Постанова

від 11.08.2016 по справі 910/89/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2016 р. Справа№ 910/89/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Федорчука Р.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Хахановський А.В. - представник за дов. №29/12-95 від 29.12.2015 року;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року

у справі № 910/89/16 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Підприємства Дитячо - юнацького спортивного центру профспілок м. Києва "Авангард"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна"

про стягнення 152300,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство Дитячо - юнацького спортивного центру профспілок м. Києва "Авангард" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна" (далі - відповідач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА" заборгованості за договором позики №240914 від 24.09.2014 року в загальному розмірі 152 300,02 грн, з яких 135 700 грн основний борг, 15540,44 грн - пеня та 1059,58 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не повернув позикодавцю грошові кошти у повному обсязі, а саме не повернув позики на суму 135700,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна" на користь Підприємства Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва "Авангард" 135700,00 грн основного боргу, 1059,58 грн 3% річних, 2051,39 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вказав на відсутність у його директора належних повноважень на укладання спірного договору позики.

Крім того, скаржник зазначив, що в разі часткового задоволення позовних вимог, заявлена на відшкодування позивачем сума витрат на правову допомогу, мала бути покладена як на відповідача так і на позивача пропорційно задоволених позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна" прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Куксов В.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна" прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року розгляд справи було відкладено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна" прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 року розгляд справи було відкладено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Так, розгляд справи здійснювався різними колегіями суддів та неодноразово відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки представник скаржника в судове засідання не з'являвся.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна" прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.

У відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні 11.08.2016 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року по справі №910/89/16 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 11.08.2016 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 14.07.2016 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач жодного разу не брав участь в судовому засіданні та не повідомляв суд про неможливість бути присутнім в останньому, чергове відкладення розгляду апеляційної скарги призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що суд не зобов'язаний відкладати засідання, якщо представник сторони навіть вперше не з'явився на розгляд і має право ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами (аналогічна позиція міститься в постанові ВГСУ від 07.07.2016 року №910/21819/15).

Крім того, враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ст. 102 ГПК України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, яка була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року підлягає зміні, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна" - частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

24.09.2014 року між Підприємством Дитячо-юнацьким учбово-спортивним центром профспілок м. Києва "АВАНГАРД" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА" (позичальник) було укладено договір позики (безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі) №240914 (далі - договір), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк (п. 1.1. договору).

Згідно п. 1.2 договору, оскільки між сторонами налагоджуються тісні взаємовигідні ділові стосунки, позика надається позичальнику на безвідсотковій (безвідплатній) основі.

Відповідно до п.п. 2.1, 3.1, 3.2 договору, сума позики становить 400000 грн. Позикодавець надає позику з моменту підписання цього договору. Позика надається в безготівковій формі.

Сторони умовами договору погодили, що строк позики становить один календарний рік з моменту надходження суми позики на банківський рахунок позичальника. (п.4.1 договору)

Згідно з п.п.5.1, 5.2 договору позика повертається позикодавцю на його банківський рахунок у строк, вказаний в п.4.1 договору. Позичальник має право повернути позику частинами.

Договір набуває чинності з моменту перерахування суми позики позичальнику і діє до моменту його остаточного виконання (п.6 договору).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції доказів припинення дії вказаного договору чи його розірвання сторонами не надано, а отже він є діючим та приймається судом до уваги.

На виконання умов договору позики (безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі) №240914 від 24.09.2014 року позивач здійснив перерахунок на рахунок відповідача позику в загальному розмірі 400000 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Водночас як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань щодо повернення позики здійснив лише частково на суму 264300 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з повернення грошових коштів в сумі 135700 грн.

Позивач в свою чергу звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА" з листом-нагадуванням №18/11-84 від 18.11.2015 року, в якому просив повернути грошові кошти в розмірі 135700 грн.

Відповідач відповіді на лист позивача не надав, кошти позивачу не перерахував.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики, а відповідно до 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу вимог ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо тверджень скаржника про відсутність у його директора належних повноважень на укладання спірного договору позики (безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі) № 240914 від 24.09.2014 року, Київський апеляційний господарський суд відзначає наступне.

Як зазначає скаржник, Статутом відповідача встановлено обмеження повноважень директора підприємства на вчинення правочинів на суму, що складає п'ятдесят і більше відсотків майна Товариства.

Проте, відповідно до пп. 5.8.10. п. 5.8. Статуту до виключної компетенції зборів учасників належить прийняття рішень про відчуження майна товариства на суму, що складає п'ятдесят і більше відсотків майна Товариства та уповноваження виконавчого органу (Директора) для підписання таких угод від імені Товариства.

