Рішення

від 10.08.2016 по справі 383/251/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1690/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

Іменем України

10.08.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого Карпенка О.Л.

суддів: Дьомич Л.М., Єгорової С.М.,

за участі секретаря Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, визнання укладеною додаткової угоди

ВСТАНОВИЛА:

24 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. В обґрунтування своїх вимог вказав, що 25 грудня 2000 року між Новоградівською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області та ним було укладено договір оренди землі за умовами якого йому надано в оренду земельну ділянку загальною площею 23,50 га ріллі на території Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років. Договір нотаріально посвідчено та зареєстровано у Бобринецькому районному відділі земельних ресурсів 3 січня 2001 року за № 1. Строк договору закінчувався 3 січня 2016 року, проте він до цього часу продовжує користуватися земельною ділянкою, виконує умови договору. Протягом місяця після закінчення строку дії договору відповідач не надіслав йому листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди. 17 лютого 2016 року він звернувся до відповідача із пропозицією укласти додаткову угоду до договору до якої додав 3 примірники проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди, але відповідач ухилився від її укладення. У зв'язку з цим позивач просив суд визнати поновленим договір оренди землі від 25 грудня 2000 року на тих самих умовах і на той самий строк, а також просив визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Просив скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог. В скарзі він стверджує про неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Вказує на те, що встановивши сукупність всіх обставин, які доводять поновлення договору на підставі ч. 6 ст. 33 вказаного Закону суд мав захистити його право, але той дійшов протилежних висновків.

Відповідач скористався своїм правом на подання письмових заперечень на апеляційну скаргу в яких зазначає, що позивач не звертався до нього з приводу поновлення договору і відповідна угода укладена не була, а отже право позивача порушено не було. Договір оренди припинив свою дію відповідно до положень ст. 31 Закону України «Про оренду землі». Позивач просить суд затвердити текст додаткової угоди, яка відрізняється за змістом від тієї, яка направлялася позивачем відповідачу.

Позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, особисто в судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні представники позивача - ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу. Пояснила суду, що позивач не відмовляється ні від пред'явленого ним позову, ні від апеляційної скарги, сторони не досягли домовленості про мирове врегулювання спору. Вона також вказала, що до закінчення строку дії договору оренди позивач звертався до відповідача з приводу поновлення дії договору та пропонував збільшити строк оренди, але його пропозиція була залишена відповідачем без відповіді. Протягом дії договору позивач належним чином виконував його умови, порушень своїх зобов'язань не допускав. Після спливу строку дії договору він продовжив і продовжує до цього часу користуватися земельною ділянкою. Відповідач у встановлений законодавством строк не висловив своїх заперечень з цього приводу. Лише під час розгляду справи в суді відповідач висловив своє небажання укладати угоду про поновлення договору. Така відмова відповідача не відповідає положенням Закону.

Відповідач повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Від його повноваженого представника - ОСОБА_4 надійшло до апеляційного суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності (а. с. 122 - 123).

Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив наступні обставини справи:

25 грудня 2000 року між Новоградівської сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області, як орендодавцем, і громадянином ОСОБА_2, як орендарем, було укладено договір оренди землі, який посвідчено приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований Бобринецьким районним відділом земельних ресурсів 3 січня 2001 року за № 1.

Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 23,50 га ріллі на території Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Згідно плану земельної ділянки (а. с.12) та відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 13 - 16) вбачається, що земельна ділянка, яка є об'єктом оренди являє собою дві окремі земельні ділянки: площею 9,00 га кадастровий номер 3520885600:02:000:9042 та площею 14,50 га кадастровий номер 3520885600:02:000:9043.

Строк дії договору - 15 років, а тому строк оренди закінчився 3 січня 2016 року.

17 лютого 2016 року позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 25 грудня 2000 року про поновлення договору відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» до якої, серед іншого, було додано примірники проекту додаткової угоди.

Відповідач листом-повідомленням від 27 квітня 2016 року, тобто після відкриття судом провадження у даній справі, повідомило позивача про свої заперечення проти поновлення договору оренди землі.

