Рішення

від 03.08.2016 по справі 910/8683/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016Справа №910/8683/16

За позовом Публічного акціонерного товариство «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-10»

про стягнення 68 092,79 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Кучкова Ю.В.

від відповідача : Бризинська-Колпакова О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Публічного акціонерного товариство «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-10» про стягнення 68 092,79 грн. (з яких: 45 548,41 грн. основного боргу, 20 682,39 грн. інфляційної складової боргу та 1 861,99 грн. 3 % річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1630384 від 01.09.2002 р. на постачання теплової енергії у гарячий воді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2016 р. порушено провадження у справі № 910/8683/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15.06.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи та пояснення.

Через відділ діловодства суду 13.06.2016 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали, які залучено до матеріалів справи.

Відповідач уповноважених представників у судове засідання 15.06.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

Через відділ діловодства суду 13.06.2016 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника відповідача в судове засідання.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Також відповідачем не виконано вимог ухвал суду у даній справі, оскільки він міг подати витребуваний судом письмовий відзив на позовну заяву через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва, як він це зробив, подавши клопотання про відкладення розгляду цієї справи.

Однак відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, у зв'язку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів відповідача, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду; керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 13.06.2016 р. розгляд справи відклав на 14.07.2016 р.; зобов'язав позивача надати суду довідку про стан розрахунків відповідача; повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 13.05.2016 р.

14.07.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/8683/16 до вирішення пов'язаної з нею адміністративної справи № 826/6413/15.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.07.2016 р. підтримав клопотання про зупинення провадження у справі та просив його задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/8683/16, суд не знайшов підстав для його задоволення, у зв'язку з чим відхилив його.

Представники сторін в судовому засіданні 14.07.2016 р. подали клопотання про продовження строку розгляду спору в даній справі для надання можливості представити суду додаткові докази у справі.

Розглянувши дане клопотання, керуючись ст. 69 ГПК України, господарський суд його задовольнив з метою повного. Всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст. 77 ГПК України, господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні 14.07.2016 р. до 03.08.2016 р. о 12:40 год. та повторно зобов'язав позивача надати суду довідку про надходження коштів від відповідача.

19.07.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про надходження коштів; 02.08.2016 р. від відповідача надійшла заява про розстрочку боргу на 24 місяці.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.08.2016 р. підтримав подану заяву про розстрочку виконання рішення та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 03.08.2016 р. заперечив проти заяви про розстрочку виконання рішення; підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні 03.08.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Молодіжний-10» (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630384 від 01.09.2002 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 1630384 від 01.09.2002 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку та розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 2 до договору № 1630384 від 01.09.2002 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - 25 число звітного місяця.

За умовами п. 5 додатку № 2 до договору № 1630384 від 01.09.2002 р., споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТМ «Троєщина» за адресою: вул.. Закревського, 14 - не пізніше 28 числа звітного місяця.

Додатками № 2, № 3 та № 4 до договору № 1630384 від 01.09.2002 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 1630384 від 01.09.2002 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: м. Київ, вул. Меліоративна, 11, тел. 512-47-56, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. п. 3, 3.1. та 3.2. вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору); у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками; абонентам, які не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Пунктом 3.5. додатку № 4 до договору № 1630384 від 01.09.2002 р. визначено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду розрахунок заборгованості за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію ЖБК «Молодіжний-10», копії облікових карток відповідача за період з червня 2014 р. до лютого 2015 р., відомостей обліку споживання теплової енергії, звідних відомостей вимірюваних параметрів. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.06.2014 р. до 01.12.2014 р. становила 54 804,88 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 1630384 від 01.09.2002 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 9 256,47 грн., у зв'язку з чим станом на 01.03.2016 р. заборгованість становила 45 548,41 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго» звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-10» про стягнення 68 092,79 грн. (з яких: 45 548,41 грн. основного боргу, 20 682,39 грн. інфляційної складової боргу та 1 861,99 грн. 3 % річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1630384 від 01.09.2002 р. на постачання теплової енергії у гарячий воді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1630384 від 01.09.2002 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив неповністю.

19.07.2016 р. позивач надав суду довідку про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію ЖБК «Молодіжний-10» за період з березня 2016 р. до червня 2016 р., з якої вбачається що станом на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість за договором № 1630384 від 01.09.2002 р. за період з 01.11.06 р. до 01.10.09 р.

Господарський суд відзначає, що за спірний період розрахунок вартості спожитої теплової енергії розрахований позивачем за чинними тарифами, встановленими нормативно-правовими актами (розпорядженнями) КМДА та НКРЕ.

Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

На теперішній час не надано суду жодного процесуального судового документу, згідно з яким визнано вищевказані тарифи нечинними.

