Рішення

від 11.08.2016 по справі 917/1149/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2016 Справа № 917/1149/16

за позовом Приватного виробничо-господарського підприємства "Автотранс", вул. Кагамлика, 35, м. Полтава, 36008

до Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, вул. Кагамлика, 84, м. Полтава, 36008

про стягнення 343 444,83 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники :

від позивача : ОСОБА_1, довіреність № 456 від 10.08.2016 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 0505 від 10.06.2016 р..

11.08.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Приватного виробничо-господарського підприємства "Автотранс" про стягнення з Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 - 343 444,83 грн. заборгованості, що винила внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 08.12.2014 р. Договору № 08-12/2 про закупівлю товарів за державні кошти, з яких : 317 822,56 грн. основний борг, 23 636,97 грн. пеня за період з 01.05.2016 р. по 15.07.2016 р., 1 985,30 грн. 3% річних за період з 01.05.2016 р. по 15.07.2016 р..

Позивач надав суду клопотання вх. № 9976 від 11.08.2016 р., відповідно до якого повідомляє суд, що під час розгляду даної справи відповідачем частково сплачено основний борг, який є предметом спору у даній справі, а саме : 18.07.2016 р. платіжним дорученням № 1009 відповідачем сплачено 5 000,00 грн., 28.07.2016 р. платіжним дорученням № 1070 відповідачем сплачено 5 000,00 грн. та 08.08.2016 р. платіжним дорученням № 55 відповідачем сплачено 5 000,00 грн..

11.08.2016 р. від позивача надійшло клопотання вх. № 10005 від 11.08.2016 р. про зменшення позовних вимог, в якому він просить стягнути з відповідача 328 444,83 грн. заборгованості, що винила внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 08.12.2014 р. Договору № 08-12/2 про закупівлю товарів за державні кошти, з яких : 302 822,56 грн. основний борг, 23 636,97 грн. пеня за період з 01.05.2016 р. по 15.07.2016 р., 1 985,30 грн. 3% річних за період з 01.05.2016 р. по 15.07.2016 р..

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає дану заяву до розгляду в даному позовному провадженні як таку, що подана відповідно до чинних процесуальних норм. Спір розглядається в межах предмету спору в редакції наведеної заяви (вх. № 10005 від 11.08.2016 р.). При цьому судом враховано п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Представник позивача на задоволенні позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) наполягає за мотивами позовної заяви.

Представник відповідача повідомив, що відповідач позовні вимоги визнає, проте письмового відзиву на позов не надав .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

08.12.2014 р. між Приватним виробничо-господарського підприємством "Автотранс" (далі - учасник, позивач) та Полтавським комунальним автотранспортним підприємством 1628 (далі - замовник, відповідач) було укладено Договір № 08-12/2 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір, а.с. 17-22).

При цьому, сторони узгодили, зокрема, наступне:

- учасник зобов'язується у 2015 році поставити замовнику товари, зазначені у п. 1.2 Договору, а замовник - прийняти та оплатити такі товари на умовах, викладених у цьому договорі (п.1.1 Договору);

- найменування товару - 19.20.2 Паливо рідинне та газ; оливи мастильні (Бензин А-92 у кількості 15 000 літрів, Дизельне паливо у кількості 400 000 літрів) (п. 1.2 Договору);

- ціна цього договору становить 6 867 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ) . Ціна за одиницю товару (1 літр) становить : Бензин А-92 - 16,50 грн. за літр, Дизельне паливо - 16,55 грн. за літр (п.п. 3.1-3.2 Договору);

- оплата за товар здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок учасника , згідно виставленого рахунку, не пізніше 30-ти календарних днів з моменту фактичної заправки автотранспорту замовника при цьому у платіжному дорученні повинні бути зазначені номер та дата рахунку-фактури, що оплачується (п. 4.1.1 Договору);

- за порушення строків оплати за поставлений учасником товар, замовник несе відповідальність згідно Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (п. 7.3 Договору);

- договір набирає чинності з 01.01.2015 р. і діє до 31.12.2015 р. включно, але в будь-якому випадку до повного проведення Сторонами взаємних розрахунків за поставлений товар згідно цього договору. Строк дії договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у цьому договорі, якщо видатки на цю мету буде затверджено в установленому порядку (п.10.1 та п. 10.3 Договору).

До вказаного Договору між сторонами було укладено Додаткові угоди (від 12.02.2015 р., від 26.02.2015 р., від 25.09.2015 р. та від 31.12.2015 р.). Зокрема, у Додатковій угоді № 3 від 31.12.2015 р. сторони узгодили, що строк дії Договору продовжено до 31.03.2016 р. включно та збільшено його суму в межах 20% суми зазначеної в Договорі.

За даними позивача, які не заперечуються відповідачем, у відповідності до умов вказаного Договору з урахуванням Додаткових угод позивачем було поставлено відповідачеві товар на суму 6 568 393,41 грн., що підтверджується зведеним реєстром видаткових накладних та зведеною видатковою накладною № 31-03-7 від 31.03.2016 р., яка підписана представниками сторін та скріплена печаткою позивача (копії наявні у матеріалах справи).