Тобто, Статутом встановлено саме обмеження щодо прийняття рішень про відчуження майна а не обмеження для вчинення всіх правочинів.

На час укладення спірного правочину сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов та цей договір був укладений у повній відповідності із вимогами законодавства, а у подальшому, як вже встановлено судом, мав своїм наслідком реальне виконання (сплата грошових коштів за позику в сумі 264 300,00 грн), що у свою чергу спростовує доводи відповідача про недійсність договору позики через підписання його неуповноваженою особою.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19.08.2014 року по справі № 5013/492/12, схвалення правочину може відбутися, як у вигляді певних поведінкових актів, так і в формі мовчазної згоди.

У даному випадку, схвалення договору позики відповідачем підтверджується відсутністю будь - яких зауважень щодо його змісту, отриманням коштів та частковою сплатою.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 135700 грн. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій та 15540,44 грн пені, Київський апеляційний господарський суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п. 7 договору за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує завдані збитки, у тому числі втрачену вигоду, у порядку, передбачену чинним законодавством.

Однак, стягнення зі сторони, якою порушено зобов'язання за вказаним договором, штрафних санкцій у вигляді пені, зазначеним правочином не передбачено.

При цьому, в обґрунтування заявленої вимоги про стягнення з відповідача пені, позивач посилається на ст. 1050 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Проте, єдина умова для стягнення неустойки - це обов'язкове складання умов про неустойку позичальником та позикодавцем в письмовій формі та підписання уповноваженими представниками.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язань повинен бути укладений в письмовій формі; недотримання цієї умови тягне за собою нікчемність, зокрема, умови про неустойку.

Одночасно, згідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише у разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", ст. 36 Закону України "Про телекомунікації", ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що правовідносини, які склались між сторонами за спірним договором не відносяться до сфер, що регулюють зазначені вище Закони України, приймаючи до уваги, що застосування до сторін такої штрафної санкції як пені за порушення виконання зобов'язань договором не передбачено, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 15540,44 грн за несвоєчасне виконання зобов'язань з повернення позики задоволенню не підлягають.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 1059,58 грн 3% річних від просточеної суми заборгованості за невиконання зобов'язань зі своєчасного повернення позики.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 року та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 року.

Київський апеляційний господарський суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 1059,58 грн 3% річних.

За приписами ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2015 року між Підприємством Дитячо-юнацьким учбово-спортивним центром профспілок м. Києва "АВАНГАРД" (клієнт) та Адвокатським Бюро "Максима Писаренко" в особі керуючого бюро Писаренка Максима Олександровича (адвокат) було укладено Угоду №70, відповідно до якої, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання представляти інтереси клієнта у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі у органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, а також вести від імені клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими законом позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, під час судового розгляду справи за позовом Підприємства Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва "АВАНГАРД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА " (п.1.1 Угоди).

Відповідно до п.3.1 Угоди фактом виконання предмету даного договору (окремої частини) є прийняття рішення Господарським судом міста Києва за позовом Підприємства Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва "АВАНГАРД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА".

Сума винагороди адвоката складає 10000,00 грн. Виплата належної винагороди проводиться клієнтом протягом 2 календарних днів з дати підписання договору. (п.п. 3.2, 3.2 Угоди).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема банківської виписки по рахунку позивача, 29.12.2015 року Підприємством Дитячо-юнацьким учбово-спортивним центром профспілок м. Києва "АВАНГАРД" було сплачено на рахунок адвоката грошові кошти в розмірі 10000 грн.

Крім того, виконання умов зазначеної Угоди також підтверджується тим, що поданий до суду першої інстанції позов Підприємства Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва "АВАНГАРД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА" від імені заявника підписано адвокатом Писаренко М.О., який і представляв інтереси позивача в судовому засіданні 22.02.2016 під час розгляду справи.

При цьому, про наявність у Писаренка Максима Олександровича статусу адвоката свідчить наявна в матеріалах справи копія Свідоцтва №3533 від 17.11.2008 року на право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №24-21-25 від 27.11.2008 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача;

- при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що позовні вимоги були задоволені частково, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо пропорційного стягнення між сторонами суми за адвокатські послуги.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року по даній справі підлягає зміні в частині витрат на оплату послуг адвоката з підстав неповного з'ясування обставин справи та порушення норм процесуального права, в порядку п. 4 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна" - підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року у справі №910/89/16- змінити в частині витрат на оплату послуг адвоката, викласти її в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, поверх 2; ідентифікаційний код 39089306) на користь Підприємства Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва "АВАНГАРД" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 46; ідентифікаційний код 21560944) 8979 (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Матеріали справи №910/89/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Р.В. Федорчук

А.Г. Майданевич