Рішення

від 03.08.2016 по справі 910/10013/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016Справа №910/10013/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Рюкзачок»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс-Лайф»

про стягнення 107 134,02 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Козлова Т.А. за довіреністю № б/н від 01.07.2016 р.

від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Рюкзачок» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс-Лайф» про стягнення 107 134,02 грн. (з яких: 86 012,00 грн. основного боргу, 4 697,25 грн. інфляційних втрат, 1 074,73 грн. трьох відсотків річних та 15 350,04 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 12/07-044 від 07.12.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 р. порушено провадження у справі № 910/10013/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.07.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи та пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2016 р. надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні та документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідач уповноважених представників у судове засідання 13.07.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав. До Господарського суду міста Києва 05.07.2016 р. повернувся конверт з направленою ухвалою про порушення провадження у справі з повідомленням відділення поштового зв'язку «за закінченням встановленого строку зберігання».

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів відповідача, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, не виконанням ним вимог ухвали суду та для дослідження доказів у справі, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 13.07.2016 р. розгляд справи відклав на 03.08.2016 р.; повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 01.06.2016 р.

Представник позивача в судовому засіданні 03.08.2016 р. надав для огляду оригінали документів, доданих до позовної заяви; надав суду документи на виконання вимог ухвал суду; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 03.08.2016 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 03.08.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.12.2015 р. між ТОВ «Офіс-Лайф» (надалі - покупець, відповідач) та ТОВ «Видавництво Рюкзачок» (надалі - продавець, позивач) був укладений договір купівлі-продажу № 12/07-044 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені сторонами і вказані у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 1.2. договору, найменування продукції: канцелярські товари. Номенклатура, асортимент та кількість продукції, що поставляється за даним договором зазначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що видані на підставі даного договору.

Ціна договору (загальна сума договору) складається із сум, вказаних у видаткових накладних, що видаються на підставі даного договору продавцем та приймаються покупцем (п. 1.3. договору).

За умовами п. 2.2. договору, датою поставки продукції вважається дата фактичної передачі продукції від продавця покупцю.

Відповідно до п. 2.3. договору, поставка продукції здійснюється партіями в обсязі, в асортименті, згідно замовлення покупця, що передане електронною поштою чи за допомогою факсимільного зв'язку та підтверджене продавцем шляхом надання покупцю рахунку-фактури такими ж засобами зв'язку.

Згідно з п. 2.4. договору, продавець зобов'язаний поставити покупцю продукцію на протязі 14-ти днів з моменту підписання даного договору, якщо інший термін не вказаний у відповідній заявці покупця.

Узгоджений сторонами асортимент та обсяг поставки, зазначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.6. договору).

За умовами п. 2.7. договору, право власності на продукцію переходить від продавця д покупця в момент фактичної передачі продукції та підписання останнім накладної на відпуск та товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п. п. 3.1. та 3.2. договору, ціна продукції є договірною і встановлюється в національній валюті України, та вказується в накладних, які є невід'ємною частиною договору; покупець сплачує за продукцію по цінах, зазначених в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що надаються продавцем на кожну партію продукції.

Покупець зобов'язаний здійснити 100 % оплату за продукцію протягом 21-го календарного дня з моменту першої поставки (п. 3.3. договору).

Згідно з п. 5.1. договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством та даним договором.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується на весь період прострочення виконання зобов'язання, включаючи день оплати товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016 року (п. 7.1. договору).

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу продукцію на загальну суму 91 512,00 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін видатковими накладними № ВР-1208002 від 08.12.2015 р. на суму 54 512,64 грн., № ВР-1215001 від 15.12.2015 р. на суму 36 999,36 грн. та відповідними рахунками-фактурами № ВР-12080002 від 08.12.2015 р. на суму 54 512,64 грн., № ВР-12150001 від 15.12.2015 р. на суму 36 999,36 грн.

Однак відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо оплати отриманої продукції за договором виконав неналежним чином, сплативши частково вартість поставленої продукції 28.12.2015 р. в розмірі 3 000,00 грн., 26.01.2016 р. в розмірі 1 500,00 грн. та 17.02.2016 р. в розмірі 1 000,00 грн.

