Рішення

від 02.08.2016 по справі 911/1469/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51 РІШЕННЯ

Іменем України

"02" серпня 2016 р. Справа № 911/1469/16

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбрус-Будмонтаж», м. Бровари про стягнення 42624,53 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 06.01.2016 № 155/1/03-60 відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбрус-Будмонтаж» (далі - відповідач) про стягнення 42624,53 грн., з яких 40037,54 грн. попередня оплата, 480,40 грн. інфляційні втрати, 394,06 грн. 3% річних та 1712,53 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду від 12.03.2015 № 020315/К5 щодо виконання оплачених підрядних робіт в обсязі та в строк визначені договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір підряду від 12.03.2015 № 020315/К5 (далі - договір) відповідно до умов якого відповідач - підрядник зобов'язався здійснити капітальний ремонт приміщення «Корпус 5» ДОК «Джерело», який знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» в об'ємі, визначеному у дефектному акті та кошторисній документації, додатком 1 та додатком 2 до цього договору (далі - роботи), а позивач - замовник зобов'язався прийняти виконані підрядником роботи, та оплатити їх вартість у строках і на умовах, визначених даним договором та відповідними додатками до нього (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору початок виконання робіт - протягом 5 робочих днів від моменту підписання договору підряду.

Згідно п. 2.2 договору в редакції додаткової угоди від 22.05.2015 № 2 до договору термін виконання робіт за цим договором до 29.05.2015.

Пунктом 3.1 договору в редакції додаткової угоди від 09.04.2015 № 1 до договору договірна ціна на виконання робіт зазначена в додатку № 2 до даного договору Ціна договору становить - 96279 грн., з ПДВ 20% у розмірі 19255,80 грн., всього на загальну суму 115534,80 грн.

У відповідності до п. 4.5 договору замовник здійснює підряднику передоплату, а саме: авансовий платіж у розмірі 40% від суми договору.

Підпунктом 6.1.1 п. 6.1 договору підрядник зобов'язався власними і залученими силами, відповідно до затвердженої кошторисної документації та у погоджені терміни виконати весь комплекс робіт, визначених п. 1.1 договору та відповідними додатками до нього, в межах вартості, визначеної сторонами в п. 3.1 договору, та передати ці роботи замовнику.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами договірних зобов'язань (п. 2.3 договору).

На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму попередньої оплати в розмірі 62500 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.03.2015 № 457 на суму 62500 грн., завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Проте, відповідач свої договірні зобов'язання в повному обсязі та у строки встановлені договором не виконав, частково виконавши підрядні роботи на суму 22462,46 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015 року від 29.05.2015 на суму 22462,46 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2015 року від 29.05.2015 на суму 22462,46 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками позивача та відповідача.

Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково на суму 22462,46 грн., то позивач надіслав на адресу відповідача лист від 17.11.2015 за № 155/1/03-7249, в якому просив відповідача перерахувати йому невикористану суму авансового платежу в розмірі 40037,54 грн., тобто різницю між перерахованою позивачем сумою та сумою, на яку відповідач виконав роботи (62500 грн. /сума попередньої оплати/ - 22462,46 грн. /сума на яку відповідачем виконані роботи/ = 40037,54 грн.). Надіслання вказаної кореспонденції відповідачу підтверджується списком згрупованих поштових відправлень від 18.11.2015 та фіскальним чеком «Укрпошта» від 18.11.2015 № 3548. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач вказаний лист залишив без відповіді та без задоволення, своїх договірних зобов'язань щодо виконання підрядних робіт в повному обсязі не здійснив, суму грошових коштів в розмірі 40037,54 грн. не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 40037,54 грн., які були сплачені ним в якості попередньої оплати згідно умов договору за роботи які відповідач не виконав у строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Проте, відповідач всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, своїх зобов'язань щодо виконання підрядних робіт у строк та обсязі визначені договором належним чином не виконав, кошти (попередню оплату) перераховані позивачем за виконання цих робіт не повернув. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 40037,54 грн. - попередньої оплати є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Позивач посилаючись на ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача нараховані на прострочену суму попередньої оплати інфляційні втрати за період прострочення з 04.12.2015 по 01.04.2016, розмір яких складає 480,40 грн. та 3% річних за період прострочення з 04.12.2015 по 01.04.2016, що складає 394,06 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, грошовим, за змістом статей, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Отже, в силу закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних є можливим лише внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.

Разом з тим, порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо виконання робіт в строк не є порушенням грошового зобов'язання, оскільки дії зобов'язаної сторони не пов'язуються зі сплатою грошових коштів.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошові зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, застосування до спірних правовідносин приписів ст. 625 ЦК України є безпідставним оскільки вимоги позивача не є грошовими в розумінні вказаної статті.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 480,40 грн. та 3 % річних в розмірі 394,06 грн., які він нарахував на суму попередньої оплати, з огляду на їх безпідставність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 3-30гс13, від 16.09.2014 у справі № 3-90-гс14 та постановах Вищого господарського суду України від 19.02.2014 у справі № 910/10416/13, від 19.03.2014 у справі № 911/3120/13, від 16.02.2016 у справі № 908/1629/15-г.

Також позивач на підставі п. 8.3 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення строків виконання робіт, пеню в розмірі 0,01 % вартості невиконаних робіт за кожен день прострочки, починаючи з наступного дня за датою закінчення робіт, передбаченою договором, яка за розрахунком позивача за період прострочки з 30.05.2015 по 29.11.2015 складає 1712,53 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із п. 8.3 договору підрядник несе відповідальність перед замовником за порушення строків виконання робіт або терміну їх завершення у вигляді пені в розмірі 0,01 % вартості невиконаних робіт за кожен день прострочки, починаючи з наступного дня за датою закінчення робіт, передбаченою договором.

Суд зазначає, що у пункті 8.3 договору підряду від 12.03.2015 № 020315/К5 сторони встановили штрафну санкцію - неустойку, яку помилково визначили як пеня, оскільки вказана санкція не підпадає під визначення пені, яке міститься в ч. 2 ст. 549 ЦК України, але відповідає визначенню неустойки, що наводиться в ч. 1 ст. 549 ЦК України, ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 ГК України, що в той же час не заважає, у разі допущення прострочки виконання робіт або терміну їх завершення застосувати до відповідача зазначену договірну санкцію.

За вказаних обставин та враховуючи, що здійснений позивачем розрахунок неустойки, яку сторони у договорі визначили як пеню, є арифметично вірним, відповідає вимогам зазначеного вище законодавства та обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначене та беручи до уваги те, що на час розгляду справи відповідач свої зобов'язання щодо виконання робіт у повному обсязі не виконав, доказів протилежного відповідач суду не надав, попередню оплату в розмірі 40037,54 грн. не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 40037,54 грн. - попередньої оплати та 1712,53 грн. неустойки є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбрус-Будмонтаж» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кірова, 90, офіс 26, ідентифікаційний код 38513440) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 40037 (сорок тисяч тридцять сім) грн. 54 коп. попередньої оплати, 1712 (одну тисячу сімсот дванадцять) грн. 53 коп. неустойки, 1349 (одну тисячу триста сорок дев'ять) грн. 73 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 12.08.2016.