Правильність встановлення судом вказаних обставин справи позивач не оспорює.

Крім того, з матеріалів справи вбачається і апеляційним судом встановлено, що позивач належним чином використовував об'єкт оренди, заборгованості по орендній платі не має, продовжує користуватися земельнии ділянками після закінчення договору, що підтверджується довідками Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (а. с. 20 - 22, 138).

На підставі відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 128 - 133) апеляційний суд встановив, що земельні ділянки (об'єкти оренди) іншим особам в оренду не передані.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції пославшись на ч.ч. 1-8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та відсутність доказів укладення відповідачем договору оренди земельної ділянки з іншими особами і дійшов висновку, що позивач не набув переважного права на поновлення договору оренди так, як після закінчення дії договору земельні ділянки відповідачем в оренду не передавалися іншим орендарям. Крім того суд вважав, що відповідач повідомив позивача про своє заперечення проти продовження договору оренди.

З такими висновками суду погодитися не можна так, як вони не відповідають обставинам справи, та вимогам Закону України «Про оренду землі».

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте оскаржуване рішення не відповідає цим вимогам.

Згідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Дійсно, як вказав Бобринецький районний суд, позивач намагався скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, яке передбачене ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

З цією метою 2 грудня 2015 року, тобто за місяць до спливу строку договору оренди, він звернувся до відповідача з листом-повідомленням про намір укласти договір оренди землі на новий строк та надав проект додаткової угоди до договору та всі необхідні документи, зокрема ті, які підтверджують належне виконання ним умов договору (а. с. 62 - 63).

Відповідь на це звернення відповідач надав лише 27 квітня 2016 року за вих. № Я-311/0-3747/0/6-16 (а. с. 61), тобто після спливу строку договору та після звернення позивачем з позовом. З листа відповідача вбачається, що він заперечує проти поновлення договору на новий строк у зв'язку з пропуском позивачем строку, встановленого п. 2.2. договору оренди на подання письмового повідомлення про бажання скористатися своїм переважним правом.

Проте позивач в обґрунтування своїх вимог не посилався на порушення його переважного перед іншими особами права на поновлення договору оренди на новий строк, передбачене ч. 1 ст. 33 Закону.

Позивач доводив, що спірний договір оренди земельної ділянки є поновленим на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» посилаючись про те, що після закінчення строку дії договору він продовжував добросовісно виконувати свої зобов'язання і протягом місяця після закінчення строку договору від відповідача, який уповноважений розпоряджатись спірною земельною ділянкою, не надійшло листа-повідомлення про заперечення щодо поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, а тому цей договір є поновленим в силу закону. Проте відповідач не визнає право позивача та всупереч ч. 8 ст. 33 Закону ухиляється від укладення додаткової угоди.

Суд мав перевірити доводи сторін, встановити обставини, які входять до предмету доказування у справі і стосуються спору, надати в рішенні їм правову оцінку та вирішити спір відповідно до закону.

Проте суд не дав правової оцінки доводам позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким законом є Закон України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст. 33 вказаного Закону, яка передбачає два випадки пролонгації договору.

Згідно ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

При цьому ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року № 6-10 цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З наявної у справі довідки Новоградівської сільської ради Бобринецького району від 15 лютого 2016 року № 94 (а. с. 21) вбачається, що після спливу строку дії договору оренди, тобто після 3 січня 2016 року, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою на умовах, визначених у договорі від 25 грудня 2000 року.

Відповідно до змісту ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець міг заперечувати проти подальшого використання земельної ділянки орендарем на умовах раніше укладеного договору оренди та поновлення договору.

Однак таке право орендодавець міг реалізувати протягом одного місяця після спливу строку договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 ЦК України у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

У випадку не реалізації орендодавцем протягом встановленого Законом строку свого права на подання заперечень проти поновлення договору оренди та за наявності інших обставин, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені раніше укладеним договором.

