Рішення

від 16.08.2016 по справі 906/693/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" серпня 2016 р. Справа № 906/693/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. №13/07-16 від 13.07.2016;

від відповідача: не прибув;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Рубіком-Ю"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка"

про стягнення 186392,63 грн.

Позивач подав до суду позов з вимогами до відповідача про стягнення 186392,63 грн, з яких: 106656,96 грн основного боргу, 6505,00 грн 3% річних та 73230,67 грн інфляційних нарахувань.

В обґрунтування заявлених позивачем вимог, останній посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі - продажу №24 від 30.06.2014 в частині оплати товару на загальну суму 106656,96 грн.

Ухвалою від 19.07.2016 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі, призначив засідання суду; зобов'язав сторони надати необхідні документи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав для долучення до матеріалів справи копію підписаного між сторонами акту звіряння взаємних розрахунків від 25.07.2016 та копію статуту позивача (а. с.34-44).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 32).

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, правом на участь в судовому засіданні не скористався, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між приватним підприємством "Рубіком-Ю" (позивач/продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" (відповідач/покупець) договору купівлі - продажу №24 від 30.06.2014 (далі - договір, а. с. 11, 12), продавець зобов'язується передати належний йому товар (засоби захисту рослин) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (п.1.1. Договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що загальна ціна товару, що продається за цим договором складає 106656,96 грн.

Сторони погодили, що покупець здійснює повну оплату за товар на умовах 100% передоплати (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 3.2 договору, перехід права власності до покупця відбувається в момент передачі товару покупцю, що оформляється видатковою накладною або актом приймання передачі.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору купівлі-продажу №24, на підставі видаткової накладної №26 від 30.06.2014 (а. с. 13), позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 106656,96 грн, а відповідач прийняв товар на підставі виписаної довіреності на отримання матеріальних цінностей №69 від 30.06.2014 (а. с. 14).

За умовами договору сторони передбачили поставку товару на умовах 100% передоплати, однак, як вбачається з долучених до справи документів, відступили від положень договору в частині проведених розрахунків за товар, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок розрахуватися за отриманий згідно з договором купівлі - продажу №24 за товар після його прийняття, як-то передбачено приписами ст. 692 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар не виконав, в зв"язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 106656,96 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 02.04.2016 направив на адресу відповідача претензію від 25.03.2014 за вих. №25/03-16 з вимогою щодо погашення заборгованості за отриманий товар, однак остання, була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Факт направлення претензії підтверджується копією фіскального чеку від 02.04.2016 (а. с. 16, 17).

25.07.2016 між позивачем та відповідачем було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 11.06.2014 по 25.07.2016, згідно з яким відповідач визнав заборгованість перед позивачем на суму 106656,96 грн (а. с. 34).

З огляду на викладене, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, станом на день судового розгляду справи у нього утворилась заборгованість на суму 106656,96 грн, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу № 24 від 30.06.2014р.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 106656,96 грн, що підтверджується видатковою накладною; довіреністю на отримання товару та актом звіряння взаєморозрахунків.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення позивачем 67816,08 грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справі документами.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення з відповідача 6505,00 грн 3% річних та 73230,67 грн інфляційних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок річних та інфляційних, виходячи з визначеного позивачем початку періоду їх нарахування на суму боргу, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 6505,00 грн 3% річних та 73230,67 грн інфляційних нарахувань є правомірною у заявленій позивачем до стягнення сумі.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм правом на участь в судових засіданнях не скористався.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства та укладеного договору, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на суму 186392,63 грн, з яких: 106656,96 грн основного боргу; 6505,00 грн 3% річних та 73230,67 грн інфляційних нарахувань.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" (12716, Житомирська обл., Баранівський район, село Радулин, вул. Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 38107051)

на користь Приватного підприємства "Рубіком-Ю" (02218, АДРЕСА_1. код ЄДРПОУ 38013744):

-106656, 96 грн. основного боргу;

- 73230,67 грн. інфляційних;

- 6505,00 грн. 3% річних;

- 2795,89 грн. судового збору

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.08.16

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1-в справу

2-відповідачу (рек з пов)