Рішення

від 10.08.2016 по справі 910/12667/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2016Справа №910/12667/16 Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомКомунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Водолій Енергосервіс" простягнення 24890,79 грн. представники: від позивача: Антоненко О.В. (довіреність №0425 від 25.04.2016р.); від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (надалі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва") звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій Енергосервіс" (надалі - ТОВ "Водолій Енергосервіс") про стягнення 24860,79 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №664 від 01.07.2010р., в тому числі 18481,91 грн. основного боргу, 3 % річних у розмірі 317,15 грн., інфляційних у розмірі 1201,32 грн. та 4860,41 грн. - пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору оренди нежитлового приміщення №664 від 01.07.2010р належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати орендних платежів, окрім того, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 3 % річних, інфляційні та пеню за період прострочення з 16.03.2015р. по 12.07.2016р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2016р. порушено провадження у справі №910/12667/16 та розгляд справи призначено на 10.08.2016р.

09.08.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду.

Позивач у судовому засіданні 10.08.2016р. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.

Уповноважений представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог відповідачем не надав.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду про порушення провадження по справі від 12.07.2016р. відправлено на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу: 02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 61-Б і отримана уповноваженою особою відповідача 15.07.2016р., що підтверджується відповідним записом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, тобто мав достатній час для підготовки мотивованого відзиву на позовну заяву та/або для забезпечення явки у судове засідання одного зі своїх представників.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини щодо розумності строку розгляду справи та враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/12667/16.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2010р. між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду Дарницького району м. Києва" (надалі - орендодавець/первісний балансоутримувач) та ТОВ "Водолій Енергосервіс" (надалі - орендар/відповідач) було укладено договір №664 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва (надалі - договір).

За умовами п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 17.02.2010р. за № 76 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, (надалі - об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд. 61-Б, для надання послуг населенню по встановленню та ремонту лічильників холодної та гарячої води.

Згідно з п. 2.1. договору об'єктом оренди є: - нежитлове приміщення, загальною площею 103,9 кв.м., в т.ч. на 1 та 2 поверсі - 103,9 кв.м., згідно з викопіюванням з по поверхового плану.

У п. 3.1. договору визначено, що за користування об'єктом орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користуванням майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Дарницької райради від 19.12.2007р. за № 13, і на дату підписання договору за перший місяць оренди становить без ПДВ: 29,09 грн. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 3 022,06 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Згідно з п. 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Пунктом 3.6. договору сторони визначили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

У п. 4.2. договору визначено обов'язок орендаря вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє з 01.07.2010р. до 01.07.2014р. (п. 9.1 договору).

Об'єкт оренди був переданий в користування відповідача 01.07.2010р., що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди, копія якого долучена до матеріалів справи.

Керуюча компанія створена на підставі рішення Київської міської ради від 09.10.2014р. за №270/270.

Відповідно до п. 6 вищезазначеного рішення, комунальними підприємствами "Господар Дарницького району міста Києва", "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" та "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" було передано Керуючій компанії житловий фонд, який був переданий до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01.08.2014р.

Розпорядженням Дарницької районної в місті Києві.державної адміністрації № 33 від 30.01.2015р. «Про закріплення за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва» за Керуючою компанією на праві господарського відання було закріплено об'єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебувають у сфері управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

24.04.2015р. між орендодавцем, орендарем, первісним балансоутримувачем та Керуючою компанією було складено та підписано Додаткову Угоду про внесення змін до договору та змінено балансоутримувача за договором (надалі - додаткова угода №1).

За умовами додаткової угоди №1 сторони, керуючись Законом України «Про оренду державного та комунального майна», Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011р. № 34/6250, ст. 188 ГК України, ст. 631, 651, 653, 654 ЦК України, на підставі рішення Київської міської ради від 09.10.2014р. № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 30.01.2015р. № 33 «Про закріплення за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва» об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва», було погоджено:

Пункт 1 - Комунальне підприємство "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" передає , а Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація приймає на себе права та обов'язки орендодавця за договором.

Пункт3 - змінено Балансоутримувача/отримувача грошей з Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" на Нового Балансоутримувача/отримувача орендної плати - Керуючу компанію.

У п. 6 додаткової угоди №1 сторонами погоджено, що вищезазначені пункти набрали чинності з 01.02.2015р.

Судом встановлено, що 24.04.2015р. між орендодавцем, Керуючою компанією та орендарем підписано Додаткову угоду про припинення дії Договору з 31.05.2015р.

Відповідно до положень п. 2 додаткової угоди про припинення дії договору оренди сторони підтвердили, що на момент припинення дії договору між ними немає невирішених спорів з приводу його виконання, а також невиконаних сторонами зобов'язань, окрім частини розрахунків, а саме заборгованість орендаря по орендній платі станом на 01.06.2015р. складає 18481,91 грн., яку орендар зобов'язується сплатити до 30.09.2015р.