Такий правовий наслідок прямо передбачений Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належно виконував умови договору, до закінчення строку дії договору повідомив Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про бажання поновити договір (а.с. 62), після закінчення договору позивач продовжив користуватися земельними ділянками (об'єктом оренди), відповідач мав всі можливості бути обізнаним щодо останнього, але протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі, тобто в період з 3 січня по 2 лютого 2016 року, відповідач не направив позивачу лист-повідомлення з запереченнями проти поновлення договору оренди, іншим особам в оренду земельні ділянки не передав (а. с. 128 - 133).

Заперечення відповідача проти позову, надані після спливу строку, встановленого ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не можуть вплинути на поновлення договору.

Таким чином, враховуючи обставин справи, в силу приписів ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладений між Новоградівською сільською радою Бобринецькою району Кіровоградської області, правонаступником якого у спірних правовідносинах являється відповідач (ст. 122 ЗК України), та ОСОБА_2 є поновленим на той самий строк і на тих умовах, які передбачені цим договором оренди землі від 25 грудня 2000 року.

На виконання вимог ч. 6, ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» 17 лютого 2016 року позивач направив відповідачу пропозицію укласти відповідну додаткову угоду і направив проект такої угоди (а. с. 23 - 25).

Відповідач не заперечував факт отримання такої пропозиції від позивача, але всупереч вимогам Закону додаткову угоду не підписав, будь-якої відповіді на пропозицію позивача не надав.

Заперечення відповідача на апеляційну скаргу щодо припинення договору оренди землі в наслідок закінчення строку, на який його було укладено, а також на те, що право позивача на поновлення договору оренди порушене не було у зв'язку з тим, що позивач не звертався з такою пропозицією не заслуговують на увагу.

Так положення ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» пов'язує припинення дії договору оренди землі з закінченням строку, на який він був укладений. Проте положення ст. 33 цього ж Закону визначають умови поновлення (пролонгацію) договору, який припинився.

Щодо іншого доводу відповідача, то у справі міститься пропозиція позивача укласти додаткову угоду до договору оренди землі з додаванням до неї проекту такої угоди (а. с.23 - 25), яка адресована відповідача. На другій сторінці пропозиції міститься відмітка про її отримання 17 лютого 2016 року. Зі змісту письмових заперечень відповідача на позов вбачається, що в суді першої інстанції він не заперечував факт отримання такої пропозиції (а. с.56 - 60, 74 - 75). У зв'язку з цим колегія суддів не приймає такі заперечення відповідача.

Враховуючи, що право оренди позивача не визнається відповідачем, останній ухиляється від укладення додаткової угоди, а тому, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України, невизнане право підлягає захисту шляхом визнання договору оренди поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором від 25 грудня 2000 року, та шляхом визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Суд першої інстанції не дотримався загальних вимог процесуального права, закріплених у ст.ст. 57- 60, 131- 132, 177, 179, 185, 212- 215 ЦПК України, не перевірив обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, невірно визначив характер спірних правовідносини та неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України в порядку розподілу судових витрат з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація документально підтверджених судових витрат (сплаченого позивачем судового збору) в сумі 2315 грн. 04 коп.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 червня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати договір оренди землі від 25 грудня 2000 року, укладений між Новоградівською сільською радою Бобринецькою району Кіровоградської області та ОСОБА_2 (реєстраційний номер картки платника податків - НОМЕР_1), зареєстрований у Бобринецькому районному відділі земельних ресурсів 3 січня 2001 року за № 1 предметом якого є земельна ділянка загальною площею 23,50 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із: земельної ділянки площею 9,00 га кадастровий номер 3520885600:02:000:9042 та земельної ділянки площею 14,50 га кадастровий номер 3520885600:02:000:9043, що розташована на території Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, поновленим на той самий строк і на тих умовах, які передбачені цим договором оренди землі від 25 грудня 2000 року.

Визнати укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_2 додаткову угоду до договір оренди землі від 25 грудня 2000 року, укладеного між Новоградівською сільською радою Бобринецькою району Кіровоградської області та ОСОБА_2 (реєстраційний номер картки платника податків - НОМЕР_1), зареєстрованого у Бобринецькому районному відділі земельних ресурсів 3 січня 2001 року за № 1, про поновлення договору оренди землі від 25 грудня 2000 року на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 2315 грн. 04 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: