Рішення

від 29.06.2010 по справі 2-5140/10

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 2-5140/10

Провадження № 2-5140/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2010 м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі :

головуючого судді Разумовської О.Г.,

при секретарі Лазарєвій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі в м. Миколаєві про визнання права на додаткову пенсію, про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

12. 05. 2010 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі в м. Миколаєві про визнання права на додаткову пенсію, про відшкодування матеріальної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що є пенсіонером, інвалідом 3 групи, захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, у зв’язку з чим їй було призначено пенсію, та має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно зі ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мені, як інваліду 3-ої групи, захворювання якої пов'язано з Чорнобильською катастрофою, має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. 05. 10. 2006 вступив в законну силу Закон України за №231-V "Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з з пунктом 18 цього Закону доповнено статтею 71 такого змісту: «Дія положень цього Закону не може призупинитися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону». А згідно п.2 Прикінцевих положень цього Закону: «забезпечити проведення перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до цього Закону». Вважає, що ОСОБА_2 Пенсійного фонду в Заводському районі в м. Миколаєві повинне було провести перерахунок пенсії згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постановою КМУ від 30. 05. 1997 № 523, та згідно з встановленими в державі мінімальними розмірами пенсій та заробітної плати, а так як їй було відмовлено в проведенні перерахунку, позивач вимушена звернутися до суду.

До судового засідання позивач не з’явився, суду надав заяву про слухання справи за його відсутності, представник позивача позовні вимоги уточнив, обставини, викладені в позові, підтвердив, просив суд позовні вимоги задовольнити, зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі в м. Миколаєві провести перерахунок пенсії починаючи з 01. 10. 2007 згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 50% від мінімальної пенсії за віком, стягнути з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі в м. Миколаєві недовиплачені кошти за період з 01. 10. 2007 по 01. 05. 2010 в суммі 75 766, 63 грн., зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі в м. Миколаєві в подальшому виплачувати пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечив, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим, з огляду на те, що відповідач при здійсненні виплати пенсії позивачу діє в межах чинного законодавства, не порушуючи його вимоги. У задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, ОСОБА_1 є пенсіонером, має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, визнана інвалідом 3 групи, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії А № 022170, виданого 24 червня 1994 року.

Позивач ОСОБА_3 на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Заводському районі в м. Миколаєві та отримує пенсію по інвалідності.

Відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач, як інвалід 3-ої групи, захворювання якої пов'язано з Чорнобильською катастрофою, має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно п.4 Постанови КМУ №523 від 30 травня 1997 року «Про Затвердження нового Порядку обчислення пенсії по інвалідності, яка наступила в результаті каліцтв чи захворювання, і пенсії в зв'язку з втратою годувальника в результаті Чорнобильської катастрофи» з подальшими змінами та додатками передбачено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, у відношенні яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 3-ій групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

05. 10. 2006 вступив в законну силу Закон України за №231-\/ "Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з з пунктом 18 цього Закону доповнено статтею 71 такого змісту: «Дія положень цього Закону не може призупинитися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону». А згідно п. 2 Прикінцевих положень цього Закону: «забезпечити проведення перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до цього Закону».

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесених до категорій 1,2,3,4 встановлюється у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю; і призначається після виникнення права на державну пенсію. У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 50 даного Закону, особам віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» була встановлена мінімальна пенсія за віком, передбачена статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 573 гривні з 01. 11. 2009. Розмір пенсії, яку отримує позивач не відповідає 6 мінімальним пенсіям за віком, а 50% доплати від мінімальної пенсії за віком, не відповідає тій сумі, яку отримує позивач.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою КМУ від 30.05.1997 р. №523. Ця постанова є чинною, і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України №796.

Постановою № 1 від 03. 04. 2002, всупереч положенням статей 50, 54 Закону України №796, КМУ встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» передбачено виплату компенсації за шкоду, нанесену здоров'ю, громадянам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення, рахунок і перерахунок пенсій громадянам здійснюється Пенсійним фондом України і його территоріальними органами.

Внаслідок порушення права позивача на призначення пенсії в порядку, передбаченому статею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», позивачу була завдана матеріальна шкода у вигляді неотриманих доходів по пенсійному забезпеченню (матеріальна шкода) за період від дня призначення пенсії.

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» встановлено, що фінансування витрат, повязаних із реалізацією цього Закону, виконується за рахунок державного бюджету.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09. 07. 2007, від 22. 05. 2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення, якими були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими звужено права вказаної категорії громадян.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Рішення Конституційного суду має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції.