Таким чином, вчасно, тобто до 30.12.2015 р. було здійснено оплату тільки 28.12.2015 р. в розмірі 3 000,00 грн. Станом на 18.02.2016 р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену за спірним договором продукцію складала 86 012,00 грн.

13.04.2016 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № б/н від 11.04.2016 р. з вимогою негайно виконати зобов'язання за договором (належні докази направлення даної претензії додано до матеріалів справи).

Однак, відповідач залиши зазначену претензію без відповіді та реагування.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво Рюкзачок» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс-Лайф» про стягнення 107 134,02 грн. (з яких: 86 012,00 грн. основного боргу, 4 697,25 грн. інфляційних втрат, 1 074,73 грн. трьох відсотків річних та 15 350,04 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 12/07-044 від 07.12.2015 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач свої зобов'язання щодо поставки продукції за договором купівлі-продажу № 12/07-044 від 07.12.2015 р. виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати продукції за спірним договором у встановлені строки не виконав належним чином.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві суду не надав, розмір позовних вимог не оспорив.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 86 012,00 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Рюкзачок» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс-Лайф» основного боргу в розмірі 86 012,00 грн. за договором № 12/07-044 від 07.12.2015 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «Видавництво Рюкзачок» просило суд стягнути з відповідача 1 074,73 грн. трьох річних відсотків за період з 30.12.2015 р. до 26.05.2016 р. та 4 697,25 грн. інфляційних нарахувань за період з 30.12.2015 р. до 26.05.2016 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 12/07-044 від 07.12.2015 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3.3. договору визначено, що за порушення строків оплати за поставлений товар покупець на вимогу постачальника сплачує 0,1 % річних від простроченої суми.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Дослідивши розрахунок інфляційних нарахувань, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому позивач припустився арифметичних помилок, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок даної вимоги, відповідно до якого розмір інфляційних втрат позивача становить 4 787,17 грн. за період з 30.12.2015 р. до 26.05.2016 р. за порушення зобов'язання за договором № 12/07-044 від 07.12.2015 р.

Оскільки господарський суд не вправі виходити за межі позовних вимог, то задовольняє вимогу ТОВ «Видавництво Рюкзачок» щодо стягнення з ТОВ «Офіс-Лайф» інфляційних нарахувань в розмірі заявлених позовних вимог - 4 697,25 грн.

Дослідивши розрахунок трьох річних відсотків, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому позивач припустився арифметичних помилок, у зв'язку з чим судом було виконано власний розрахунок трьох відсотків річних, відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 053,52 грн. трьох відсотків річних за період з 30.12.2015 р. до 26.05.2016 р. за порушення зобов'язання за договором № 12/07-044 від 07.12.2015 р.

Позивач просить стягнути з відповідача 15 350,04 грн. пені за період з 30.12.2015 р. до 26.05.2016 р. за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати продукції за договором № 12/07-044 від 07.12.2015 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується на весь період прострочення виконання зобов'язання, включаючи день оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому позивач припустився арифметичних помилок та помилок щодо періоду дії ставки НБУ, у зв'язку з чим судом було виконано власний розрахунок пені, відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 15 033,41 грн. пені за період з 30.12.2015 р. до 26.05.2016 р. за порушення грошового зобов'язання за договором № 12/07-044 від 07.12.2015 р.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Рюкзачок» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс-Лайф» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс-Лайф» (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 7, кв. 121; код ЄДРПОУ 36852346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Рюкзачок» (61044, м. Харків, проспект Московський, 257; код ЄДРПОУ 38634414) 86 012 (вісімдесят шість тисяч дванадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 4 697 (чотири тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 25 коп. інфляційних втрат, 1 053 (одна тисяча п'ятдесят три) грн. 52 коп. трьох відсотків річних, 15 033 (п'ятнадцять тисяч тридцять три) грн. 41 коп. пені та 1 601 (одна тисяча шістсот одну) грн. 94 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 17.08.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина