Рішення

від 09.08.2016 по справі 908/1563/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/43/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2016 Справа № 908/1563/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Рачук О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Селянського (Фермерського) господарства ОСОБА_1, Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Кірове

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«УКРСПЕЦПРОКАТВ» , м. Запоріжжя

про стягнення в сумі 547167, 52 грн.

ВСТАНОВИВ:

07.06.2016 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Селянське (Фермерське) господарство ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«УКРСПЕЦПРОКАТВ» про стягнення заборгованості за договором поставки № 0912/5 від 09.12.2015 р. у сумі 547167,52 грн., в т.ч.: 435 899,59 грн. суми передплати, 43 589,90 грн. штрафу, 4 407,00 грн. - 3% річних, 63 271,03 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 258, 530, 538, 549, 550, 625, 627, 692, 712, Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 216, 218, 224, 229, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 12, 13, 15, 49, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що позивачем згідно виставленого відповідачем на оплату рахунку-фактури було проведено попередню оплату на загальну суму 435 899,59 грн., проте, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, не поставивши товар, що призвело до утворення заборгованості останнього на суму 435 899,59 грн. Відзначає, що направлена на адресу відповідача вимога про повернення попередньо сплачених коштів залишилася без відповіді та задоволення. За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у санкцій передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.06.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/43/16 та призначено розгляд справи на 12.07.2016 р.

Ухвалою суду від 12.07.2016 р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів на підставі ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 09.08.2016 р.

02.08.2016 р. від позивача на адресу господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначає про необхідність в уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України. При цьому вказує, що сума непоставленої відповідачем частини товару складає 435899,59 грн., крім того з урахування п. 6.2 Договору позивачем нараховано 43589,90 грн. штрафу, тобто заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи в суді становить 479 489,49 грн. Щодо заявлених у позовній заяві 3% річних та інфляційних втрат позивач відзначає, що при поданні позову ним не було враховано приписи ст. 625 ЦК України, і оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушенням ним грошового зобов'язання, на суму попередньої оплати можуть нараховуватися лише проценти, передбачені ст. 536 ЦК України, та встановлені п. 6.2 укладеного між сторонами договору. Вказує, що змінена сума позовних вимог становить 479 489,49 грн., з яких 435 899,59 грн. - передплата, 43 589,90 грн. - 10 % штрафу. Крім того, позивачем до матеріалів справи надано докази на підтвердження виконання позивачем п. 5.2 Договору щодо надання сканкопії платіжного доручення на електронну адресу відповідача, а саме: направлення на електронну адресу відповідача сканкопій платіжних доручень № 172 від 09.12.2015 р. та № 173 від 10.12.2015 р.

З огляду на наведені позивачем у письмових пояснення доводи та вимоги, суд констатує, що по суті, у своїх поясненнях позивач зменшує розмір заявлених позовних вимог, вказавши на безпідставність нарахуванням ним у позові 3% річних та інфляційних втрат. Отже, суд приймає надані позивачем письмові пояснення в якості зменшення розмірі позовних вомп.

Приписами ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Наведені позивачем у письмових поясненнях вимоги з урахуванням зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідають вимогам ст. 22 ГПК України, не суперечать правам і охоронюваним законом інтересам сторін, тому суд приймає надані позивачем письмові пояснення в якості заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка судом задовольняється.

Судом розглядаються позовні вимоги стягнення з відповідача 435 899,59 грн. суми передплати та 43 589,90 грн. - 10% штрафу.

У судове засідання призначене на 09.08.2016 р. сторони не з'явилися.

Представник позивача на виконання ухвали суду від 12.07.2016 р. надав письмові пояснення від 02.08.2016 р. та клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, за наявними матеріалами.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалах від 08.06.2016 р., 12.07.2016 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На адресу відповідача, якою, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є: 69097, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Ентузіастів, будинок 14, були направлені ухвала від 08.06.2016р. про порушення провадження у справі та ухвала від 12.07.2016р. про продовження строку розгляду справи на 15 днів на підставі ст. 69 ГПК України та відкладення розгляду справи.

Станом на день розгляду справи, ухвали на адресу суду не поверталися.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/1563/16 відповідач повідомлявся належним чином.

В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 09.08.2016 р. справу розглянуто за наявними матеріалами в межах встановленого строку, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне .

09.12.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«УКРСПЕЦПРОКАТВ» (Постачальником, відповідачем у справі) та Селянським (Фермерським) господарством ОСОБА_1 (Покупцем, позивачем у справі) було укладено договір поставки № 0912/5 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених Договором, передати у власність покупця товар, визначений у п. 1.2 цього договору, а Покупець зобов'язався прийняти цей товар (п. 1.1 Договору).

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), а також вартість товару визначається специфікацією, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору Постачальник відвантажує товар на адресу покупця за цінами, які зазначені в специфікації до Договору.

Згідно додатку №1 до договору специфікації №1 сторони передбачили, що ціни товару становлять Нітроамофоска N16:Р16 (м-50 кг) загальною кількістю 26 одиниць (тон) на суму 209083,16 грн. без ПДВ; Селітра аміачна N 34.4% (м-50 кг) Україна загальною кількістю 25 одиниць (тон) на суму 154166,50 грн. без ПДВ, всього на загальну суму 435 899,59 грн. з ПДВ. Крім того у специфікації, сторони визначили порядок оплати, відповідно до якого покупець сплачує аванс у розмірі 100% ціни товару, що складає 435899,59 грн. Поставка товару буде здійснюватись автомобільним транспортом за кошти Постачальника, за адресою Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Кірове.