Об'єкт оренди був повернутий відповідачем орендодавцю - Дарницькій районній в місті Києві державній адміністрації, що підтверджується актом приймання-передачі від 31.05.2015р., копія якого долучена до маралів справи.

Також в акті приймання-передачі об'єкта оренди від 31.05.2015р. підтверджено, що передане приміщення знаходиться у задовільному санітарно-технічному стані та заборгованість орендаря по орендній платі станом на 01.07.2015р. складає 18 481,91 грн., яку орендар зобов'язується сплатити до 30.09.2015р.

Як вбачається із матеріалів справи, на підписаних всіма сторонами примірниках додаткової угоди про припинення дії договору оренди та акту приймання-передачі об'єкта оренди від 31.05.2015р. орендарем здійснено запис: «з сумою заборгованості не згоден».

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору оренди нежилих приміщень №664 від 01.07.2010р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення - загальною площею 103,9 кв.м., в т.ч. на 1 та 2 поверсі - 103,9 кв.м., згідно з викопіюванням з по поверхового плану; за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд. 61-Б, що підтверджується підписаним між сторонами передавальним актом від 01.07.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами відповідач користувався майном в період з 01.07.2010р. по 31.05.2015р.

24.04.2015р. між сторонами підписано Додаткову угоду про припинення дії договору оренди, дію договору оренди №664 від 01.07.2010р. припинено з 31.05.2015р.

У п. 2 Додаткової угоди 24.04.2015р. до договору оренди визначено, що заборгованість орендаря по орендній платі станом на 01.06.2015р. складає 18481,91 грн., яку орендар зобов'язується сплатити до 30.09.2015р.

Окрім того, на виконання додаткової угоди угоду про припинення дії договору сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення на Харківському шосе у буд. 61-Б від 31.05.2015р.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмір 18481,91 грн., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів на суму 18481,91 грн.

При цьому, розмір заборгованості відповідача підтверджується копіями рахунків на оплату, отриманих уповноваженими представниками орендаря, зокрема: - рахунок №ДР30 від 27.02.2015р. та акт наданих послуг №ДР178 від 31.03.2015р. - послуги оренди нежитлових приміщень за лютий 2015 року на суму 4178,76 грн.; - рахунок №ДР177 від 31.03.2015р. послуги оренди нежитлових приміщень за березень 2015 року на суму 5443,99 грн.; - рахунок №ДР378 від 30.04.2015р. та акт наданих послуг №ДР379 від 30.04.2015р. - послуги оренди нежитлових приміщень за квітень 2015 року на суму 6031,94 грн.; -рахунок №ДР1361 від 31.07.2015р. та акт наданих послуг №ДР1544 від 31.07.2015р. - послуги оренди нежитлових приміщень на суму 5 859,91 грн. за травень 2015р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів за договором оренди нежилого приміщення №664 від 01.07.20103р. на загальну суму 18841,91 грн. вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 317,15 грн. 3 % річних та 1201,32 грн. інфляційних, нарахованих за період з 16.03.2015р. по 12.07.2016р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок позивача про стягнення 3% річних у розмірі 317,15 грн. та інфляційних у розмірі 1201,32 грн. за період з 16.03.2015р. по 12.07.2016р., судом визнано його арифметично вірним та обґрунтованим.

Одночасно, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4860,41 грн. за період з 16.03.2015р. по 31.05.2015р. та за період з 01.10.2015р. по 31.03.2016р.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів на рахунок балансоутримувача не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив.

За змістом ч. 3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається із змісту договору в п. 6.2 сторонами визначено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється.

Розрахунок пені здійснюється за формулою: Пеня = С х 2УСД х Д : 100, (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення).

Таким чином, керуючись діючим законодавством, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню у розмірі 4860,41 грн. за період з 16.03.2015р. по 31.05.2015р. та за період з 01.10.2015р. по 31.03.2016р.

Проте, за висновками суду, розрахунок суми пені, проведений позивачем, не є арифметично вірним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Зі змісту п. 3.6 договору та частини другої статті 530 ЦК України випливає, що передбачена договором відповідальність за невиконання грошового зобов'язання відповідача підлягає застосуванню починаючи з 16.03.2015р. та припиняється у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України 16.09.2015р.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, згідно розрахунку суду, загальний розмір пені за вказаний вище період становить 4549,87 грн.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій Енергосервіс" (02091, м. Київ, Харківське шосе, будинок 61-Б; ідентифікаційний код 31119385) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (02091, м. Київ, Харківське шосе, будинок 61-Б; ідентифікаційний код 39604270) заборгованість у розмірі 18481 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 91 коп.; 3% річних у розмірі 317 (триста сімнадцять) грн. 15 коп.; інфляційні у розмірі 1201 (одна тисяча двісті одна) грн. 32 коп.; пеню у розмірі 4549 (чотири тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 87 коп.; судовий збір у розмірі 1360 (одна тисяча триста шістдесят) грн. 79 коп.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.08.2016р.

Суддя В.В. Князьков