Рішення

від 10.08.2016 по справі 914/1524/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2016р. Справа№ 914/1524/16

за позовом: Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу №75, м.Львів

про стягнення 8067,43грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник, ОСОБА_3 - бухгалтер

Суть спору : позов заявлено Львівським комунальним підприємством «Львітеплоенерго», м.Львів до Житлово-будівельного кооперативу №75, м.Львів про стягнення 12887,56грн., з яких 4820,13грн. основного боргу, 795,73грн. 3% річних та 7271,70грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 06.06.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.07.2016р. Ухвалою суду від 04.07.2016р. розгляд справи відкладено на 18.07.2016р. у зв'язку з неявкою відповідача. В судовому засіданні 18.07.2016р. прийнято заяву ЛКП «Львівтеплоенерго» про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути 795,73грн. 3% річних та 7271,70грн. індексу інфляції, та оголошено перерву до 10.08.2016р. для надання можливості сторонам провести звірку взаємних розрахунків за спірний період, для чого строк розгляду справи за клопотанням позивача продовжено на 15 днів, про що судом винесено відповідну ухвалу.

Представникам сторін роз'яснено їх права, згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 10.08.2016р. з'явився, долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№32314/16 від 03.08.2016р.), позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№3621/16 від 18.07.2016р.), підтримав повністю з підстав, зазначених у них. Ствердив, зокрема, що в вересні 2002 року між позивачем та відповідачем - Житлово-будівельним кооперативом №75, укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді. ОСОБА_2, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконав, розрахунки за теплову енергію, поставлену протягом січня-листопада 2014 року оплачено несвоєчасно, з порушенням встановлених договором строків розрахунків. Зважаючи на це, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 795,73грн. 3% річних та 7271,70грн. індексу інфляції. Просив позов задоволити.

Представники відповідача в судове засідання 10.08.2016р. з'явились, проти задоволення позову заперечили з мотивів, наведених у поданому відзиві (вх.№30081/16 від 18.07.2016р.). Зокрема, зазначили, що договором не передбачено стягнення інфляційних, а вимоги про стягнення 3% річних є безпідставними з огляду на пропуск позивачем позовної давності в один рік, встановленої законом для вимог про стягнення штрафних санкцій. Відтак, у задоволенні позову просили відмовити, зважаючи також і на те, що ЖБК №75 не має можливості оплатити штрафні санкції, а відтак, у разі задоволення позову проситиме суд відтермінувати стягнення боргу.

Суд, беручи до уваги встановлений ст.69 ГПК України строк вирішення спору, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.

Між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (енергопостачальна організація за договором, позивач по справі) та Житлово-будівельним кооперативом №75 (покупець за договором, відповідач по справі) укладено договір №3338/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 11.09.2002р., за яким енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець - отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1). Також сторонами підписано протокол розбіжностей до вказаного договору.

Згідно з п. 6.3 договору, сплата вартості фактично спожитої теплової енергії здійснюється споживачем по мірі поступлення коштів з повною оплатою її вартості до 25-го числа місяця, наступного за звітним. Відшкодування пільг і субсидій здійснюється за схемою, напрацьованою станом на 01.10.2002р., а схема відшкодування пільг і субсидій оформляється окремим документом. У п.6.2 договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Протягом січня-листопада 2014 року відповідачу реалізовано теплової енергії на суму 161974,33грн., з яких 25426,00грн. за січень, 22013,91грн. за лютий, 16661,57грн. за березень, 12849,57грн. за квітень, 9012,39грн. за травень, 8480,16грн. за червень, 10157,11грн. за липень, 10680,31грн. за серпень, 11601,14грн. за вересень, 16347,75грн. за жовтень та 18744,41грн. за листопад.

Позивач стверджує, що поставлену протягом вказаного періоду теплову енергію відповідачем оплачено з порушенням строків розрахунків, визначених договором, що зумовило звернення до суду із позовною заявою про стягнення із відповідача 795,73грн. 3% річних та 7271,70грн. індексу інфляції, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Водночас, поставлену за період з січня по листопад 2014 року теплову енергію ЖБК №75 повністю оплачено, в порушення умов договору, лише після порушення провадження по справі. Зазначені обставини підтверджують

Щодо заперечень відповідача про те, що несвоєчасна оплата за отриману теплову енергію зумовлена неплатоспроможністю мешканців однієї із квартир будинку, до якого згідно із договором здійснюється постачання теплової енергії, суд звертає увагу на те, що споживачем (покупцем) послуг згідно договору №3338/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 11.09.2002р. є саме ЖБК №75, а не власники окремих квартир об'єкта постачання теплової енергії - житлового будинку по вул. В.Великого, 99 у м.Львові. Відтак, обов'язок оплати за поставлену до об'єкта теплову енергію покладено саме на відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та індексу інфляції, суд, беручи до уваги зауваження відповідача про те, що стягнення таких штрафних санкцій не передбачено договором, зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, про що зазначено у п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Такі нарахування проведено позивачем на підставі закону. Так, згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Окрім цього, а в п.5.1 цієї Постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим кодексом та іншими законами.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проаналізувавши долучені до позовної заяви розрахунки та провівши відповідний перерахунок, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 795,73грн. 3% річних та 7271,70грн. індексу інфляції підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо заяви ЖБК №75 про застосування до вимог про стягнення 795,73грн. 3% річних наслідків спливу строків позовної давності, а саме спеціальної позовної давності в 1 рік, встановленої законом при стягненні штрафних санкцій, зробленої ним у відзиві, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як визначено ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, в той час як до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується, у відповідності до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік. Як вже зазначалось вище, нарахування 3% річних, не має характеру штрафної санкції, відтак, до таких вимог застосовується загальна позовна давність тривалістю 3 роки.

Щодо усної заяви ЖБК №75 про відтермінування стягнення боргу у зв'язку із відсутністю коштів на оплату проведених позивачем нарахувань 3% річних та індексу інфляції, зробленої у судовому засіданні й в подальшому оформленої належним чином та зареєстрованої через канцелярію господарського суду (вх.№32996/16 від 10.08.2016р.), суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а також згідно із п.6 ч.1 ст.83 ГПК України, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.7.1 Постанови №9 від 17.10.2012р. роз'яснено, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. ОСОБА_2, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Оскільки відповідачем не доведено наявність обставин, що можуть ускладнити виконання рішення чи зробити його неможливим, не подано доказів в обґрунтування такої заяви, суд вважає за необхідне у її задоволенні відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №75 (м.Львів, вул. Володимира Великого, буд.99; код ЄДРПОУ 20850261) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (м.Львів, вул. Д.Апостола, буд.1; код ЄДРПОУ 05506460) 795,73грн. 3% річних, 7271,70грн. індексу інфляції та 1378,00грн. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

4. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 15.08.2016р.

Суддя Щигельська О.І.