Таким чином, на сьогодні, відсутні підстави визнавати, що позивачем для розрахунку заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію застосовувались нечинні тарифи.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 45 548,41 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» щодо стягнення з ЖБК «Молодіжний-10» суми основного боргу за договором № 1630384 від 01.09.2002 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 45 548,41 грн. за період з 01.06.2014 р. до 01.12.2014 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 20 682,39 грн. інфляційної складової боргу та 1 861,99 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1630384 від 01.09.2002 р. за період з липня 2014 р. до лютого 2016 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з липня 2014 р. до лютого 2016 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1630384 від 01.09.2002 р. станом на 01.03.2016 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 20 682,39 грн. інфляційної складової боргу та 1 861,99 грн. трьох відсотків річних за період з липня 2014 р. до лютого 2016 р.

02.08.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення у даній справі на 24 місяці. При цьому, відповідач пояснив суду, що розстрочка виконання рішення є єдиною реальною можливістю розрахуватись з ПАТ «Київенерго», оскільки ЖБК «Молодіжний-10» є неприбутковою організацією і його фінансовий стан є незадовільним через незалежні від нього причини. Суттєвою причиною для накопичення заборгованості у визначений період стала різниця у нарахуваннях між розрахованими ПАТ «Київенерго» обсягами теплової енергії та фактично спожитими населенням згідно з квартирними лічильниками та перехід на прямі договори між Пат «Київенерго» та власниками квартир.

Також відповідач зазначив, що докладає усіх можливих зусиль для стягнення заборгованості з мешканців будинків у претензійному порядку. Крім того, мешканці, згідно з чинним законодавством мають право на реструктуризацію їм заборгованості за отримані житлово-комунальні послуги терміном на 5 років. Після звернень мешканців про реструктуризацію, ЖБК «Молодіжний-10» практично не має правових підстав для відмови.

Таким чином, на думку відповідача, така ситуація є обставиною, яка суттєво впливає на прострочення виплат грошових коштів за отриману від ПАТ «Київенерго» теплову енергію.

Відповідач також посилається на те, що житловий будинок, яким керує ЖБК «Молодіжний-10» здано в експлуатацію близько 30 років тому, капітальні ремонти з весь час експлуатації не здійснювались, на даний час будинок та майже всі комунікації потребують ремонту. Наразі ЖБК «Молодіжний-10» спроможний оплачувати лише аварійні роботи та викликані необхідністю виконання умов договорів з постачальниками послуг і товарів, зокрема. ПАТ «Київенерго».

Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення на 12 місяців (1 рік).

Розстрочуючи виконання рішення, суд приймає до уваги визнання заборгованості відповідачем, а також ті умови та обставини, що при застосуванні пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочення виконання рішення № 910/8683/16 від 03.08.2016 р., виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач вчинить заходи щодо його належного і своєчасного виконання.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-10» підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-10» (02222, м. Київ, проспект Маяковського, 30, код ЄДРПОУ 22885163) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 45 548 (сорок п'ять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 41 коп. основного боргу, 20 682 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 39 коп. інфляційної складової боргу, 1 861 (одна тисяча вісімсот шістдесят одну) грн. 99 коп. трьох відсотків річних та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору, розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 р. у справі № 910/8683/16 на дванадцять місяців та стягнувши заборгованість наступним чином:

1. до 03.09.2016 р. - 3 795,71 грн. основного боргу, 1 723,54 грн. інфляційних нарахувань, 155,17 трьох відсотків річних та 1 378,00 грн. - витрат на сплату судового збору;

2. до 03.10.2016 р. - 3 795,70 грн. основного боргу, 1 723,54 грн. інфляційних нарахувань, 155,17 трьох відсотків річних;

3. до 03.11.2016 р. - 3 795,70 грн. основного боргу, 1 723,54 грн. інфляційних нарахувань, 155,17 трьох відсотків річних;

4. до 03.12.2016 р. - 3 795,70 грн. основного боргу, 1 723,53 грн. інфляційних нарахувань, 155,17 трьох відсотків річних;

5. до 03.01.2017 р. - 3 795,70 грн. основного боргу, 1 723,53 грн. інфляційних нарахувань, 155,17 трьох відсотків річних;

6. до 03.02.2017 р. - 3 795,70 грн. основного боргу, 1 723,53 грн. інфляційних нарахувань, 155,17 трьох відсотків річних;

7. до 03.03.2017 р. - 3 795,70 грн. основного боргу, 1 723,53 грн. інфляційних нарахувань, 155,17 трьох відсотків річних;

8. до 03.04.2017 р. - 3 795,70 грн. основного боргу, 1 723,53 грн. інфляційних нарахувань, 155,16 трьох відсотків річних;

9. до 03.05.2017 р. - 3 795,70 грн. основного боргу, 1 723,53 грн. інфляційних нарахувань, 155,16 трьох відсотків річних;

10. до 03.06.2017 р. - 3 795,70 грн. основного боргу, 1 723,53 грн. інфляційних нарахувань, 155,16 трьох відсотків річних;

11. до 03.07.2017 р. - 3 795,70 грн. основного боргу, 1 723,53 грн. інфляційних нарахувань, 155,16 трьох відсотків річних;

12. до 03.08.2017 р. - 3 795,70 грн. основного боргу, 1 723,53 грн. інфляційних нарахувань, 155,16 трьох відсотків річних.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 17.08.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина