Рішення

від 08.08.2016 по справі 922/1906/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2016 р.Справа № 922/1906/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт Фуд Сервіс", м. Житомир до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 53211,96 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт Фуд Сервіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення № 20/02-15Х від 20.02.2015 року в сумі 53211,96 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 червня 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 11 липня 2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 11.07.2016 року представник позивача надав письмові пояснення по справі разом із документами для долучення до матеріалів справи (вх. № 22672).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2016 року розгляд справи було відкладено на 25.07.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.2016 року розгляд справи було відкладено на 08.08.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 08.08.2016 року представник позивача супровідним листом (вх. № 26121) надав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання 08.08.2016 року не з'явився, про час ат місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про вручення.

Представник відповідача в судове засідання 08.08.2016 року не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. На адресу суду повернулась ухвала від 11.07.2016 року про відкладення розгляду справи, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача є таким: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Позивач та відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони при укладенні договору суборенди п. 12.2 передбачили, що у випадку, якщо сторони за результатами переговорів не дійдуть згоди, вирішення даного спору передається на розгляд господарському суду міста Житомира згідно з чинним законодавством.

Проте суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 N 10, відповідно до статей 13, 15 ГПК ( 1798-12 ) підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (стаття 16 ГПК) ( 1798-12 ). Можливості визначення підсудності справи самими сторонами у договорі названим Кодексом не передбачено.

Отже в даному випадку підсудність даного спору визначається згідно ст. 15 ГПК України за місцезнаходженням відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "Експерт Фуд Сервіс" підлягають розгляду у господарському суді Харківської області.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

20.02.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт Фуд Сервіс" (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 20/02-15Х, у відповідності до умов якого позивач зобов`язується передати, а відповідач зобов`язується прийняти в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване на території торговельного комплексу ПАТ "Нова Лінія" за адресою: АДРЕСА_2.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивачем було передано відповідачу нежитлове приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі об`єкту суборенди від 01.03.2015 року, який підписаний обома сторонами (а.с. 13).

Відповідно до п. 3.2 договору, щомісячна ставка орендної плати за цим договором дорівнює гривневому еквіваленту 437 USD за 7 кв.м. об`єкту оренди, з урахуванням ПДВ, за курсом НБУ на перший банківський день поточного місяця.

Відповідно до п. 9.1 договору, даний договір вступає в дію з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2015 року (включно).

Відповідно до п. 9.2 договору, якщо сторони не повідомляють одна одну за 7 днів до дня закінчення строку дії договору про його розірвання, то договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, що договір оренди продовжувався на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за період з березня 2015 року по листопад 2015 року неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором суборенди та не вчасно та не в повному обсязі сплачував орендні платежі за користування нежитловим приміщенням.

У зв`язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за договором суборенди від 20.02.2015 року, яка за розрахунком останнього складає 53211,96 грн.

Отже, станом на момент розгляду справи в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам суд виходить з наступного.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України та пунктом 6.2.1. Договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем було надано до суду розрахунок заборгованості з орендної плати з урахуванням курсу НБУ та зазначено, що сума оренди за період з березня 2015 року по листопад 2015 року складає 78200,10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заяви в порядку ст.22 ГПК України щодо зменшення позовних вимог не надано, а тому суд розглядає вимогу яка заявлена останнім в позові про стягнення 53211,96 грн.

Крім того, разом із позовною заявою позивачем було надано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого сума оренди за період з березня 2015 року по листопад 2015 року складає 96018,19 грн. та з урахуванням оплат, заборгованість відповідача складає 53211,96 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що даний акт звірки не підписаний з боку відповідача та складений без посилань на курс НБУ та за кожен місяць зазначено дві суми, в той час, як позивачем заявлено до стягнення лише заборгованість з орендних платежів за договором від 20.02.2015 року.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже акт звірки взаємних розрахунків, наданий позивачем, не може бути належним доказом підтвердження заборгованості відповідача з орендних платежів.

Судом здійснено перерахунок заборгованості та встановлено, що з урахуванням п. 3.2 договору, відповідно до якого орендна плата нараховується за курсом НБУ на перший банківський день поточного місяця, сума оренди за спірний період складає:

- за березень 2015 року 12131,12 грн. (курс НБУ 27,76 грн.);

- за квітень 2015 року 10247,65 грн. (курс НБУ 23,45 грн.);

- за травень 2015 року 9198,85 грн. (курс НБУ 21,05 грн.);

- за червень 2015 року 9198,85 грн. (курс НБУ 21,05 грн.);

- за липень 2015 року 9181,37 грн. (курс НБУ 21,01 грн.);

- за серпень 2015 року 9443,57 грн. (курс НБУ 21,61 грн.);

- за вересень 2015 року 9530,97 грн. (курс НБУ 21,81 грн.);

- за жовтень 2015 року 9308,10 грн. (курс НБУ 21,30 грн.);

- за листопад 2015 року 10007,30 грн. (курс НБУ 22,90 грн.).

Отже з урахуванням зміни ставок курсу НБУ за спірний період орендна плата складає 88,247,78 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем було сплачено 42806,23 грн. орендних платежів.

У зв`язку з викладеним, заборгованість відповідача складає 45441,55 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати в сумі 45441,55 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7770,41 грн., то суд відмовляє в їх стягненні, у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 629, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 20113566331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт Фуд Сервіс" (10008, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 50, кв. 28, код ЄДРПОУ 34855277) 45441,55 грн. заборгованість з орендної плати та 1176,77 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 7770,41 грн. в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 15.08.2016 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/1906/16