Рішення

від 10.08.2016 по справі 914/799/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2016р. Справа № 914/799/16

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія «Нафтогаз УкраїнаВ» , м. Київ до відповідача:Міського комунального підприємства В«ЖидачівтеплокомуненергоВ» , м. Жидачів, Львівська область про:стягнення 144297,53 грн. Головуючий суддя Артимович В.М.,

судді Гутьєва В.В., Чорній Л.З.

Секретар судового засідання Струк Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія «Нафтогаз УкраїнаВ» , м. Київ, надалі - позивач, до Міського комунального підприємства В«ЖидачівтеплокомуненергоВ» , м. Жидачів, Львівська область, надалі - відповідач, про стягнення 144297,53 грн.

Ухвалою суду від 24.03.2016 р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 20.04.2016 р.

20.04.2016 р. на розгляд суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

У зв'язку з перебуванням судді Цікала А.І. у відпустці автоматизованої системою призначено новий склад колегії: головуючий суддя - Артимович В.М., суддя Гутьєва В.В., суддя Чорній Л.З.

В судове засідання 10.08.2016 р. з'явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи. Представник позивача просив задоволити позов, з підстав наведених у заяві. Представник відповідача просив суд долучити до матеріалів справи виписку з банку за період з 05.11.2014 р. до 24.02.2015 р. та заперечив проти задоволення позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

12.12.2013 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу природного газу за № 1293/14-ТЕ-21, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природній газ, на умовах цього договору.

Пункти 6.1, 6.3 договору зазначають, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата.

У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору).

Сторонами підписано акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 р. на суму 178614,15 грн., від 28.02.2014 р. на суму 141430,26 грн., від 31.03.2014 р. на суму 123062,19 грн., від 30.04.2014 р. на суму 9359,47 грн., від 31.10.2014 р. на суму 33040,28 грн., від 30.11.2014 р. на суму 91308,84 грн., від 31.12.2014 р. на суму 128533,33 грн.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 47362,49 грн. пені, 8887,56 грн. трьох відсотків річних, 88047,48 грн. інфляційних втрат.

У поданому на розгляд суду відзиві відповідач зазначає, що розрахунки за спожитий природний газ за 2014 р. на суму 547937,13 грн. проводились шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків за № 507/30 від 01.10.2014 р. та за № 1107/30 від 09.12.2014 р., що підтверджується платіжним дорученням від 28.10.2014 р. за № 223 на суму 415692,31 грн. та платіжним дорученням від 18.12.2014 р. на суму 132244,82 грн. Відповідач зазначає, що на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків було погашено заборгованість за газ за 2014 р. на суму 547937,13 грн. за січень-квітень, жовтень та частину листопада на суму 62430,78 грн., а решту суми за листопад та за грудень 2014 р. оплачено грошовими коштами відповідно до постанови КМУ № 217 від 18.06.2014 р. При цьому грошові розрахунки за листопад, а також частину грудня на суму 48582,75 грн. були проведені своєчасно, а прострочення платежів допущено за частину газу в сумі 79950,58 грн., що поставлений в грудні 2014 р. Відповідач частково визнає позов в частині стягнення з позивача пені в сумі 1064,44 грн., трьох процентів річних в сумі 103,75 грн., в решті позову просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступних мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вже зазначалось вище, між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу природного газу за № № 1293/14-ТЕ-21.

Згідно п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газу здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, відповідачем було допущене порушення умови договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, зокрема, прострочено терміни оплати.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Жидачівської райдержадміністрації, Міським комунальним підприємством «Жидачівтеплокомуненерго» та Національною акціонерною компанією укладено договір про організацію взаєморозрахунків від 01.10.2014 р. за № 507/30, відповідно до п. 1 якого предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та відведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 р. за № 30.

Згідно п. 7 договору сторона МКП «Жидачівтеплокомуненерго» перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 415692,31 грн., у тому числі податок на додану вартість 69282,05 грн., для погашення заборгованості за спожитий газ за 2014 р. згідно з договором від 12.12.2013 р. за № 1293/14-ТЕ-21.

Також між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Жидачівської райдержадміністрації, Міським комунальним підприємством «Жидачівтеплокомуненерго» та Національною акціонерною компанією укладено договір про організацію взаєморозрахунків від 09.12.2014 р. за 1107/30, відповідно до п. 7 договору сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 132244,82 грн., у тому числі податок на додану вартість 22040,80 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 12.12.2013 р. за № 1293/14-ТЕ-21 за 2014 р., та 47415,18 грн., у тому числі податок на додану вартість 7902,53 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 12.12.2013 р. за № 1294/14-БО-21 за 2014 р.

Суд приходить до висновку, що підписаними договорами сторони погодили інший порядок проведення розрахунків за природний газ, поставлений у 2014 році на підставі договору від 12.12.2013 р. за № 1293/14-ТЕ-21, тому для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків. Даний правовий висновок викладено в постанові Вищого господарського суду України від 15.12.2015 р. у справі № 908/2215/15 та постановах Верховного Суду України від 25.03. 2015 р. у справі № 3-23гс15, від 01.07.2015 р. у справі № 3-322гс15., від 09.09.2014 р. у справі № 3-105 гс14.

Як вбачається з п. 7 договорів про організацію взаєморозрахунків проводилось погашення заборгованості, а не поточна оплата.

Пункт 15 згаданих вище договорів сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета довговору.

У відзиві на позовну заяву відповідач повідомляє про те, що на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків було погашено заборгованість за газ за 2014 р. на суму 547937,13 грн., а решту суми за листопад та за грудень було оплачено грошовими коштами відповідно до постанови КМУ № 217 від 18.06.2014 р., при цьому грошові розрахунки за листопад, а також за частину грудня на суму 48582,75 грн. були проведені своєчасно. Прострочення допущено лише за газ вартістю 79950,58 грн., поставлений у грудні 2014 р.

Відповідач визнає розмір пені за зобов'язаннями грудня 2014 р. на суму 1064,44 грн. та три проценти річних за зобов'язаннями грудня 2014 р. в сумі 103,75 грн., а в задоволенні решти позову просить відмовити.

Суд, розглянувши заперечення відповідача, вважає за необхідне зазначити наступне.

Наявність постанови КМУ №217 від 18.06.2014 р. не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 1293/14-ТЕ-21, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 230 ГК України, Законом України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» та п. 7.2 договору.

Отож, відповідачем несвоєчасно здійснено оплату за поставлений газ в грудні 2014 р. на суму 79950,58 грн.

Відповідно до вимог статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем п. 6.1. цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. за № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Отож, суд перевірив правильність нарахування пені, та встановив, що пеня підлягає до часткового задоволення в сумі 995,74 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (абз. 4, 5 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Відповідно до п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Щодо стягнення трьох процентів річних, то вказана позовна вимогам підлягає частковому задоволенню в розмірі 97,20 грн.

Щодо інфляційних втрат, то суд вважає також задоволити частково в розмірі 937,77 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, задоволити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства В«ЖидачівтеплокомуненергоВ» (81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Грушевського, 28-А; ідентифікаційний код 13812691) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 995,74 грн. пені, 937,77 грн. інфляційних витрат, 97,20 грн. трьох процентів річних, та судовий збір в сумі 30,47 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.08.2016 р.

Головуючий суддя Артимович В.М.

Суддя Гутьєва В.В.

Суддя Чорній Л.З.