Рішення

від 09.08.2016 по справі 906/494/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" серпня 2016 р. Справа № 906/494/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІД ІНВЕСТ" (Київська обл., м.Біла Церква)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" (Житомирська обл., Баранівський р-н, с.Радулин)

про стягнення 2004,68 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІД ІНВЕСТ" (Київська обл., м.Біла Церква) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" (Житомирська обл., Баранівський р-н, с.Радулин) про стягнення 2004,68 грн., з яких 700,01 грн. заборгованості за договором про надання послуг щодо експрес-діагностиці рослин, 625,42 грн. пені, 54,03 грн. 3% річних, 625,22 грн. інфляційних.

Господарським судом ухвалою від 25.05.2016р. порушено провадження у справі №906/494/16, розгляд справи призначено на 14.06.2016р., зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Ухвалою суду від 13.06.2016р., у зв'язку із запланованою відпусткою судді розгляд справи №906/494/16, призначений на 14.06.2016 р., перенесено на 19.07.2016 р.

14.06.2016р. до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№7132, а.с.30, надійшло електронною поштою 13.06.2016р. за вх.№7086/16, а.с.24), за яким позивач просив долучити до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги 35/Г від 11.05.2016р., акту виконаних робіт від 13.05.2016р., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та платіжного доручення №190 від 13.05.2016р. Вказані документи долучені судом до матеріалів справи (а.с.31-34). В цьому ж клопотанні позивач просить розгляд справи провести за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СІД ІНВЕСТ", на підставі наявних доказів, з урахуванням даного клопотання, зазначивши, при цьому, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати, а саме: 1000,00грн. витрати на правову допомогу та 1378,00грн. витрат на сплату судового збору.

У зв'язку з перебуванням судді Ляхевич А.А. на лікарняному, розгляд справи №906/494/16, призначений на 19.07.2016р., не відбувся.

За наведених обставин, ухвалою суду від 01.08.2016р. слухання справи призначено на 09.08.2016р., зобов'язано сторони виконати вимоги ухвали суду від 25.05.2016р.

В засідання суду 09.08.2016р. представники сторін не з'явились. При цьому, ухвала суду від 01.08.2016р. надсилалась сторонами рекомендованими листами, а також, додатково, сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи №906/494/16 09.08.2016р. в телефонному режимі, про що свідчать телефонограми суду, які містяться в матеріалах справи (а.с.80,81).

Як зазначено у п.3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні до суду не надходило.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, а також, запобігаючи невиправданому затягуванню розгляду спору по справі, яка вже тривалий час розглядається, як з урахуванням об'єктивних та поважних причин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 09.08.2016р. без участі представника відповідача.

Стосовно тривалості розгляду даної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006р. №3477-ІУ суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Згідно п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Зважаючи на викладене, маючи на меті забезпечити розгляд справи за результатом дослідження усіх доказів по справі в їх сукупності та вжити передбачених законом засобів для встановлення належності і допустимості доказів по справі, суд дійшов висновку, що розумним для розгляду даної справи є саме строк, що мав забезпечити як реалізацію процесуальних прав сторін по справі, так і повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи та правильне вирішення господарського спору. Сприяли тривалому часу розгляду справи наявні об'єктивні та поважні причини, як то - запланована відпустка судді та її перебування на лікарняному, внаслідок яких слухання справи переносились.

Дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІД ІНВЕСТ" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" (покупець) укладено договір №П19 про надання послуг щодо експрес-діагностиці рослин (а.с.8,63), згідно п.1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги щодо експрес-діагностики рослин (далі- послуга), а замовник зобов'язується прийняти їх і оплатити на умовах цього договору.

В статті 2 договору сторонами узгоджено відомості про послуги, а саме: експрес-діагностика рослин "Експрес-Дослід" - надання експрес-діагностики на полі замовника, та експрес-діагностика рослин "Лаб-Дослід" - надання експрес-діагностики без виїзду до замовника.

В пункті 3.1. договору визначено, що ціни за послуги є фіксованими та встановлено критерії, за якими ціни розраховуються ("Експрес -Дослід" 350 грн. з ПДВ; "Лаб-Дослід" 300грн. з ПДВ).

Відповідно до п.3.2. договору, надані послуги фіксуються в актах про надані послуги.

Згідно з п.3.3. договору, замовник зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті про надані послуги протягом 2-х банківських днів з моменту підписання такого акту.

У відповідності до п.5.2. договору, у випадку порушення термінів або умов оплати послуги замовник зобов'язаний на вимогу виконавця сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також проценти згідно ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми.

Згідно з пунктом 5.5. договору сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п.6 ст.323 Господарського кодексу України (зі змісту даної умови договору вбачається, що в тексті допущено описку в зазначенні статті ГК України, а саме, замість ст.232 ГК України помилково зазначено ст.323) і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Відповідно до п.9.1., 9.2., 9.3 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, та діє до 31.12.2013р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Строк дії цього договору автоматично продовжується на наступний календарний рік у разі, якщо жодна із сторін не направила повідомлення про припинення дії договору за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору.