У своїх рішеннях Конституційний Суд України зазначав, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою Конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Тому, громадянин України мають право на пенсійне забезпечення, передбачене ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24, ст. 46 Конституції України, яке набуте у сфері пенсійного забезпечення і не може бути скасоване та звужене. Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника.

Частина 3 статті 54 та стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону №107) встановлюють нижчі розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у процентному співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи - 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача, як віднесеного до категорії 1.

Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком, враховуючи, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму.

Суд зазначає, що даною нормою визначений, для даної категорії нижній розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального Закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного Закону нижній розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - загальний закон), у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина друга вищенаведеної статті визначає, що за наявності у непрацюючих інвалідів 2 і 3 груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу - за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Зазначене свідчить, що після внесення змін у частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності у чоловіків - 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною 3 доповнена Законом України №2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності з 31 березня 2005 року), тоді як частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 (набрав чинності з 13 грудня 2005 року).

Неврахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм статті 28 загального закону в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.

Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України №1058, суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, що передбачено ст. 8 ЦПК України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховного Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розмірів прожиткового мінімуму, встановленого щороку у Законі про Держбюджет.

Крім того, суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов'язану з реалізацією соціальних прав громадян, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальним законом. У рішеннях Конституційного суду України зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Ухвалюючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.

Крім того, за приписами ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд зазначає, що за нормами частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV.

Позиція відповідача ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва ґрунтується на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя від 01. 11. 1996 № 9 в разі, якщо закон чи інший нормативно - правовий акт не відповідають Конституції України, то застосовують Конституцію, як акт вищої юридичної сили. Тобто вищевказані суди чітко вказують на те, що Конституція України та Закони України мають вищу юридичну силу, а не Постанови Кабміну.

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного позову застосовує норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, які були чинними до внесення змін Законом № 107.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій у період, визначений у позовних вимогах.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Норми статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлюють право позивача на державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, які визначені цим Законом. Стаття 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає здійснення перерахунку лише з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, без встановлення додаткових умов для такого перерахунку, тобто заяви осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку із невиконанням суб'єктом владних повноважень (відповідач у справі) норм Закону, які не пов'язують право на перерахунок пенсії із заявою особи. Суд дійшов висновку, що для здійснення перерахунку пенсії у даному випадку необхідною умовою є саме зміна розміру прожиткового мінімуму, а не наявність інших обставин.

Частиною 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якою передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа, не може бути застосована до спірних відносин, оскільки вказана стаття передбачає виняток із загального правила, а саме: перерахунок призначеної пенсії в такому порядку здійснюється, крім випадку, передбаченого ч. 3 ст. 42 цього Закону, якою передбачено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановленого нового розміру прожиткового мінімуму який набрав чинності 12. 01. 2005.

Таким чином, з 12 січня 2005 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, органи Пенсійного фонду України зобов'язані здійснювати перерахунок пенсій саме з дня встановлення цього розміру прожиткового мінімуму незалежно від звернення пенсіонера з відповідною заявою про перерахунок пенсії.

Позивач у своїх позовних вимогах просить провести перерахунок пенсії починаючи з 01. 10. 2007, стягнути з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі в м. Миколаєві недовиплачені кошти за період з 01. 10. 2007 по 01. 05. 2010 в сумі 74 419, 87 грн., зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі в м. Миколаєві в подальшому виплачувати йому пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до викладеного вище, беручи до уваги розмір прожиткового мінімуму на конкретний рік у період з 2007 по 2010 роки, суд вважає обгрунтованими позовні вимоги позивача, а тому суд вважає за необхідне їх задовольнити, зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі в м. Миколаєві провести перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01. 10. 2007 згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 50% від мінімальної пенсії за віком, стягнути з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі в м. Миколаєві недовиплачені позивачеві кошти за період з 01. 10. 2007 по 01. 05. 2010 в суммі 74 419, 87 грн., зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі в м. Миколаєві в подальшому виплачувати пенсію позивачу відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" за № 7-93 від 21. 01. 1993, громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 ЦПК України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі ст. 86, 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі в м. Миколаєві на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 10, 60, 88, 208-218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі в м. Миколаєві про визнання права на додаткову пенсію, про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі в м. Миколаєві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 50% від мінімальної пенсії за віком за період з 01. 10. 2007 по 01. 05. 2010 та стягнути з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі в м. Миколаєві недовиплачені ОСОБА_1 кошти за вказаний період у розмірі 74 419, 87 грн.

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі в м. Миколаєві в подальшому виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі в м. Миколаєві на користь ОСОБА_1 понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120, 00 грн.

Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва у строк та в порядок, передбачений ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя: підпис: ОСОБА_4