Пунктом 4.3 договору сторони обумовили, що товар відвантажується зі складу постачальника на адресу покупця за умови 100% оплати рахунку-фактури та надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.4 Договору Постачальник доставляє товар на адресу покупця протягом двох календарних днів після надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 5.1, 5.2 Договору, сторони обумовили порядок розрахунків, а саме, покупець сплачує 100% вартості товару, відповідно до рахунку-фактури, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок постачальника, після підписання договору та додатків до нього. Покупець має повідомити постачальника про здійснення платежу шляхом надання сканкопії платіжного доручення на електронну адресу постачальника.

Відповідно до п. 8.1, 8.2, 8.3 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016 р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Селянське (Фермерське) господарство ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором було виконано, а саме: здійснено попередню 100% оплату вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням № 172 від 09.12.2015 р. на суму 130 769,88 грн. та платіжним дорученням № 173 від 10.12.2015 р. на суму 305 129,71 грн. Так, загальна сума за даними платіжними дорученнями становить 435 899,59 грн., про що повідомило Постачальника шляхом надання сканкопії вказаних платіжних доручень.

Проте. відповідач взяті на себе зобов'язання по договору № 0912/5 від 09.12.2015 р. щодо здійснення своєчасної поставки товару за договором не виконав.

25.12.2015 р. позивач звернувся до відповідача з листом вимогою № 25, про повернення перерахованих коштів в сумі 130 769,88 грн. та 305 129,71 грн. передплати в зв'язку з не поставкою товару.

Направлений на адресу відповідача лист залишено останнім без відповіді.

За доводами позивача, у встановлені Договором строки відповідач не поставив, суму попередньої оплати на вимогу позивача не повернув.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«УКРСПЕЦПРОКАТВ» 479 489,49 грн., з яких: 435 899,59 грн. сума передплати, 43 589,9 грн. штрафу (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог), є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог) такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком Постачальника стало передання товару Покупцю, а обов'язком Покупця - прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи позивач взяте на себе зобов'язання щодо перерахування на розрахунковий рахунок відповідача суми передплати виконав належним чином, на підставі виставленого йому рахунку-фактури №СФ-9364 від 09.12.2015 р. сплативши 435 899,59 грн. Зазначене підтверджується копіями платіжних доручень №172 від 09.12.2015р. на суму 130 769,88 грн. та №173 від 10.12.2015 р. на суму 305 129,71 грн. (арк. справи 15-17).

Відповідач свої зобов'язання щодо поставки попередньо оплаченого товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена правова норма передбачає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлені договором купівлі-продажу товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Зважаючи на відсутність дій відповідача щодо здійснення поставки товару позивачем направлено на адресу відповідача вимогу від 25.12.2015 р. за вих. № 25 щодо повернення коштів. Яка залишена відповідачем без відповіді.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, за закінченням семиденного строку від дня отримання відповідачем направленої йому вимоги про повернення коштів у останнього виникло зобов'язання перед позивачем, пов'язане з поверненням коштів.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає правомірним вимоги позивача щодо повернення коштів в сумі 435 899,59 грн., сплачених в якості передплати за Договором.

Зазначена сума є обґрунтованою, підтвердженою документально та правомірно заявлена до стягнення.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 43 589,90 грн. штрафу в розмірі визначеному Договором.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містить ст. 230 ГК України, яка визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.2 Договору зазначено, постачальник за порушення строків поставки товару, визначених цим договором, на вимогу покупця зобов'язаний сплатити останньому неустойку у розмірі 10% від вартості не поставленої у строк частини товару.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо поставки товару, вимоги про стягнення з нього штрафу у розмірі 10% від вартості не поставленої у строк частини товару підлягають задоволенню в заявленій сумі, а саме 43 589,90 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором поставки щодо поставки оплаченого позивачем товару, або повернення коштів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме: в частині стягнення з відповідача суми 435 899,59 грн. передплати та 43 589,9 грн. штрафу.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України В«Про судовий збірВ» .

Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Судом розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 479 489,49 грн. заборгованості, з яких: 435 899,59 грн. сума передплати, 43 589,9 грн. штрафу (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог), тобто, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру, за яку належить до сплати - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 7192,34 грн.

Згідно наданого до позову платіжного доручення № 76 від 12.05.2016 р. позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено суму 8207,50 грн. судового збору, отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 1015,16 грн.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України В«Про судовий збірВ» , сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; .

За таких обставин, судовий збір в сумі 1015,16 грн., зайво сплачений Селянським (фермерським) господарством ОСОБА_2 платіжним дорученням №76 від 12.05.2016 р. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Селянського (Фермерського) господарства ОСОБА_1, Кіровоградська область до Товариства з обмеженою відповідальністю В«УКРСПЕЦПРОКАТВ» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«УКРСПЕЦПРОКАТВ» (69097, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Ентузіастів, будинок 14, код ЄДРПОУ 32466206) на користь Селянського (Фермерського) господарства ОСОБА_1 (27222, Кіровоградська область, Бобринецький район, село Кірове, код ЄДРПОУ 24709275) суму 435899 (чотириста тридцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 59 коп. передплати, 43 589 (сорок три тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 90 коп. штрафу та 7192 (сім тисяч сто дев'яносто дві) грн. 34 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати ухвалу про повернення Селянському (Фермерському) господарству ОСОБА_1 (27222, Кіровоградська область, Бобринецький район, село Кірове, код ЄДРПОУ 24709275) суми 1015 (одна тисяча п'ятнадцять) грн. 16 коп. зайво сплаченого згідно платіжного доручення № 76 від 12.05.2016 р. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 15.08.2016 р.

Суддя О.А. Топчій