Факт отримання представником відповідача ОСОБА_3 товару від позивача за зведеною видатковою накладною № 31-03-7 від 31.03.2016 р. на суму 463 051,80 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією довіреності (типової форми № М-2) на отримання товароматеріальних цінностей № 46 від 01.06.2016 р..

В дотримання умов Договору, позивачем було пред'явлено відповідачу рахунки на оплату товару, зокрема, рахунок - фактуру № 31-03-4/АЗС від 21.03.2016 р. на суму 463 051,80 грн. (копія наявна у матеріалах справи).

В порушення умов Договору відповідач провів розрахунки за отриманий товар не у повному обсязі, а саме : у період з 04.03.2015 р. по 08.08.2016 р. відповідачем проведено оплату отриманого ним товару у розмірі 6 265 570,85 грн., дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки про рух коштів по рахунку позивача та платіжними дорученнями (копії наявні у матеріалах справи).

У гарантійному листі № б/н від 02.01.2016 р. (копія наявна у матеріалах справи) відповідач зобов'язувався в термін до 28.02.2016 р. погасити заборгованість у розмірі 871 342,63 грн., яка виникла на підставі укладеного між сторонами Договору.

З огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу не проводив оплату за отриманий ним товар на адресу останнього позивачем було направлено Претензію № 227 від 08.04.2016 р. з вимогою перерахувати на його рахунок суму основного боргу у розмірі 771 822,56 грн.. Дана претензія була отримана представником відповідача (Логвиненко) 18.04.2016 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вищезазначена претензія залишена відповідачем без реагування.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами неодноразово проводились звірки взаєморозрахунків та було складено належним чином оформлені акти, згідно останнього акту станом на 31.01.2016 р. за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 417 019,96 грн.. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін (копія наявна у матеріалах справи).

За даними позивача відповідач зобов'язання по Договору щодо оплати отриманих товарів не виконав, заборгованість відповідача складає 302 822,56 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням прийнятої судом до розгляду в даному позовному провадженні заяви про зменшення позовних вимог вх. № 10005 від 11.08.2016 р.) про стягнення з відповідача 328 444,83 грн. заборгованості, що винила внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 08.12.2014 р. Договору № 08-12/2 про закупівлю товарів за державні кошти, з яких : 302 822,56 грн. основний борг, 23 636,97 грн. пеня за період з 01.05.2016 р. по 15.07.2016 р., 1 985,30 грн. 3% річних за період з 01.05.2016 р. по 15.07.2016 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного .

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором, поставивши відповідачеві товар за вказаними вище видатковими накладними на загальну суму 6 568 393,41 грн.. В свою чергу, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив вартість поставленого за вказаними видатковими накладними товару у визначені Договором та Додатком строки, заборгованість останнього на момент пред'явлення даного позову до суду та розгляду справи у суді складає 302 822,56 грн.. Дана обставина відповідачем не спростовується.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 302 822,56 грн. є підтвердженими документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовуються, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 985,30 грн. трьох процентів річних за період 01.05.2016 р. по 15.07.2016 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними частково, а саме : в частині стягнення з відповідача 1 906,94 грн. трьох процентів річних за період 04.05.2016 р. по 15.07.2016 р. (з огляду на допущену позивачем помилку у визначенні моменту виникнення зобов'язань з оплати отриманого від позивача товару, оскільки 01.05.2016 р. припадало на вихідний день, відповідно до приписів п. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, момент виникнення за вказані періоди повинен обраховуватись з 04.05.2016 р.) (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 7.1 Договору сторони узгодили, що за порушення строків оплати отриманого товару відповідач сплачує несе відповідальність, передбачену Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 23 636,97 грн. пені за період 01.05.2016 р. по 15.07.2016 р., суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені частково відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а саме : в частині стягнення з відповідача 22 647,03 грн. за період 04.05.2016 р. по 15.07.2016 р. (з огляду на допущену позивачем помилку у визначенні моменту виникнення зобов'язань з оплати отриманого від позивача товару, оскільки 01.05.2016 р. припадало на вихідний день, відповідно до приписів п. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, момент виникнення за вказані періоди повинен обраховуватись з 04.05.2016 р.) (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 302 822,56 грн. основного боргу, 22 647,03 грн. пені та 1 906,94 грн. 3% річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати з оплати судового збору, покладаються сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (вул. Кагамлика, 84, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код юридичної особи 03351823, п/р НОМЕР_1 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478) на користь Приватного виробничо-господарського підприємства "Автотранс" (вул. Кагамлика, 35, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код юридичної особи 30668210, п/р 2600802641036 в АТ "Укрексімбанк" м. Полтава, МФО 331649 - 302 822,56 грн. основного боргу, 1 906,94 грн. 3% річних, 22 647,03 грн. пені та 5 135,64 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 15.08.2016 р.

Суддя О.С.Мацко