Рішення

від 10.08.2016 по справі 908/1653/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/53/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2016 справа № 908/1653/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Полісся-АгротрейдВ» (поштова адреса: 03056, м. Київ, а/с 77, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Еренбурга, буд. 5)

до відповідача приватного акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, буд. 175)

про стягнення 87126,91 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 15.06.2016 р. звернулося товариство з обмеженою відповідальністю В«Полісся-АгротрейдВ» з позовною заявою до приватного акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» про стягнення 87126,91 грн., які складаються з: 72000,00 грн. основний боргу, 5022,25 грн. пені за несвоєчасне виконання умов оплати, 7200,00 грн. штрафу, 384,66 грн. 3% річних за користування чужими коштами, 2520,00 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст. 230-232, 343 ГК України, ст. ст. 610, 611, 612, 614, 622-625 ЦК України та вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 82 від 01.03.2016 р. щодо вчасного розрахунку за продукцію.

Ухвалою суду від 16.06.2016 року порушено провадження у справі № 908/1653/16, присвоєно справі номер провадження 18/53/16, судове засідання призначене на 28 липня 2016 року. У зв'язку з нез'явленням представників сторін в судове засідання, не виконанням вимог суду, розгляд справи відкладався, здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами, в порядку ст. 75 ГПК України, та закінчений 10.08.2015 р., судом прийнято рішення.

Представники сторін у судове засідання повторно не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, вимоги ухвал про порушення провадження та відкладення розгляду справи не виконали, повноважних представників не направили. Про час і місце судового засідання попереджені належним чином. Процесуальні документи надсилались на адреси, вказані у позовній заяві, на адресу суду органами поштового зв'язку із зазначенням причини не вручення кореспонденції не поверталися. Матеріали справи містять поштове повідомлення відповідно до якого уповноважений представник відповідача 21.06.2016 р. отримав примірник ухвали про порушення провадження у справі та призначення судового засідання. Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення сторін про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи.

Вивчивши наявні матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісся-Агротрейд» (постачальник, позивач у справі) та приватне акціонерне товариство «Агропромислова компанія» (покупець, відповідач у справі) 01.03.2016 р. уклали договір № 82 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник у відповідності з вимогами цього договору бере на себе зобов'язання передавати у власність покупцеві, а покупець відповідно - приймати та оплачувати товар в кількості і асортименті, які обумовлені в даному договорі та замовленнях покупця.

Товаром, що постачатиметься в рамках цього договору, є сухе молоко, суха молочна сироватка, масло вершкове, спред вершковий, інші продукти переробки молока, які використовуються у якості сировини в харчовій промисловості (п. 1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору обумовлено, що конкретне найменування товару, його кількість, асортимент та ціна кожної окремої партії поставки обумовлюються сторонами відповідно на кожну таку окрему партію товару і зазначаються в рахунку Постачальника на оплату товару, який формується ним на підставі усної чи письмової заявки Покупця, а також видаткових накладних, за якими здійснюється відпуск відповідної партії товару.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна товару та його кількість вказуються в рахунку постачальника на оплату (який формується постачальником після опрацювання заявки покупця), а також зазначається в накладній по якій здійснюється відпуск кожної конкретної партії товару.

Уклавши цей договір, сторони домовились, що факт надсилання покупцем транспортного засобу за товаром до постачальника та/або факт приймання товару покупцем є свідченням того, що покупець: - отримав від постачальника рахунок на оплату партії товару; - покупець погоджується з умовами поставки, кількістю та ціною товару, а також порядком оплати; - особи, які отримали товар згідно довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей для покупця є належним чином уповноваженими на таке отримання особами і їх дії по отриманню товару, підписанню видаткових накладних, тощо визнаються покупцем в повному обсязі… (п. 2.3. договору).

Пунктом 2.6. договору обумовлені строки оплати: 21 календарний день з моменту поставки (відвантаження товару).

Відповідно до п. 3.4. договору датою поставки вважається дата передачі товару, що вказується в видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній, яка підписується представниками сторін під час фактичної передачі товару.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що даний договір вступає в силу з дня його підписання повноваженими представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2016 року.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар загальною вартістю 92000,00 грн. Факт поставки підтверджується накладною № 550 від 15 березня 2016 р. Зазначена видаткова накладна узгоджена сторонами та підтверджує прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній.

Поставлений товар отриманий уповноваженою особою відповідача, про що свідчить довіреність на отримання товару (форма № М-2) № 497 від 14.03.2016 р. на ім'я ОСОБА_1

Позивач у позові посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасного та повного розрахунку за отриманий товар, внаслідок чого заборгованість за договором № 82 від 01.03.2016 р. склала 72000,00 грн.

Порушення відповідачем умов договору № 82 від 01.03.2016 р. стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 72000,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленої позивачем продукції на суму 72000,00 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 72000,00 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач, посилаючись на пункти 5.1, 5.4 та 5.5 договору, просив стягнути суму пені у розмірі 5022,25 грн. за період прострочення з 05.04.2016 р. по 09.06.2016 р. та штраф у розмірі 7200,00 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 7200,00 грн. є вірними та виконаними з дотриманням вказаних норм права, тому вимога позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 7200,00 грн. судом задовольняється.

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав виконаним невірно через допущені арифметичні помилки, невірне визначення кількості днів у році, а саме позивачем не враховано, що 2016 рік є високосним, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення пені за вказаний позивачем період задовольняються в частині стягнення 4992,79 грн., в частині стягнення 29,46 грн. пені у позові відмовляється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 384,66 грн. за період з 05.04.2016 р. по 09.06.2016 р. та суму інфляційних втрат в розмірі 2520,00 грн., як зазначено в позові, (однак розрахунок виконаний на суму 2594,52 грн.) за період з квітня 2016 р. по травень 2016 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним невірно через допущену помилку при визначенні кількості днів в році, а саме позивачем не враховано, що 2016 рік є високосним, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення 3% річних за вказаний позивачем період задовольняються в частині стягнення 383,61 грн., в частині стягнення 1,05 грн. 3% річних у позові відмовляється.

Приймаючи до уваги те, що позивачем в прохальній частині позову ставляться вимоги про стягнення 2520,00 грн. інфляційних втрат, суд, враховуючи вказівки, що викладені у постанові пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» та «Рекомендаціях відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р, визнав наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат виконаним вірно, а заявлену вимогу про стягнення 2520,00 грн. інфляційних втрат за вказаний позивачем період обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, буд. 175, ідентифікаційний код 31914947) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Полісся-АгротрейдВ» (юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Еренбурга, буд. 5, поштова адреса: 03056, м. Київ, а/с 77, ідентифікаційний код 39889866) 72000,00 грн. (сімдесят дві тисячі грн. 00 коп.) основного боргу, 4992,79 грн. (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дві грн. 79 коп.) пені, 7200,00 грн. (сім тисяч двісті грн. 00 коп.) штрафу, 383,61 грн. (триста вісімдесят три грн. 61 коп.) 3% річних, 2520,00 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять грн. 00 коп.) інфляційних втрат, 1377,66 грн. (одну тисячу триста сімдесят сім грн. 66 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 15 серпня 2016 р.

Суддя В.В. Носівець