку з тим, що вона не ознайомлена з матеріалами справи.

Суд приходить до висновку, що підстав для задоволення клопотання про відкладення судового засідання немає. Так, представником позивача ОСОБА_4 ще 28.07.2016 р. до суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами даної цивільної справи. Станом на 15.08.2016 р. дійсного наміру на ознайомлення з матеріалами справи представником відповідача ОСОБА_4 не висловлено, оскільки з часу подання заяви і до 15.08.2016 р. вона не з'являлась до суду з цією метою, при цьому 15.08.2016 р. ОСОБА_4 о 12 год. 00 хв. брала участь у якості представника позивача у розгляді в Запорізькому районному суді Запорізької області цивільної справи за позовом Приватного підприємства «Світточ» до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріс 2012», третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Запорізьке районне управління юстиції про визнання договору оренди землі недійсним. Таким чином, даний представник мав об'єктивну можливість ознайомитись з матеріалами справи і бути присутнім в судовому засіданні в даній цивільній справі. Крім того, суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 свідомо ухиляється від явки до суду тривалий час, мав об'єктивну можливість забезпечити явку до суду 15.08.2016 р. повноважного представника, оскільки довіреність складена ще 14.07.2016 р. на ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а попереднє засідання відбулось 20.07.2016 р. Зазначені дії позивача та його представника суд розцінює як зловживання процесуальними правами.

У зв'язку з наведеним, суд, на підставі ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

30.06.2014 р. між ТОВ «Аграріс 2012» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки № 30 від (далі - Договір), у відповідності до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,08 га, яка знаходиться на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району, кадастровий номер 2322187200:01:001:0017.

Факт передачі земельної ділянки був оформлений підписаним сторонами актом прийому-передачі від 30.06.2014 р.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 25.12.2015 р. у справі № 317/2812/15-ц, яке набрало законної сили 05.01.2016 р., договір № 30 від 30.06.2014 р. визнаний недійсним з момент його укладення.

Відповідно до ст. 203 ЦК України умовами чинності правочину є дотримання вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як встановлено рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 25.12.2015 р. у справі № 317/2812/15-ц, і в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню, ОСОБА_1В, уклав договір оренди земельної ділянки, яка на той момент вже була об'єктом права оренди іншої особи. Також судом встановлено, що договір оренди землі, укладений 25.12.2008 р. між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Світточ» на час винесення судового рішення був діючим та таким, що повністю відповідає вимогам, встановленим законом для договорів оренди землі.

У відповідності до п. 16.1 Договору оренди земельної ділянки від 30.06.2014 р., укладеного між ТОВ «Аграріс 2012» та ОСОБА_1 його укладено на 5 років, з урахуванням ротації культур, договір є чинним до 31 грудня останнього року оренди.

Пунктом 3.1 цього ж Договору передбачено, що за кожен рік використання об'єкту оренди орендар виплачує орендну плату у грошовій формі в розмірі не менш ніж 3 % від вартості земельної ділянки, що становить 4500 грн. 00 коп. Сплачується орендна плата один раз на рік, не пізніше 30 числа місяця останнього календарного року, за який вноситься орендна плата.

За приписами п. 3.2 Договору орендна плата може виплачуватись також у натуральному або відробітковому вираженні, в поєднанні різних форм орендної плати. У даному випадку номенклатура, кількість та вартість продукції, що поставляється орендарем орендодавцю в рахунок орендної плати, місце, умови, порядок і строки її поставки, види відробіткової форми, обсяги, строки і місце виконання робіт та їх вартість, визначаються в окремій угоді, яка щорічно до початку розрахунків укладається між орендодавцем та орендарем і є невід'ємним додатком до цього Договору. У випадку здійснення виплати орендної плати у вигляді надання послуг та (або) продукції, орендодавець зобов'язаний до першого червня року, в якому здійснюється розрахунок, подати орендарю письмові заявки із зазначенням послуг та (або) продукції в рахунок орендної плати. Заявки розглядаються орендарем та підлягають повному або частковому задоволенню у разі надіслання (вручення) орендодавцю письмової відповіді. Виплати орендної плати натуроплатою та відробітковою формою проводяться з урахуванням щорічних біржових цін на виконання робіт на момент розрахунку. Передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (накладні, реєстри, відомості та ін.).

Згідно додатку до договору оренди земельної ділянки № 30 від 30.06.2014 р. сторони погодили відповідно до п. 3.2 Договору наступну форму орендної плати:

- грошова оцінка: ------ .

- натуральна форма: зернові культури 3 тони, солома 1 ПТС, соняшник 100 кг;

- відробіткова форма: оранка огороду 0,25 га;

- ритуальні послуги: 1000 грн. 00 коп.;

- відрахування: ПДФО 15 %.

За весь період з моменту укладення Договору відповідач отримав від позивача орендної плати:

- орендна плата - 17.07.2014 р., зерно пшениці 3000 кг, загальною вартістю 5700 грн. 00 коп., накладна № 1/14 від 17.07.2014 р.;

- орендна плата - 30.07.2014 р., зерно пшениці 3000 кг, розписка від 30.07.2014 р.;

- орендна плата - 14.10.2014 р., насіння соняшника 100 кг, відомість 14.10.2014 р.;

- орендна плата - 20.08.2015 р., зерно пшениці 2000 кг, загальною вартістю 4000 грн. 00 коп., накладна № 1/15 від 20.08.2015 р.;

- орендна плата - 18.12.2015 р., грошові кошти 11000 грн. 00 коп.

Враховуючи, що ОСОБА_1 отримав зазначені грошові кошти, зерно пшениці та насіння соняшника на виконання недійсного правочину, одержане ним має бути повернуто позивачу у справі. Враховуючи, що зерно пшениці та насіння соняшника не може повернено в натурі, відповідач має відшкодувати їх вартість за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки ОСОБА_1 добровільно не сплатив позивачу грошові кошти, що є еквівалентом сільськогосподарської продукції, отриманої ним у якості орендної плати за визнаним недійсним договором оренди земельної ділянки від 30.06.2014 р. № 30 в сумі 15436 грн. 18 коп., а також грошові кошти, отримані ним у якості орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 30.06.2014 р. № 30 у сумі 11000 грн. 00 коп. (одинадцять тисяч грн. 00 коп.), а разом 26436 грн. 18 коп. (двадцять шість тисяч чотириста тридцять шість грн. 18 коп.), суд вважає позовні вимоги ТОВ «Аграріс 2012» в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з приписів ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду належних доказів повної чи часткової сплати коштів, не спростував обставин, на які посилається позивач як підстави позовних вимог чи наданий позивачем розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, а також 3 % річних, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому ч. 2 ст. 509 ЦК України визначає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 25.12.2015 р. у справі № 317/2812/15-ц договір визнаний недійсним з момент його укладення, а тому може породжувати лише наслідки пов'язані з його недійсністю.

У даному випадку підстав вважати ОСОБА_1 боржником у розумінні ст. 625 ЦК України у суду немає. Таким чином, позивач безпідставно просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 668 грн. 64 коп. та інфляційні втрати позивача у сумі 7180 грн. 52 коп.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1059 грн. 28 коп.

Керуючись статтями ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 88, ст.ст. 209, 214-215, 214-215, 217-218, 224-228 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріс 2012» до ОСОБА_1 про застосування реституції за визнаним недійсним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріс 2012» грошові кошти, що є еквівалентом сільськогосподарської продукції, отриманої ним у якості орендної плати за визнаним недійсним договором оренди земельної ділянки від 30.06.2014 р. № 30 в сумі 15436 грн. 18 коп., а також грошові кошти, отримані ОСОБА_1 у якості орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 30.06.2014 р. № 30 у сумі 11000 грн. 00 коп. (одинадцять тисяч грн. 00 коп.), а разом 26436 грн. 18 коп. (двадцять шість тисяч чотириста тридцять шість грн. 18 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріс 2012» судовий збір в сумі 1059 грн. 27 коп. (одна тисяча п'ятдесят дев'ять грн. 27 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.І. Сакоян