Рішення

від 15.08.2016 по справі 904/5610/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.08.16р. Справа № 904/5610/16

За позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до Відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", м. Дніпропетровськ

Відповідача - 2: Приватного підприємства "Тернопіль - АУТДОР", м. Тернопіль

про стягнення заборгованості у розмірі 14 952, 09 грн. за договором банківського обслуговування

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_2 - довіреність № 131-К-Н-О від 16.01.15р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути солідарно з Приватного підприємства "Тернопіль - АУТДОР" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" заборгованості у сумі 14 952,09 грн., з яких: 4 900,00грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 8 602,09 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 1 450,00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом. Судовий збір позивач просить покласти на відповідача-2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-2 порушені зобов'язання за договором банківського обслуговування від 25.07.2011 року щодо своєчасного та повного повернення кредиту.

Позовні вимоги до відповідача -1 обґрунтовані не виконанням останнім договору поруки №Е0209ТЕ33О00J від 11.08.2015 року, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Приватним підприємством "Тернопіль - АУТДОР" всіх своїх обов'язків за договором № б/н від 25.07.2011р.

Позивач позовні вимоги, викладені у позовній заяві, підтримав у повному обсязі.

У судове засідання представники відповідачів -1 та -2 не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надали, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачам -1 та -2 завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Від відповідачів конверти з ухвалою повернулися на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідачів -1 та -2 за їх адресами реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачами відбулося саме з їх вини. Відповідачі, у разі незнаходження за їх адресою реєстрації, повинні були докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачами у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачі -1 та -2 про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, оскільки ухвали суду були надіслані на адреси відповідачів та неотримана відповідачами внаслідок їх недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також, представником позивача у судовому засіданні 15.08.2016р. повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідачі жодних проплат не здійснювали, а неявка у судове засідання представників відповідачів не є перешкодою для розгляду справи.

Суд вважає, що відповідачі не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідачів, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідачі жодних проплат не здійснював.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 25.07.2016р. розгляду справи відкладено на 15.08.2016р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

У судовому засіданні 15.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2011 року Приватне підприємство "Тернопіль - АУТДОР" звернулась до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" із заявою про відкриття поточного рахунку та карткою зі зразками підписів і відбитка.

Положеннями ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, згідно викладеного, та зважаючи на здійснене волевиявлення сторін, які на власний розсуд обрали форму та спосіб укладання договору, між позивачем та відповідачем-2 шляхом приєднання відповідача-2 до Умов та Правил надання банківських послуг позивача, був укладений Договір банківського обслуговування.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.1. Умов та Правил надання банківських послуг кредитний ліміт на поточний рахунок (надалі - кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлення засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення чи інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишку засобів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Кредит надається у обмін на зобов'язання клієнта щодо поверненню кредиту, сплати процентів та винагороди (пункт 3.2.1.1.3. Умов та Правил надання банківських послуг).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачами, позивачем було встановлено відповідачу кредитній ліміт у розмірі 10 000,00 грн.

Згідно з пунктом 3.2.1.1.8 Умов та Правил надання банківських послуг проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформації, або в будь-які іншій формі - далі "Угода"). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених "Умов та правил надання банківських послуг", банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні клієнтом зобов'язань, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг", за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк. Термін також може бути змінений банком згідно п. 3.2.1.2.3.4. цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг". Згідно статей 212, 651 ЦКУ у випадку порушення клієнтом якого-небудь із зобов'язань по кредиту, банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення якого-небудь з зобов'язань має право встановити інший строк повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення з зазначенням дати строку повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою засобів електронного зв'язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms- повідомлення чи інших). При непогашення заборгованості у строк, вказаний в повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, вказаної в повідомленні, вважається простроченою.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.11.2015 року по справі №921/958/15-г/5 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Приватного підприємства "Тернопіль - АУТДОР" про стягнення 27 089,27 грн. позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства "Тернопіль - АУТДОР" на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банку "Приватбанк заборгованість за кредитом у сумі 10 000,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 7 705,78 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 1 620,00 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 7 763,49 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн.

Позивач, заявляючи позов, зазначає, що рішення господарського суду Тернопільської області від 11.11.2015 року по справі №921/958/15-г/5 не виконане, відповідач-2 продовжує користуватися кредитними коштами, а отже має місце нарахування процентів за користування кредитом, комісії та пені.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до розділу 3.2.1.4. Умов за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом, отриманим клієнтом до 31.01.2015р. і до моменту обнулення кредитного ліміту, за період користування кредитом, з моменту винекнення дебіторського сольдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі- "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015р. період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів.

За сумами кредиту, отриманими клієнтом до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з основної дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню.

За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015р. за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 30 % річних.

За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015р. за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 33 % річних.

За сумами кредиту, отриманих з 01.01.2016р., при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 32 % річних. Списання нарахованих відсотків проводяться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць.

У випадку непогашення кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

У випадку порушення клієнтом, на якого поширюються дії п. 3.2.1.8 (Програма Кредитні канікули), будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення коштів, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг (п. 3.2.1.1.8), клієнт сплачує банку пеню у розмірі 56% річних від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється починаючи з дня, що йде за днем порушення зобов'язань. При цьому відсотки за користування кредитом і комісія не нараховуються та не сплачуються.

За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015р. у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобовязань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 60% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобовязань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної обліково ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015р. у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 31 -го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 66 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язання.

За сумами кредиту, отриманими з 01.01.2016р. у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів* з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 31 -го* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 64 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язання .