Згідно з матеріалами справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг №П19 від 11.10.2013р., що вбачається, зокрема, з акту надання послуг №40 від 11.10.2013р. (а.с.65), а саме, надав послуги з експрес-діагностики рослини "Експрес-Дослід", загальною вартістю 700,01 грн.

Однак, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав. Письмову вимогу про сплату заборгованості за №8 від 25.02.2016р. також залишив без відповіді та без задоволення.

Слід зазначити, що зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору, який за своєю суттю є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаної норми закону позивач заявив до стягнення з відповідача 54,03 грн. 3% річних та 625,22 грн. інфляційних за допущені періоди прострочення оплати послуг (розрахунок, а.с.7 на звороті).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором, господарський суд, перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, наданий позивачем, дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 54,03 грн. та інфляційних у розмірі 625,22 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 625,42 грн. пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як уже зазначалось, в пункті п.5.2. договору, у випадку порушення термінів або умов оплати послуги замовник зобов'язаний на вимогу виконавця сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

В п.6 ст.232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис п.6 ст.232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому, в пункті 5.5. договору сторони передбачили, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п.6 ст.232 Господарського кодексу України і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Слід також зазначити, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а щодо стягнення пені - в один рік (ст.257, ч.2 ст.258 ЦК України).

Частиною 4 ст.267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України передбачено можливість зміни строку позовної давності за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У даному випадку, заяви про застосування позовної давності по справі до суду не надходило.

Загальна сума пені, обчисленої позивачем та заявленої до стягнення з відповідача за порушення відповідачем умов укладеного договору становить 625,42 грн. (розрахунок пені - а.с.7). Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування за періоди допущеного відповідачем прострочення оплати наданих послуг пені у розмірі 625,42 грн. господарський суд встановив правомірність заявленого позову в цій частині.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позов задовольняється судом у повному обсязі.

При розгляді справи позивач також просив стягнути з відповідача 1000,00 грн. витрат на послуги адвоката. З даного приводу суд бере до уваги наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач надав до матеріалів справи договір про надання правової допомоги 35/Г від 11.05.2016р., укладений між адвокатським об'єднанням "Компаньйон та партнери" в особі керуючого партнера ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "СІД ІНВЕСТ" (а.с.31); акт виконаних робіт від 13.05.2016р., в якому визначено загальну вартість наданої правової допомоги по справі у розмірі 1000,00 грн. (а.с.32); свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2998/10, видане гр.ОСОБА_1 (а.с.33) та платіжне доручення №190 від 13.05.2016р. про сплату позивачем за надання правової допомоги 1000,00 грн. (а.с.34).

В акті виконаних робіт позивач та адвокат, керуючий партнер Адвокатського об'єднання "Компаньйон та партнери" зафіксували приймання наступних виконаних робіт: вивчення, аналіз документів, що підтверджують фінансового-господарській відносини клієнта з товариством, складені за наслідками такого аналізу позовну заяву про стягнення заборгованості та розрахунок штрафних санкцій. Претензії з приводу виконаних робіт у клієнта до об'єднання відсутні.

Досліджуючи питання правомірності вимоги про покладення на відповідача витрат, пов'язаних з наданням послуг адвоката, суд приймає до уваги викладене, оплату наданих послуг адвоката згідно з платіжним дорученням №190 від 13.05.2016р., те, що витрати обґрунтовані результатом розгляду справи, а також, оскільки підготовку матеріалів позовної заяви по справі здійснювалось саме адвокатом, а тому, вважає таку вимогу позивача обґрунтованою.

При цьому, обсяг роботи адвоката в суді відповідає розміру його гонорару, що є розумно обґрунтованим за розміром, в т.ч. результатом розгляду справи, і не суперечить нормам чинного законодавства, оскільки граничних розмірів відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в господарському судочинстві законодавчо не визначено. Окрім того, вартість наданих послуг є цілком співрозмірною з ціною позову по справі; претензій до якості робіт адвоката, який надавав послуги з юридичного супроводження, підготовки матеріалів по справі згідно з договором про надання юридичних послуг позивач не має.

Згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку, позов задоволено в повному обсязі.

За таких обставин та беручи до уваги приписи ст.49 ГПК України, судовий збір, як і витрати з оплати послуг адвоката в сумі 1000,00грн., суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" (12716, Житомирська обл., Баранівський р-н, с.Радулин, вул.Шевченка,2, ідентифікаційний код 38107051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІД ІНВЕСТ" (09100, Київська обл., м.Біла Церква, вул.Київська, буд.50, кім.11, ідентифікаційний код 38168402):

- 700,01 грн. заборгованості,

- 625,42 грн. пені,

- 54,03 грн. 3% річних,

- 625,22 грн. інфляційних,

- 1000,00 грн. витрат на послуги адвоката,

- 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.08.16

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2,3 - сторонам, реком.