Рішення

від 09.08.2016 по справі 911/1778/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51 РІШЕННЯ

Іменем України

"09" серпня 2016 р. Справа № 911/1778/16

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебединський нафтомаслозавод», Сумська обл., м. Лебедин до Приватного підприємства «Автопартнер», Київська обл., м. Васильків про стягнення 71990,02 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 04.01.2016 відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебединський нафтомаслозавод» (далі - позивач) до Приватного підприємства «Автопартнер» (далі - відповідач) про стягнення 71990,02 грн., з яких 52604,98 грн. основний борг, 19385,04 грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 31.11.2015 № 28/11/2015 щодо здійснення розрахунку за переданий товар у строк визначений договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу від 31.11.2015 № 28/11/2015 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - продавець доручає, а відповідач - покупець бере на себе обов'язки щодо просування мастильних матеріалів під торговою маркою «Леол», авто хімії, автозапчастин, авто аксесуарів та іншої продукції (далі - товар) (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору покупець за свій рахунок придбає товар на пільгових умовах у продавця, збуває його власними споживачами і є незалежним від продавця в своїй діяльності.

Найменування, асортимент, кількість і вартість на кожну поставлену партію товару вказується в видаткових накладних (п. 1.3 договору).

Пунктом 2.3 договору покупець зобов'язався проводити розрахунки за одержаний товар на умовах, встановлених даним договором.

Згідно п. 4.1 договору загальна вартість товару і ціни окремих його видів вказуються в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються з відстрочкою платежу на 20 календарних днів з дати виписки товару шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання сторонами (п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди від 11.12.2015 № 1 до договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на суму 110327,26 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наступними видатковими накладними: від 16.11.2015 № 1219 на суму 63541,79 грн., від 15.12.2015 № 1310 на суму 20809,24 грн., від 15.12.2015 № 1311 на суму 25976,23, які підписані повноважним представниками сторін та скріплені печатками позивача та відпоаідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за переданий товар у повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію від 17.03.2016 № 5/03, в якій вимагав здійснити розрахунок за переданий товар. Надіслання вказаної кореспонденції підтверджується фіскальним чеком «Укрпошта» від 18.03.2016 № 4434 та описом вкладення до цінного листа від 18.03.2016. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та без задоволення, в зв'язку з чим, за ним на час звернення позивача з даним позовом рахувався борг в розмірі 52604,98 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами, повернутим товаром та загальною вартістю переданого товару.

Після звернення позивача з даним позовом до суду, під час розгляду справи відповідачем сплачена сума основного боргу в розмірі 2000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 25.05.2016 № 733 на суму 1000 грн., від 02.06.2016 № 746 на суму 1000 грн., які залучені до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем сплачена основна сума боргу в розмірі 2000 грн., то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі про стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн. основного боргу припинити.

Таким чином, за відповідачем на час розгляду даної справи рахується борг за переданий товар в розмірі 50604,98 грн.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 50604,98 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 50604,98 грн. заборгованості за переданий товар.

Позивач на підставі п. 9 договору в редакції додаткової угоди від 11.12.2015 № 1 до договору просить суд за порушення строків оплати товару стягнути з відповідача штраф, який за розрахунком позивача складає 19385,04 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 9.2 договору в редакції додаткової угоди від 11.12.2015 № 1 до договору у випадку несвоєчасної оплати покупцем партії товару, покупець в повному об'ємі відшкодовує продавцеві збитки, понесені продавцем у зв'язку з повною або частковою несплатою, а також, в якості самостійної форми відповідальності за порушення грошового зобов'язання (прострочення виконання) зобов'язується, виплатити продавцеві грошову суму в розмірі 60% річних від вартості несвоєчасно сплаченого товару і в якості плати за користування чужими грошима, зобов'язується сплатити продавцеві грошову суму в розмірі 20% річних від вартості несвоєчасно сплаченого товару.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом досліджено положення договору, укладеного між сторонами, в тому числі п. 9.2 договору та встановлено, що такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання, як сплата штрафу за порушення строків оплати товару, сторони договору при його укладанні не встановили і як наслідок положення даного договору його не містять.

Оскільки сторонами договору не встановлений такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання як штраф, то позовні вимоги про стягнення з відповідача за порушення строків оплати товару 19385,04 грн. штрафу є безпідставні, а тому задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем в сумі 50604,98 грн. на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 50604,98 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог щодо яких не припинено провадження у справі суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору за вимоги, які були предметом розгляду у даній справі та по яким не припинено провадження у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 2000 грн. основного боргу.

2. Решту позову задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Автопартнер» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Робкорівська, 21, ідентифікаційний код 35973330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебединський нафтомаслозавод» (42200, Сумська обл., м. Лебедин, вул. 19 серпня, 8, ідентифікаційний код 22589938) 50604 (п'ятдесят тисяч шістсот чотири) грн. 98 коп. основного боргу, 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 66 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 15.08.2016.