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

За наведеного вбачається, що відповідач-2 за користування кредитними коштами повинен був сплатити відсотки, які згідно розрахунку та банківської виписки за період з 01.02.2014 року по 22.06.2016 року становлять 12 605,78 грн. При цьому позивач віднімає розмір процентів, які було стягнуто рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.11.2015 року по справі №921/958/15-г/5 у розмірі 7 705,78 грн., та заявляє до стягнення проценти за користування кредитом у розмірі 4 900,00 грн.

Також при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові картки, власниками якого є сам власник поточного рахунку або будь-які пов'язані з ним фізичні особи (за виключенням зарахувань заробітної плати), із суми кожного із проведених за рахунок кредитного ліміту перерахувань, стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми перерахувань; клієнт доручає банку списувати суми такої комісійної винагороди, що підлягають до сплаті банку, зі свого поточного рахунку (пункту 3.2.1.1.17 Умов та Правил надання банківських послуг).

Згідно пункту 3.2.1.4.4 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту у відповідності з пунктами 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, існуючого на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг. Банк може за своїм розсудом не стягувати зазначену комісію у разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць не перевищувало 100 гривень.

За викладеного вбачається, що відповідач за користування кредитними коштами повинен був сплатити комісію, яка згідно розрахунку та банківської виписки за вирахуванням розміру комісії стягнутою рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.11.2015 року по справі №921/958/15-г/5 у розмірі 1 620,00 грн. складає 1 450,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2.1.2.3.4 Умов та Правил надання банківських послуг банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого "Умовами", змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Виходячи з того, що за спірним договором вже приймалося рішення про стягнення заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом, комісії та пені, де і встановлено настання строку повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісійної винагороди.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами та по комісійній винагороді перед позивачем не надано, позовні вимоги не спростовані.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.18.5.1 Умов та Правил надання банківських послуг у випадку порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2,3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А у разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожний день прострочення; сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надається в іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати. Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язання, передбаченого п.п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом (пункт 3.2.1.5.4. Умов та Правил надання банківських послуг).

Позивач надав до суду розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за спірним договором банківського обслуговування, відповідно до якого розмір пені за вирахуванням стягнутої пені за рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.11.2015р. по справі № 921/958/15-г/5 становить 8 602,09грн.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сума 14 952,09 грн., яка складається з 4 900,00 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 1 450,00 грн. - комісія за користування кредитне обслуговування, 8 602,09 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язання.

11 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (далі - Поручитель, Відповідач-1) і Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 "Приватбанк" (далі - Кредитор) був укладений договір поруки № Е0209ТЕ33О00J (далі - Договір поруки). Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ПП «Тернопіль-АУТДОР» (далі - Боржник) всіх своїх обов'язків за б/н від 25.07.2011 року, р/с 26003060500834 (п. 1 договору).

Пунктом 2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за договором банківського обслуговування у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в кредитному договорі.

Пунктами 4, 5, 6 договору поруки передбачено, що за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку.

Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору.

Відповідно до п. 7 договору поруки у випадку невиконання поручителем обов'язків боржника за кредитним договором впродовж 5 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього договору, поручитель сплачує на корись кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка вказана в зазначеній письмовій вимозі, яле не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пня, за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим договором.

За пунктом 8 договору поруки договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2030р..

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п'яти років (п. 9 договору поруки).

Відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

09.06.2016 року позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою № Е0209ТЕ33О00J про сплату боргу (а.с. 40), яка ним залишена без відповіді. Жодних заходів щодо добровільного погашення заборгованості за спірним кредитним договором відповідач -1 не здійснив.

За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі заявлених позовних вимог.

Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, у ході вирішення спору встановлений факт наявності заборгованості Відповідач -2 за договором банківського обслуговування від 25.07.2011 року у сумі 14 952,09 грн., яка з урахуванням договору поруки № Е0209ТЕ33О00J від 11.08.2015 року підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо повернення кредитних коштів відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти у власність позивача.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з солідарним стягнення з відповідачів -1 та -2 суми у розмірі 14 952,09 грн., яка складається з 4 900,00 грн. - заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 1 450,00 грн. - комісії за користування кредитне обслуговування, 8 602,09 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язання.

Щодо вимог позивача покласти судовий збір на відповідача -2, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволення позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.4.1 Постанови пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року No 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що, як відповідач-1, так і відповідач -2 не виконали своїх обов'язків за договорами по сплаті боргу, вимоги позивача відносно відповідача-1 та відповідача -2 задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на відповідачів -1 та -2 по 50 % судового збору на кожного, що дорівнює сумі 689,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 212, 526, 530, 549, 610, 611, 651, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 35201640) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) суму 4 900,00 грн. (чотири тисячі дев'ятсот грн. 00 коп.) заборгованості по процентам за користування кредитом, 8 602,09 грн. (вісім тисяч шістсот дві грн. 09 коп.) пені, 1 450,00 грн. (одна тисяч чотириста п'ятдесят грн. 00 коп.) заборгованості по комісії за користуванням кредитом, про що видати наказ.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Тернопіль-АУТДОР» (46000, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Тарнавського, буд. 8, код ЄДРПОУ 36143889) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) суму 4 900,00 грн. (чотири тисячі дев'ятсот грн. 00 коп.) заборгованості по процентам за користування кредитом, 8 602,09 грн. (вісім тисяч шістсот дві грн. 09 коп.) пені, 1 450,00 грн. (одна тисяч чотириста п'ятдесят грн. 00 коп.) заборгованості по комісії за користуванням кредитом, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 35201640) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) суму 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства «Тернопіль-АУТДОР» (46000, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Тарнавського, буд. 8, код ЄДРПОУ 36143889) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) суму 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 17.08.2016р.

Суддя ОСОБА_3