Рішення

від 15.08.2016 по справі 910/10915/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2016Справа №910/10915/16

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалоді»

про розірвання договору та повернення земельної ділянки

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від прокуратури Колодяжна А.В. - представник за посвідченням від 04.11.2015

від позивача Візір А.С. - представник за довіреністю № 225-КМГ-1929 від 13.06.2016

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 15.08.2016 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалоді» про розірвання договору та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фалоді» всупереч умовам Договору оренди від 18.01.2005, а саме пункту 8.4 Договору та Закону України «Про оренду землі» не здійснювало внесення орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 741 кв.м., яка розташована по вул. Петрівська, 44 у місті Києві. Враховуючи зазначене порушення, яке виникло у відповідача з 30.08.2014 року, Прокуратура міста Києва просить розірвати Договір оренди від 18.01.2005 та зобов'язати відповідача повернути орендовану земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10915/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 03.08.2016.

У судове засідання, призначене на 03.08.2016, з'явились прокурор та представник позивача, які на виконання вимог ухвали суду надали документи та письмові пояснення, що були долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 03.08.2015 у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 15.08.2016.

У судове засідання 15.08.2016 з'явилися представники прокуратури та позивача, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на юридичну адресу відповідача, яка зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст.ст. 35, 36-1 Закону України «Про прокуратуру» захист і представництво інтересів держави покладено на органи прокуратури.

Згідно зі ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право, крім інших заходів прокурорського реагування, звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до Господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.99 про офіційне тлумачення ст. 2 ГПК України визначено, що прокурор або його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У вказаному рішенні судом зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Інтереси держави потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону У країни, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

У ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Позивачем за вказаним позовом є Київська міська рада, яка відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями щодо розпорядження землями на території міста Києва.

Невиконання вимог земельного законодавства та умов договорів оренди земельних ділянок порушує інтереси держави в особі Київської міської ради, яка в даному випадку незаконно позбавлена можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади міста розпоряджатися землями міста Києва, регулювати земельні відносини з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель.

Таким чином, суд вважає правомірним звернення прокуратури з даним позовом до суду.

Як вбачається із матеріалів справи 18.01.2005 між Київською міською радою (надалі - орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фалоді» (надалі - орендар/відповідач) укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Макухою О.О., зареєстрований в реєстрі за № 8-35, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації за № 91-6-00401 від 31.01.2005.

Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець на підставі п. 19 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором.

Об'єктом оренди, відповідно до п. 2.1 Договору, є земельна ділянка, з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Петрівська, 44 у Шевченківському районі м. Києва; розмір - 741 кв.м.; цільове призначення - для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом; кадастровий номер - 8000000000:91:135:0019.

Відповідно до витягу з технічної документації №Ю-30480/2004 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 13.12.2004 за № 1084 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становить 228348 грн. 30 коп. (п. 2.2 Договору).

Договір укладено на 25 років (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору, річна орендна плата за земельну ділянку на період будівництва встановлюється у розмірі 1,5 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Після здачі об'єкта в експлуатацію річна орендна плата встановлюється в розмірі 0,03 відсотка від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель та споруд житлового фонду та 2 відсотків від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель та споруд нежитлового фонду.

За доводами прокуратури та позивача, що також підтверджується матеріалами справи, відповідачем порушено норми Земельного кодексу України та умови укладеного договору через систематичне невнесення орендної плати, заборгованість з якої станом на 26.05.2016 становить 33 234,17 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

У матеріалах справи наявний лист Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ Державної фіскальної служби у м. Києві від 26.05.2016, яким інспекція повідомила прокуратуру про те, що за ТОВ «Фалоді» обліковується заборгованість зі сплати орендної плати за землю у сумі 33 234,17 грн. Податкові декларації з плати за землю за 2016 роки не подавались.

За доводами позивача та прокуратури на момент звернення до суду у заборгованість з орендної плати відповідачем не погашена та становить 33 234,17 грн, а тому керуючись ст 141 ЗК України, ст. 34 Закону України «про оренду землі» та п.п. 8.4, 11.5 договору просять суд розірвати договір оренди земельної ділянки та зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку позивачу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури та позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відносини, пов'язані з орендою землі відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, вказаним Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини.

З положень статті 792 Цивільного кодексу України вбачається, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Орендна плата згідно статті 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, відповідно до ст. 94 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а також умови використання земельної ділянки, яка передається в оренду.

За ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 3 статтею 291 Господарського суду України встановлено, що договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін достроково з підстав передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статті 188 Господарського кодексу України.

Пунктом 11.5 Договору передбачено дострокове розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання орендарем своїх обов'язків.

Відповідно до п. "д" ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Таким чином, несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою є порушенням його істотних умов, у зв'язку з чим Договір підлягає розірванню в судовому порядку, а земельна ділянка - поверненню орендодавцеві.

Положення ст. 34 Закону України "Про оренду землі" передбачають, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Обов'язком орендаря, згідно п. 8.4 Договору, є повернення земельної ділянки орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання.

Відповідно до п. 2.23 Постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком або орендною платою.

Суд наголошує, що несвоєчасна сплата відповідачем орендної плати є істотним порушенням умов договору, оскільки внаслідок несплати орендних платежів позивач не отримав грошові кошти, на які розраховував при укладенні спірного договору з відповідачем.

Про несвоєчасну сплату орендних платежів свідчить інформація Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Державної фіскальної служби у м. Києві, яка листом від 26.05.2016 повідомила, що за ТОВ «Фалоді» обліковується заборгованість зі сплати орендної плати за землю у сумі 33 234,17 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди земельної ділянки підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді, обумовлену договором, земельну ділянку господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню з підстав вищезазначених.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Київською міжрайонною екологічною прокуратурою вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована по вул. Петрівській, 44 у Шевченківському району м. Києва площею 741 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:91:135:0019), укладений 18.01.2005 між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код: 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фалоді» (04035, м. Київ, пров. Бехтеревський, буд. 4-А; ідентифікаційний код: 16296072), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 31.01.2005 за № 91-6-00401.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фалоді» (04035, м. Київ, пров. Бехтеревський, буд. 4-А; ідентифікаційний код: 16296072) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код: 22883141) земельну ділянку площею 741 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:91:135:0019), яка розташована по вул. Петрівській, 44 у Шевченківському району м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалоді» (04035, м. Київ, пров. Бехтеревський, буд. 4-А; ідентифікаційний код: 16296072) на користь прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, ідентифікаційний код 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету -2800) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено15.08.2016.

Суддя Пукшин Л.Г.